Ковшовые конвейеры (Ковшові елеватори) (стр. 1 из 2)

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з історії інжинерної діяльності

на тему:

Ковшові елеватори

Студента 1 курсу

Факультету автоматизації

будівельного виробництва

Гр. БМО-12

Малюшицького Д.А.

Зміст

1. Класифікація........................................................................................... 2

2. Будова елеваторів................................................................................... 2

3. Елементи ковшових елеваторів.............................................................. 5

Глибокі........................................................................................................ 7

4. Визначення продуктивності і потужності привода ковшових елеваторів 10

5. Розвантаження ковшів елеваторів........................................................ 11

6. Список викорастинної літератури....................................................... 14

КОВШОВІ ЕЛЕВАТОРИ

1. Класифікація

У ковшових конвеєрах матеріал переміщується в окремих судинах -ковшах, закріплених на тяговому елементі конвеєрної гумовотканинної стрічки чи на ланцюгах.

Ковшові конвеєри розділяють на ковшові елеватори, що переміщують матеріал у вертикальному чи круто похилому напрямку, і конвеєри, що переміщують матеріал по просторовій кільцевій трасі. У будівництві застосовують тільки ковшові елеватори, що є, власне кажучи, підйомниками, що переміщують матеріал у ковшах безупинним потоком.

2. Будова елеваторів

Мал.1

а – стрічкового з розставленими ковшами; б – двохланцюгового з розставленими ковшами; в – одноланцюгового з зімкнутими ковшами; г – похилого з зімкнутими ковшами в кожусі; д – відкритого похилого з зімкнутими ковшами.

Ковшовий елеватор має нескінченний замкнутий тяговий елемент 2 (мал. 1, a), на якому з рівними інтервалами закріплені ковші 1. Тяговим елементом є стрічки (мал. 1, а), чи один або два ланцюги (мал. 1, б, в). Стрічка обгинає приводний 3 і натяжний 4 барабани, закріплені у верхній і нижній частинах елеватора. Ланцюг обгинає закріплені в цих же місцях зірочки. У прольоті, між крайніми точками, тяговий елемент у вертикальних елеваторах невеликої висоти опор не має. У похилому і високому вертикальному елеваторах стрічка спирається на напрямні ролики. Ланцюги котяться роликами по направляючим (мал. 1, г) чи спираються, так само як і стрічка, на напрямні ролики (мал. 1, д). Елеватор закритий металевим кожухом з вікнами для огляду і складається з окремих секцій. Похилі елеватори іноді бувають відкритими, без кожуха (мал. 1, д).

З кожухом у місцях завантаження і розвантаження з'єднуються завантажувальний і розвантажувальний башмаки. Привод барабана чи зірочок розміщується у верхній частині елеватора. Вал нижнього барабана чи зірочки обертається в підшипниках, що переміщуються, зв'язаних із гвинтовим натяжним пристроєм.

Елеватори застосовують для транспортування матеріалу на висоту до 35 м при продуктивності до 100 м3/ч. Найбільш доцільно використовувати їх для заповнення високих сховищ — силосів чи бункерів.

Розрізняють елеватори швидкохідні зі швидкістю тягового елемента 1,25...2,5 м/с і тихохідні зі швидкістю 0,4...1 м/с. Швидкохідні елеватори застосовуються для транспортування порошкоподібних, дрібно- і середньо шматкових матеріалів; тихохідні — для транспортування середньо шматкових абразивних, крупно шматкових і погано рухливих матеріалів.

Основні параметри стаціонарних вертикальних ковшових елеваторів загального призначення приведені в ГОСТ 2036—77*. Ковші кріпляться до тягового елемента із зазорами (у швидкохідних елеваторах з розставленими ковшами) чи впритул один до іншого (у тихохідних елеваторах із зімкнутими ковшами).

Завантаження ковшів швидкохідних елеваторів відбувається при проходженні ними нижнього (завантажувального) башмака шляхом зачерпувания (мал. 1, а, б), а тихохідних — шляхом засипання матеріалу в ківш (мал. 1, б, м, д). Розвантаження ковшів у тихохідних елеваторах здійснюються гравітаційним шляхом, тобто природним висипанням матеріалу, що транспортується, у лоток при повороті ковшів навколо верхньої чи зірочки барабана. У швидкохідних елеваторах розвантаження ковшів відбувається шляхом викидання матеріалу з них під дією виникаючої при повороті ковша навколо барабана чи зірочки відцентрової сили. Проміжними є елеватори з гравітаційно-відцентровим розвантаженням. (мал. 1, б), у яких при розвантаженні матеріал в основному висипається, але деяка його частина, близька до віддаленої поверхні ковша, викидається під дією відцентрової сили. У таких (переважно ланцюгових) елеваторах доцільно розміщувати ковші між ланцюгами і відхиляти їх напрямними роликами.

Різновидом ковшових елеваторів є підйомники безперервної дії для штучних вантажів. У цих пристроях до тягових ланцюгів закріплюються не ковші, а шарнірно підвішені площадки-колиски (мал. 2, а), що дозволяє не тільки піднімати, але й опускати вантаж. Такі елеватори називають люльковими. При твердому кріпленні полиць до тягових ланцюгів елеватор виконують похилим (мал. 2, б) і використовують переважно для підйому різних штучних вантажів, що подаються самопливом на полки і самопливом скочуються з них. Такі елеватори використовують в основному як вантажно-розвантажувальні пристрої.

Елеватори застосовують також як пасажирські підйомники безперервної дії (мал. 2, в). Кабіни для пасажирів підвішують шарнірно до двох ланцюгів, що забезпечує їх вільне проходження через верхні і нижні зірочки. Щоб не робити зірочки занадто великого діаметра (0,5 D_зв > H_каб, де D_зв — діаметр зірочки; H_каб — висота кабіни), у кожнім ланцюзі їх зміщають одна відносно іншої, а кабіни підвішують до ланцюгів у діагонально розміщених точках. Для можливості входу в кабіну і виходу з її на ходу швидкість тягового елемента приймають рівній до 0,3 м/с, тому пропускна здатність подібних пасажирських елеваторів невелика і їх доцільно застосовувати при невеликих розосереджених пасажирських потоках в адміністративних будинках.

3. Елементи ковшових елеваторів

Ковші. В елеваторах для насипних матеріалів застосовують напівкруглі розставлені (дрібні і глибокі) і зімкнуті (гострокутні й округлені трапецеїдальні) ковші (мал. 3).

Дрібні напівкруглі ковші (мал. 3, а) використовують для транспортування сипучих матеріалів, що мають малу рухливість (порошкова крейда й ін.); глибокі напівкруглі ковші (мал. 3, б) — для добре сипучих матеріалів (піску, цементу, щебеню та ін.), гострокутні (мал. 3, б, г) для середньо і крупно шматкових матеріалів (крупного щебеню та ін.). Закруглені трапецеїдальні ковші (мал. 3, д) застосовують для транспортування тих же матеріалів, що і гострокутні, але при більшій продуктивності і при бічному кріпленні до тягового елемента. Гострокутні і трапецеїдальні ковші встановлюють на тяговому елементі впритул один до другого; вони мають бортові напрямні для матеріалу, що висипаючись при розвантаженні скачується по передній стінці перед розташованим перед ним ковшем. Задні стінки цих ковшів мають висоту, рівну чи кратну кроку ланцюгового тягового елемента.

Ковші характеризуються місткістю (табл. 1.) і габаритними розмірами.

Ширина ковша, мм	Розставлені напівкруглі				Зімкнуті
	Крок, мм	Глибокі	Дрібні		Крок, мм	Гострокутні	Закруглені
		і, л				і, л
100 125 160 200 250 320 400 500 650	200 320 320 400 400 500 500 630 630	0,2 0,4 0,6 1,3 2,0 4,0 6,3 12,0 16,8		0,1 0,2 0,35 0,75 1,4 2,7 4,2 6,8 11,5	160 200 200 250 320 400 500 630 630	0,65 1,3 2,0 4,0 7,8 — — — —		— — — 6,4 14,0 28,0 60,0 118,0 148,0