Значення кінцевого пункту руху, як показує аналіз розглянутих мовних фактів, має місце у звороті “до + род.в.”, при дієсловах таких семантичних груп:
1) із значенням пересування суб’єкта (їхати, йти, бігти, летіти тощо) та переміщення об’єкта з чиєюсь допомогою (нести, везти тощо): Інженер Твердохліб, ідітьдо начальника цеху. Васю, ідітьдо коменданта одержувати матраци і набивати їх соломою (П.З.) Те саме повторив на якомусь поверсі, де ліфт зупинявся для перевірки, а тоді ще раз – біля дверей, які велидо вистеленого червоним килимом коридору (П.З.);
2) із значенням “прикріпити до чогось”: Хіба ж не було, що корів шлангами підв’язувалидо бантин. Тоня вже й кущ підв’язаладо бетонного стовпчика, а не рухалась далі з місця… (П.З.);
3) із значенням “дивитись”, “придивлятись”: Він довго придивлявсядо мене і так нічого не сказав (О.Г.);
4) із значенням “припадати”, “прихилятись”, “пригортатись”: Тоня знову припаладо квітів … (О.Г.) … Дерево до землі з тугою нахилилося (П.З.);
5) із значенням “повертатися”: “Нарешті він повернувсядо мене,” – сказала мати, незнаючи, куди діти сльози, що навернулися на очі (О.Г.)
Конструкція “назустріч + дав.в.” має значення руху в бік об’єкта. Синтаксично залежними в таких сполученнях виступають іменники – назви істот, конкретних предметів, транспортних засобів, космічних об’єктів тощо: Назустріч менійшли два незнайомці.
У ролі опорних слів у таких конструкціях вживаються переважно дієслова руху. Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові малопродуктивні. Конструкція “над + оруд.в.” позначає предмет, “вище якого відбувається кінцевий етап чи мета переміщення” (СУЛМ, 1972, 92), і утворюється в основному від дієслів типу злітати, звисати, нахилятися та іменників на позначення істот, конкретних предметів: … Мати знову нахиляєтьсянад ним … (О.Г.) Над тобою простір, всіяний зорями (О.Г.). Конструкція “під + знах.в.” вказує на спрямування руху в простір нижче об’єкта орієнтира. Це значення чітко виявляється у зворотах з назвами предметів, які можуть рухатися у просторі або перебувають на певній відстані від об’єкта орієнтира по вертикалі: Він усе це поставив у свій завбачливо розкритий чемодан, мерщій закрив і засунув чемодан під ліжко (О.Г.) Він швидко заснув, підклавши руки під голову (П.З.)
Найактивнішим засобом вираження спрямованості руху чи дії всередину об’єкта в українській мові є конструкція “в (у) + знах.в.”, до складу якої входять дієслова таких семантичних груп:
1) із значенням “дивитись”, “глянути”: Позаглядаву каструлі, поринув у звуковий хаос ефіру (О.Г.);
2) із значенням “бити”, “вдарити”: Гаряча кров раз у раз бурхаєв обличчя. Хвилі з усієї сили билив берег … (О.Г.);
3) із значенням “постукати”: Ми лише зараз здогадались, що це гілка стукалав наше вікно (П.З.)
У конструкціях з прийменником (в) у опорними членами виступають дієслова з префіксом в- (у-) просторове значення знаходить своє вираження за допомогою прийменника в (у) та одноіменного префікса, що виконує функцію оформлення значення дії, яка спрямована в межі певного простору або всередину предмета, наприклад: Ми ввійшлив невеличку хатинку, що стояла на узліссі (О.Г.)
Тотожність префікса і прийменника вказує на те, що у цих зворотах переважає об’єктне значення над просторовим.
Дуже рідко синкретичні другорядні члени речення із значенням кінцевого пункту реалізуються конструкціями:
“за + оруд.в.”: Сашко негайно кинувсяза нею. За ним вже послали погоню (П.З.);
“об + знах.в.”: У цих сполученнях дієслово означає таку дію, яка переходить на предмет і своєю лексико-граматичною природою зумовлює вживання форми знахідного відмінка залежного іменника. Конструкцію з прийменником об можна замінити зворотом з іншими прийменниками, наприклад: вдарити (по шибці, об шибку). Дієслова, при яких вживаються аналізовані синкретичні ДЧР, виражені іменниками з конкретним значенням, складають малочисельну групу (бити, стукати, вдарити(ся) та інші). Наприклад: Перші здорові краплини дощу вдарилиоб шибку.;
“через + знах.в.”. Наприклад: В цей час собака кидається до хвіртки і визирає на вулицю через паркан (О.Г.) Він так вдарив Сашка по спині, що той аж запищав од болю (О.Г.)
Отже, в сучасній українській літературній мові найпродуктивнішими засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням кінцевого пункту є звороти “до + род.в.”, “на + знах.в.” та “в (у) + знах.в.” іменників – назв осіб, предметів, будівель, їх частин, назв частин тіла. Рідко синкретичні ДЧР із значенням кінцевого пункту реалізуються зворотами “за + оруд.в.”, “через + знах.в.”. Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові є малопродуктивними.
5. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням шляху руху
Спеціальними засобами вираження шляху виступають в українській мові конструкції “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз + знах.в.” та орудний відмінок без прийменника. Інші конструкції – це засоби вираження категорії місця. Значення шляху вони набувають при дієсловах цілеспрямованого руху. Семантика таких сполучень своєрідна: вони позначають місце, що виступає орієнтиром при переміщенні. Прийменниково-відмінкові конструкції “через + знах.в.” та “крізь + знах.в.” передають значення руху через обмежений простір. Наприклад: Тільки Гриня взявся за компот, як до зали прослизнулачерез кухню Тамара – зоотехнічка. Крізь вікнопочало пробиватися сонце (П.З.)
Синкретизм таких ДЧР зумовлюється категоріальним значенням самого структурного компонента: додатковий об’єктний відтінок наявний у випадку його вираження іменником з конкретною семантикою.
Рух, підчас якого один предмет минає інший, виражається в українській мові конструкціями з прийменником мимо, що генетично пов’язаний з тією самою основою, що й дієслово минати (Жимлій, 1974, 130). Опорним компонентом таких конструкцій виступають дієслова цілеспрямованого руху з префіксами про-, по-, а залежним компонентом виступають найчастіше іменники: назви істот, предметів. Наприклад: Він опиняється біля клубу, проходитьмимо будиночка, де Клава саме свариться з своїм шофером (О.Г.) Мимо нього з гуркотом проскакав вершник, піднявши стовпом пилюку (П.З.)
Таке лексичне наповнення має конструкція “повз + знах.в.” та “проз + знах.в.”, але передає рух на ближчій відстані від об’єкта. Прийменник проз виступає стилістичним синонімом повз. Наприклад: “Повз мене навіть муха не пролетить,” – сказав командир.
Прийменниково-відмінкова конструкція “уздовж + род.в.” вказує на рух предмета паралельно довжині об’єкта-орієтнира. Коло опорних слів у таких конструкціях досить широке. Ними виступають дієслова цілеспрямованого руху та дії, наприклад: Уздовж стінитягнувся глибокий рів і не було ніякої можливості до неї підійти. Вздовж берегатягнулася велика чорна смуга (О.Г.)
Значення руху між кількома однорідними предметами знаходить свій вияв у конструкціях “між (поміж) + оруд.в.”. А залежним членом у таких зворотах виступають іменники у формі множини: Поміж деревамиблукала чиясь постать, і ніхто не міг здогадатися хто то був (П.З.) А в ночі снилося мені, що ходила я поміж вербами над водою і щось тихенько собі наспівувала. Сашко розмашисто скакавміж ними на своїх милицях (О.Г.) У якихось роздряпинах руки так і шурхають між стеблами та суцвіттями (О.Г.)
Синкретичні другорядні члени речення із частковим значенням шляху переміщення у літературі зустрічаються значно рідше. Засобами вираження шляху переміщення виступають прийменниково-відмінкові конструкції типу “край + род.в.”, “кругом + род.в.”, наприклад: Ми сіликрай дороги, щоб відпочити. Він звернув увагу на дерево, що рослокрай дороги. … Стирчатькрай дороги величезні таблиці, всіяні цифрами (О.Г.) Вони декілька раз обійшликругом хатинки і нічого підозрілого не помітили (О.Г.) Біліє, цвіте коралова гілка край стажерки, на своєму місці.
Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних членів речення із частковим значенням шляху переміщення типу “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника”.
Сполучення “по + місц.в.” вказує на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове лексичне наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії (але без префікса на означення перетину) та назви одно-, дво-, три- вимірних об’єктів. Проте активність цих конструкцій не з усіма лексичними групами залежних слів однакова. Зібраний лексичний матеріал доводить, що у творах українських письменників переважають прийменниково-відмінкові звороти, хоча деякі дослідники (Кишенько, 1963,62; Наумович, 1966, 87) вказують на те, що в українській мові переважає орудний шляху при дієсловах цілеспрямованого руху та дії.
З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють назви просторових понять.
Конструкція “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника” виступають у ролі стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір’ю, хоча з мовленнєвої точки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот. Синтаксично залежними компонентами вищезгаданих зворотів виступають іменники типу шлях, дорога, стежка, соша, алея та інші, наприклад: Вони мовчки йшлипо дорозі. Випадкові зображення промайнутьпо екрану, невідомо звідки і взявшись. То технік по штучному осіменінню прогуркотів стільцем по підлозі, ледве не впав… (О.Г.)