Україна має бути зацікавлена в збільшенні прозорості національного ринку енергоносіїв та ефективності використання газу, що надходить як оплата за транзит. Найкраще взагалі відмовитися від бартерних розрахунків і перейти на оплату транзиту грошима. Сплачуючи за бартером, Росія заощаджує на трансакційних витратах, перекладаючи їх на Україну, та ще й одержує важелі політичного впливу в обмін на економічні поступки українському уряду. Така позиція Росії сприяє тінізації газового ринку України і дозволяє російському бізнесу й уряду більш щільно його контролювати. У свою чергу Україна також не робить дієвих кроків для лібералізації цього ринку.
З огляду на зростання продажу російської електроенергії на європейські ринки та подальші плани щодо його нарощування різко зростає роль країн-транзитерів — Білорусі, країн Балтії і, звісно, України. Тому варто очікувати активізації політичного тиску з боку Росії на ці країни з метою налагодження схем транзиту електроенергії до Європи.
Перш за все розглянемо потік прямих інвестицій за 1995 до 2002рр.
ріс 5.1 Прямі інвестиції ( млн.. USD)(за даними статистичного довідника „Україна у цифрах” за 2002р.)
З графіку можна побачити, що Україна зацікавлена в тому, щоб за допомогою механізму СНД вирішити проблеми українсько-російських відносин, зокрема в енергетичній і транзитній сферах. Росія, в свою чергу, ставить вирішення цих проблем у залежність від вступу України в ЄврАзЕС чи в перспективі в Єдиний економічний простір. На сьогодні реально функціонуючий ЄврАзЕС варто розглядати як частину СНД, політичне згуртовану навколо Російської Федерації. Крім цього, Росія послідовно реалізує ідею Євразійського єдиного економічного, політичного, безпекового, культурного простору на кшталт Євросоюзу як стратегічну мету. Тому Російська Федерація навіть у довгостроковій перспективі не намагатиметься приєднатися до ЄС, а, навпаки, прагнутиме сформувати йому альтернативу. Оскільки в ЄврАзЕС країни-члени мають узгоджувати зовнішню та вести спільну торговельно-економічну політику, то членство в цій організації практично виключає членство в ЄС.
В середньостроковій перспективі діятиме низка чинників як на користь інтеграції в межах пострадянського простору, так і всупереч цьому процесові. До факторів, що сприяють інтеграції, слід віднести схожість економічних процесів, які тут відбуваються, та спільність економічних проблем. Співробітництво щодо їх вирішення може стати потужним поштовхом до економічного зростання та якісних зрушень в економіці.
Однак країни пострадянського простору демонструють суттєві розбіжності в стратегіях власного розвитку та в баченні свого місця у системі світогосподарських зв'язків. Політичні розбіжності й корпоративні інтереси національної еліти стоять на шляху можливої співпраці. Проте є й об'єктивні перешкоди на шляху інтеграції, головна з яких - наявність у кожній з країн самовідтворювального процесу поглиблення спеціалізації в системі світового господарства на основі виробництва уніфікованих товарів з низьким ступенем переробки та постачання сировини. Пострадянські країни стали конкурентами на світових ринках, внаслідок цього інтеграційні процеси між ними втратили силу. Переконливих аргументів на користь того, що інтеграція України в ЄврАзЕС чи Єдиний економічний простір та узгодження економічної політики в їх межах підштовхне економічну кооперацію і підвищить ефективність економіки, немає.
Співвідношення обсягів імпорту й експорту до Росії, СНД та інших країн світу і структури торгівлі дає підстави стверджувати, що Україна зацікавлена в лібералізації торгівлі з Росією та країнами СНД (див ріс4.1 та ріс.4.2 ) . На сьогодні торговельні стосунки з країнами СНД Україна здійснює на основі двосторонніх угод про вільну торгівлю, які вона уклала з усіма членами Співдружності, крім Таджикистану. За цими угодами договірні сторони зобов'язані “не застосовувати мита, податки та збори, що мають вплив на експорт та імпорт товарів, які походять з території однієї з договірних сторін і призначені для митної території іншої договірної сторони”. Таким чином, режим вільної торгівлі юридичне закріплений у стосунках України практично з усіма партнерами по СНД, що може розглядатися Україною як наявність зони вільної торгівлі. Проте існують суттєві винятки з цього режиму, особливо у відносинах з Російською Федерацією, які стосуються енергетичної сировини, Тому новий договір про вільну торгівлю без урахування інтересів України щодо лібералізації торгівлі нафтою, газом і газовим конденсатом втрачає сенс.
У своїй роботі я розглянув основні форми зовнішньоекономічних зв’язків. По-перше проаналізував таке поняття, як міжнародний поділ праці, та фактори і чинники, що мають на нього вплив; по-друге дослідив сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків України; і по-третє розглянув проблеми та перспективи інтеграційних процесів України в міжнародне співтовариство.
За тринадцять років незалежності наша держава перенесла страшні соціально-економічні кризи, що значно відштовхнули її на декілька десятиріч по економічним показникам у порівнянні з розвинутими державами. Наслідки кризи 1996р. для України були дуже серйозними. Але все одно на сучасному етапі спостерігається значний зріст майже у всіх сферах життя суспільства.
С початку свого існування, як економічно та політично незалежна держава, Україна була змушена в умовах складних внутрішньополітичних справ налагоджувати зв’язки з іншими країнами для плідної співпраці у різноманітних галузях економіки, науки, культури тощо. І дійсно, бачимо значний прогрес: налагоджуються тісні зв’язки з Європейським Союзом, ми стали у меншій мірі залежати від Росії, Дальній та Близькій Сходи також не оминають Україну своєю „увагою”.
Маю надію, що прогресуючи (але, нажаль, доволі повільні) дії нашого уряду будуть мати продовження у розвитку. Зараз пріоритетом для України є вступ у ВТО ─ це складний процес, що пов’язан із кардинальними реформами соціально-економічної сфери, який повинен бути проведеним для подальшого розвитку ринкової економіки у нашій державі.
1. Управление внешнеэкономической деятельностью: учебник пособие.- 2-ое изд.─ /Под общ. ред. А.И.Кредисова. ─К.: ВИРА-Р, 2001.
2. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторовых операций / Ю.Н.Грачев ─ М. Бизнес-школа “Инетл-синтез”, 2001.
3. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности /
И.Н.Герчикова. ─М.: ‘Консалтбанкир”, 2001
4. Международные экономические отношения: учебник пособие. ─/под редакцией И.П.Фалинского. ─ изд. “Юрист”, 2001
5. Розміщення продуктивних сил України: Підручник/ Є.П.Качан, М.О.Петрига та ін.; За ред. Є.П.Качана. ─К.: Вища шк..., 1998
6. Статистичесий справочник “Украина в цифрах” за 2002г.
7. Ильичев Р., Волченко А. Из тупика: Обзор тенденций украинской внешней торговли // Бизнес. ─2003 - №21
8. Проблемы и перспективы сотрудничества между Европейским Союзом и Украиной // Экономика Украины. ─2001- №9
9. Грановский В. Украина-Россия, война нервов: [экономические связи]
// Зеркало недели. ─2003 - №16
10. Международное сотрудничество и внутренние резервы инвестирования в экономику // Экономика Украины. ─2002- №1
11. А. Гальчинський. Інтеграція: коли і куди // Політика і культура.─ 2003- № 13
12. О. Власик. Україна й Росія після розширення ЄС // Економіст. ─2003- №5
13. І дружити і торгувати // Урядовий кур’єр . ─2003- №112
14. С.Ковальов Під впливом кон’юктури : Зовнішня торгівля Україна // Діловий вісник. ─2003- №5
15. Україна на міжнародних ринках капіталу // Злагода.─ 2002-№2
16. О некоторых вопросах и тенденциях современной внешней торговли Украины // Экономика Украины. ─2001- №7
[*] Дивись мапу у додатку