Конституція України піднесла на якісно новий рівень систему юридичних гарантій охорони прав і свобод громадян. На сторожі конституційних прав та свобод громадян України стоїть суд. "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а після використання всіх національних засобів правового захисту — аж до відповідних міжнародних судових установ чи до міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань; звертатися за захистом до суду та інших державних органів.”[43]
Суттєвою і принципово новою юридичною гарантією прав та свобод людини є: передбачене ст. 63 Конституції право особи відмовитись давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. “Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, що визначені законом і встановлені вироком суду.”[44]
Конституція закріпила право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Головне полягає у тому, щоб Конституція стала основним законом прямої дії, щоб створені нею юридичні передумови справді відбулися, а гарантований нею демократичний порядок захисту прав та свобод не зазнав вихолощення у повсякденному житті.
Спеціального аналізу заслуговує організаційна діяльність державних органів, громадських організацій у забезпеченні, реалізації та охороні прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. В юридичній літературі дане питання розглядається, однак в цілому воно досліджено недостатньо. Частково це пояснюється тим, що правова система України перебуває в стані глибокої кризи.
П.С Недбайло зосереджував увагу на організаційному значенні застосування правових норм. Він писав, що застосування правових норм полягає в активних діях по організації їх здійснення у правовідносинах, у застосуванні їх до конкретних фактів.[45]
Організаційна діяльність компетентних державних органів та громадських організацій по забезпеченню реалізації вимог правових норм входить до складу юридичних гарантій прав і свобод людини та громадянина; має спеціальну організаційну діяльність державних органів та громадських організацій, спрямовану на максимально повне забезпечення і реалізацію загальних та спеціальних гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Навіть за наявності прогресивної і добре налагодженої правової системи, системи прав і свобод людини реалізації їх може і не відбутися, якщо державними органами, посадовими особами та громадськими організаціями не здійснюватиметься спеціальна організаційна робота по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина. Це загальна умова реальності прав та свобод людини і громадянина, всієї системи їх гарантій.
У демократичному, правовому суспільстві значення організаційних гарантій у реалізації прав та свобод громадянина підвищується, подальшого розвитку набувають їх форми та методи. “Широке коло державних органів, посадових осіб та громадських організацій зобов'язані забезпечувати реалізацію прав людини та громадянина. Зокрема, парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.”[46]
Гарантом прав і свобод людини і громадянина є Президент України. В межах своєї компетенції організаційну діяльність по забезпеченню прав і свобод людини, громадянина, відповідно до Конституції, здійснюють Кабінет Міністрів; місцеві державні адміністрації; прокуратура; Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції: органи місцевого самоврядування. В Україні діє близько 20 неурядових організацій, діяльність яких пов'язана з правами людини. Діяльність цих організацій надзвичайно важлива для забезпечення гарантій прав людини: вони здійснюють і захищають правову просвіту, здійснюють експертизу чинного законодавства України на предмет його відповідності міжнародним стандартам з прав людини, готують освітні програми з прав людини для різних спеціальних і професійних груп.
Україна має серйозні наміри включитись у процес забезпечення прав людини за міжнародними стандартами і я вважаю, що це є проявом високої правової культури держави.
Література
| 1 | Конституція України 1996 р. |
| 2 | Кримінальний кодекс України 02.01.94 |
| 3 | Кримінально-процесуальний кодекс України 02.01.94 |
| 4 | Закон України “Про охорону навколишнього середовища” 26.06.91 |
| 5 | Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права |
| 6 | Буткевич В. Права людини в Україні // Права людини в Україні. Щорічник.- 1993.- К., 1995.- С. 35. |
| 7 | Рабінович П. М. Основи державної теорії права та держави.— К., 1994.— С. 7. |
| 8 | Щетинин Б. В. Проблему теории советского государственного права.—М., 1994.- С. 207-208. |
| 9 | Драгоманов М. П. Турки внутренние й внешние // Вибране.— К., 1991.— С. 237; Драгоманов М. П. Чудацькі думки // Вибране.— К., 1991.—С.469. |
| 10 | Права людини в Україні: Щорічник. 1993.— К., 1995.— С. 77—85. |
| 11 | Рабінович Л. М. Права людини та їх юридичне забезпечення.— К., 1992.- С. 5. |
| 12 | Буткевич В. Права людини в Україні // Права людини в Україні.— К., 1995.- С. 34. |
| 13 | Малеин Н. С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан // Сов. гос. и право.— 1974.— № 6.— С. 41—48. |
| 14 | Недбайло П. Е. Применение советских правових норм.— М., 1960.— С.129. |
[1] Ст. 2,1 Міжнародного пакту про економічні, соціальні, культурні права.
[2] з преамбул Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права
[3] З преамбули Конституції України
[4] Ст. 3 Конституції України
[5] Ст. 3 Конституції України
[6] Ст 3 Конституції України
[7] Ст. 22 Конституції України
[8] Ст. 22 Конституції України
[9] Ст. 116 Кримінального Кодексу України
[10] Ст. 111-113 Кримінального Кодексу України
[11] ч. 1 ст. 24 Кримінального Кодексу України
[12] ч. 2 ст. 24 Кримінального Кодексу України
[13] ч. 2 ст. 22 Кримінального Кодексу України
[14] Ст. 184, 193, 194 Кримінального Кодексу України
[15] Ст. 175 Кримінального Кодексу України
[16] ч. 5 ст 155 Конституції України
[17] Ст. 31 Конституції України
[18] Ст. 131 Кримінальног Кодексу України
[19] Ст. 141, 185, 187 Кримінально-процесуального Кодексу України
[20] Ст. 32 Конституції України
[21] Ст. 37 Конституції України
[22] Ст. 41 Конституції України
[23] Ст. 42 Конституції України
[24] Ст. 42 Конституції України
[25] Ст. 42 Конституції України
[26] Ст. 44 Конституції України
[27] Ст. 45 Конституції України
[28] Ст. 47 Конституції України
[29] Ст. 49 Конституції України
[30] Ст. 51, 52 Конституції України
[31] Ст. 50 Конституції України
[32] Ст. 9 закон України “Про охорону навколишнього середовища”
[33] Ст. 11 закон України “Про охорону навколишнього середовища”
[34] Ст. 53 Конституції України
[35] Ст. 54 Конституції України
[36] Ст. 34 Конституції України
[37] Ст. 35 Конституції України
[38] Ст. 36 Конституції України
[39] Ст. 68 Конституції України
[40]Малеин Н.С. “Повышение роли закона в охране личных имущественных прав граждан" Сов. гос. и право –1974г. №6
[41] Ст. 23 Конституції України
[42] Ст. 58 Конституції України
[43] Ст. 55 Конституції України
[44] Ст. 63 Конституції України
[45] Недбайло П. Е.”Применение советских правовых норм”, 1960.
[46] Ст. 53 розділ 4 Конституції України