Крім органів, які здійснюють правоохоронну діяльність у державі існують також як державні, так і недержавні органи, установи та організації, що, як правило, і створюються з метою надання правової допомоги та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб. Такі інституції називають правозахисними органами, а діяльність, яку вони здійснюють в межах своїх повноважень – правозахисною. Правозахисну діяльність можуть також здійснювати й інші органи та інституції (в тому числі і правоохоронні), які хоч і не створюються спеціально для здійснення такої діяльності, проте виконують правозахисну функцію. Наприклад органи прокуратури здійснюють правозахисну діяльність під час реалізації такої своєї конституційної функції, як здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Певною мірою правозахисну функцію здійснюють також і органи СБУ, внутрішніх справ, нотаріату та інші.
Конституційну основу права на отримання кожним правової допомоги складає ст. 59 Конституції, яка зокрема проголошує, що кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом така допомога надається безоплатно. Крім того, кожен є вільним у виборі свого захисника. Для забезпечення права на захист та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Крім адвокатури, правозахисну діяльність, в тому числі і з надання правової допомоги в Україні здійснюють:
– державні інституції, до компетенції яких входять такі функції (Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції та його органи, Міністерство праці і соціальної політики);
– фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу на договірній (платній) основі;
– громадські та інші неурядові організації, об’єднання громадян, які здійснюють таку діяльність відповідно до своїх статутних повноважень.
4. Основні напрямки правоохоронної діяльності
Правоохоронна діяльність за своїм змістом є різноманітною та включає багато різних напрямків. Кожний її напрямок має свої специфічні завдання і реалізується властивими саме йому методами.
До основних напрямків правоохоронної діяльності держави належать:
– конституційний контроль;
– правосуддя;
– прокурорський нагляд;
– охорона громадського порядку;
– розслідування злочинів;
– оперативно-розшукова діяльність;
– захист прав та інтересів громадян та організацій;
– правова робота в сферах господарської діяльності;
– громадська правоохоронна діяльність та інші.
Розглянемо більш детально ці напрямки правоохоронної діяльності.
Конституційний контроль – здійснюється Конституційним Судом України, як єдиним судом конституційної юрисдикції. Конституційний контроль належить до ефективних засобів забезпечення верховенства приписів Конституції України, які є головним атрибутом демократичної держави. Основним завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорона конституційних прав і свобод громадян, надання офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою однакового розуміння і застосування їх положень.
Правосуддя – є найважливішим напрямом правоохоронної діяльності держави. Здійснюється тільки спеціальними органами держави – судами, в особливому порядку, який визначається відповідними процесуальними законами (КПК, ЦПК, ГПК, КАС) і передбачає можливість застосування до правопорушника заходів державного примусу, в тому числі й кримінального покарання. Тільки суд може визнати особу винною у вчиненні злочину й прийняти рішення про застосування до неї від імені держави кримінального покарання. Суд є головним інструментом дотримання правопорядку в країні і стоїть на самій верхівці в ієрархії правоохоронних органів.
Прокурорський нагляд – здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюється шляхом опротестування та скасування актів органів державного управління, місцевого самоврядування та громадських організацій, які суперечать закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян.
Охорона громадського порядку – здійснюється органами внутрішніх справ і насамперед міліцією з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку.
Розслідування злочинів – це діяльність спеціально уповноважених на те посадових осіб та органів – органів дізнання, дізнавачів, слідчих, яка здійснюється з метою розкриття та розслідування злочинів та покарання осіб, виних у їх вчиненні. Цей напрям правоохоронної діяльності здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки України, податкової міліції. Як органи дізнання в окремих справах, віднесених до їх компетенції можуть діяти органи міліції, служби безпеки, митної служби, прикордонної охорони, командири військових частин, начальники виправних установ, капітани морських суден та інші.
Оперативно-розшукова діяльність – це здійснювана у суворій відповідності із законодавством України діяльність спеціально уповноважених на те органів, яка спрямована на пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Перелік державних органів та їх підрозділів, яким надається право на здійснення оперативно-розшукової діяльності визначається виключно Законом України ”Про оперативно-розшукову діяльність”. Така діяльність здійснюється оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, податкової міліції, органами і установами виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.
Захист прав та інтересів громадян та організацій – здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, допомоги в складанні різного роду ділових паперів юридичного характеру (позовів, скарг тощо), наданні правової допомоги під час досудового розслідування кримінальних справ, участь в якості захисника або представника під час судового розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Адвокатура є громадською організацією.
Правова робота в сферах господарської діяльності – покладається на юридичні служби підприємств, установ та організацій з метою забезпечення законності в сфері господарських правовідносин. Здійснюється шляхом надання консультацій з правових питань, складання відповідних юридичних документів, претензійно-позовної та договірної роботи.
Громадська правоохоронна діяльність – здійснюється добровільними громадськими організаціями та об’єднаннями шляхом надання правоохоронним органам допомоги у виконанні ними окремих завдань, пов'язаних із охороною громадського порядку та інших функцій, спрямованих на дотримання прав і свобод юридичних і фізичних осіб, окремих категорій осіб (заарештованих, засуджених, дітей тощо), а також підтримання законності та правопорядку в державі.
Як ми вже зазначали вище, однією із головних функцій (напрямків діяльності) правоохоронних органів є забезпечення законності та правопорядку, які є важливими складовими політичної системи нашого суспільства. Розкриємо основних зміст цих категорій.
Законність – це принцип державного устрою, який полягає у вимозі точного та неухильного дотримання законів усіма органами, посадовими особами та громадянами.
Принцип законності в реальному суспільному житті знаходить своє втілення у правопорядку.
Правопорядок – це система суспільних відносин, які регулюються правом та базуються на законності.
5. Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні
Особливе місце серед законодавчих актів, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні посідає Конституція України – Основний закон нашої держави. І це не випадково, адже базовими для діяльності судових та правоохоронних оганів нашої держави є положення, які містяться саме у Конституції і зокрема у розділах: ІІ – ”Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” , VІІ – “Прокуратура”, VІІІ – ”Правосуддя”, ХІІ – ”Конституційний Суд України”.
Важливе місце в регулюванні правоохоронної діяльності, враховуючи сучасні активні процеси щодо інтеграції України у Європейську спільноту, посідають міжнародно-правові акти та міждержавні угоди, учасницею яких є Україна і яки ратифіковані нашою державою у встановленому законом порядку. Серед таких актів необхідно виділити: Загальну декларацію прав людини, яка була схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права , схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р., Європейська конвенція з прав людини – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та ін.