квітень 1941 р.
Ідея Суверенної Соборної Української Держави стала в нашому столітті основою українського світогляду та нового політичного руху, руху націоналістичного, що в вогні боротьби проти наїзників, оформився в окрему політичну організацію — в Організацію Українських Націоналістів.
II Великий Збір в 1941 р. являється на шляху нашої боротьби започаткуванням нового етапу дороги до тих же самих найвищих і незмінних ідей українського націоналізму, що за них боролись ми ввесь час. Другий етап боротьби не значить заперечення й перекреслення першого. Це дальший конечний ступінь вперед. Без досвіду минулої боротьби він не був би можливий. Нове політичне положення, відмінності умовин революційної праці й далекосяглі наслідки нашої роботи вимагають політичного дозброєння й найдоцільнішої тактики боротьби. Під кутом тих вимог II Великий Збір ОУН виносить свої постанови.
Програмові постанови
1. Організація Українських Націоналістів визнає, що боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду; всесторонній розріст, сила, здоров'я й добробут українського народу — це наша найвища ціль.
2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил.
3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український народ свою державу.
4. Тільки справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя всього народу.
Тому Організація Українських Націоналістів бореться:
1. За Суверенну Соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі.
2. За Організацію Української Держави на основах сильної влади, сильної національної армії й фльоти та одної політичної організації провідного національного активу.
3. За плянову організацію цілого господарського й суспільного життя на таких основах:
а) рівність усіх українців у правах і обов'язках супроти нації й держави;
б) поділ на рівні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправності всіх працюючих;
в) власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації — є сам Український Народ і його держава;
г) українська земля українським селянам, фабрики й заводи українським робітникам, український хліб — українському народові, вільна ініціятива вільних людей;
загальне й повне право власности на продукти своєї праці; обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власності на господарювання землею й верстатами для тих, які в них працюють;
державна власність важкого промислу й транспорту; вільна торгівля нижчих ступнів;
законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарці;
інтенсивна розбудова всіх галузей народного господарства, щоб воно стало основою могутності Української Держави;
пов'язання в цілому житті вільної творчої ініціятиви праці й власності громадян — ініціятивою, власністю, організованістю її контролею держави — в одну нерозривну цілість;
д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств, — за кращу працю — краща платня; забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчальної на повне удержання робітника та його рідні; забезпечення здорових умовин праці в копальнях, фабриках, верстатах та всіх місцях праці; забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоров'я й культури;
е) загальне й повне забезпечення на старість та в випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян є основою багатства народу й у першу чергу здібности й праця всіх членів національної спільноти. Тільки праця й її видайність є мірилом вартості кожної одиниці та основою її суспільного становища.
4. За плянову організацію українською державною владою народного здоров'я, розросту й тугості української раси шляхом:
а) загальної, обов'язкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лікувальних заведень для цілого народу;
б) допомоги багатодітним родинам;
в) опіки й охорони матерів і дітей;
г) піднесення стану народного відживлення, мешкання й рівня цілого життя;
д) плекання фізичного здоров'я народу.
5. За організацію шкільництва на основі загального, безплатної освіти для всієї української молоді й особливого виховання здібної дітвори;
за перевиховання цілого українського народу в дусі власних традицій української історії;
за усунення чужих розкладових впливів;
за новий героїчний зміст української культури.
6. За свободу сумління й релігійних культів не противних моральній силі нації й інетересам Української Держави.
7. ОУН бореться проти комуністичного світогляду, проти інтернаціоналізму й капіталізму та проти всіх поглядів і струй, що несуть ослаблення животних сил народу;
ОУН бореться за знищення неволі, за розвал московської тюрми народів, за знищення цілої комуністичної системи, за знищення всіх привілеїв, поділів і різниць на класи та всіх інших пережитків і пересудів.
8. ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя.
9. ОУН змагає до з'єднання всіх українців у одному визвольному фронті Української Національної Революції та організовує й творить політпчно-мілітарну й визвольну силу, здібну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та керувати нею.
10. ОУН іде в боротьбі за здійснення заповіту Великого Пророка України — Тараса Шевченка, революційним шляхом Коновальця, шляхом Святослава, Володимира Великого, Хмельницького, Міхновського й Петлюри, шляхом боротьби за славу й велич Золотого Тризуба...
Пропагандивні напрямні
І. Загальні означення
1. Основним завданням нашої пропаганди є поширити серед найширших мас Українського Народу ідеї та політичну програму Українського Націоналізму, змобілізувати їх до боротьби за ідеї Української Революції, дати відпір ворожій пропаганді, явному й замаскованому наступові ворожої політики, та приєднати до протимосковської боротьби також позаукраїнські сили.
2. Розгорнення інтенсивної пропагандивної роботи є одним із найважливіших завдань Організації в сучасному стані її боротьби. Цілість пропагандивної роботи мусить бути зцентралізована й узалежнена від політичної тактики Організації.
3. Наша пропаганда, її зміст, методи, тактика й організація ділиться на відділи:
а) пропаганда протибольшевицька для українців в Україні й цілому СРСР;
б) пропаганда для українців поза московською займанщиною;
в) пропаганда для поневолених і загрожених Москвою народів;
г) закордонна пропаганда для чужинців.
4. Зосереджувати головну увагу пропаганди на справах для визвольної боротьби найважніших, а не розпорошувати її надмірно на різнородних середовищах, що для справ визвольної боротьби мають значення другорядне.
ІІ. Протимосковська пропаганда
А. Для українців.
1. Основним завданням української революційної пропаганди є поширити ідеї українського націоналізму серед найширших мас українського народу на Україні й усюди, де живуть українці, та зібрати довкола політичної програми Української Національної Революції ввесь актив.
2. Негативне наставлення українських мас проти большевицького режиму змінити моментом ворожого наставлення проти Москви та дати їм позитивну програму національного визволення. Розкладова, протирежимна пропаганда має для справи нашої революції повну вартість, оскільки вона йде в парі з нашими позитивними гаслами.
3. Протидіючи всім місцевим партикуляризмам і загумінковості, скріпляти свідомість, що тільки від долі Києва залежить доля всіх українських земель.
4. Виказати найширшим колам населення слабість кремлівського режиму й можливість його повалення та визволити їх від психози страху, розбуджуючи віру у власну силу народу.
5. Опановуючи всі українські середовища, наша пропаганда мусить звернути особливу увагу на молодь в Червоній Армії й робітництво з огляду на їх ролю й вагу в революційній боротьбі.
Б. Для поневолених Москвою народів.
Наша пропаганда для поневолених Москвою народів, крім протирежимного фронту, мусить рівнож дуже сильно звертатись проти панування Москви, взагалі за національну свідомість кожного народу бути суверенним власником своєї землі й керівником своєї долі, виказуючи спільність інтересів поневолених Москвою народів з Україною в одному фронті боротьби.
В. Для всього населення московської тюрми народів.
Тереном діяння української пропаганди є дальше ціла московська імперія в кожночасних її межах. Серед усіх москалів, обмосковлених елементів поневолених народів та комуністичних низів наша пропаганда звертається передусім проти режиму, виказуючи брак політичної й особистої свободи, економічний та соціальний гніт, переслідування релігії, шкідливість імперіалізму, облуду інтернаціоналізму, забріханість цілого режиму та панування кремлівської кліки над партією й її прихвостнів над мільйонами громадян. У загальному звертати особливу увагу на Червону Армію й більші промислові осередки.
ІІІ. Пропаганда поза московською займанщиною.
1. Пропаганда ОУН поза московською займанщиною мусить бути тісно і нерозривно зв'язана з цілістю визвольної боротьби, яку веде ОУН на українських землях під московською займанщиною.
2. Мобілізувати всі здорові елементи української суспільности довкола боротьбинаїздником і до всесторонньої допомоги нашій революційній боротьбі в Україні під ворожими займанщинами. Пропагувати, як одиноку визвольну концепцію у противагу нереальним надіям, на самочинний розвал большевизму — творення української політичної й мілітарної сили передусім на Українських Землях.