Примітка 1 до ст. 102 передбачає покарання за проступки, застосовуючисьдо правил, визначених сільським судовим статутом для державних селян, включеним у Звід законів Російської імперії[12]. Статті 450-536 сільського судового статуту для державних селян виділяли різноманітні міри покарання в залежності від п’ятьох родів злочинів: 1) проти віри, 2) проти влади, 3) проти особистої безпеки, 4) майнові злочини і 5) полови злочину. Статті визначали й умови, що пом’якшували або збільшували ступінь провини або звільняли від покарання. Покарання зм’якшувалися: «по малолітству» і «по похилих літах» ( якщо ті, що скоїли злочин або проступок були у віці менше 15 і більш 70 років ), по необережності, у випадку явки з повинною. Збільшувалася провина, якщо злочин був скоєний з особливою жорстокістю або спричиняв тяжкі наслідки. Припинялася справа: якщо злочин або проступок були скоєні в стані необхідної оборони, «випадково» ( ненавмисно ), психічно хворими людьми, якщо був вичерпанийтермін давнини ( 10 років ), у випадку прощення потерпілим винного і за смертю того, хто скоїв злочин. При цьому спеціально підкреслювалося, що «пьянство в оправдание подсудимому не принимается, и проступок, в оном соделанный, подлежит тому же роду наказания». Караними були і такіпроступки: «неповиновение работников своим хозяевам», «непочтение и грубость против лиц, обеспеченных от правительства властью», поява в нетверезомувиді в церкві, на сходах і в інших суспільних місцях, неповага до батьків і старших, лінощі і систематичне пияцтво, розлад свого господарства, самовільні сімейні поділи. Перераховані проступки, що входять у юрисдикцію волосного суду, звичайно спричиняли за собою покарання різками винного. Покаранню різками піддавалися і ті, «кои станут покупать вино под залог одежды и прочей домашней утвари, а также под залог своих земледельческих орудий, запасов хлеба, посевов и пр.». Зрозуміло, усі ці міри диктувалися не стільки турботою про «моральність» і охорону «добробуту» селян, скільки інтересами збереження платоспроможності селянського подвір’я.
У додаток до прим. 2 ст. 102 6 серпня 1861 р. було встановлене звільнення від тілесних покарань жінок, що досягли 50-літнього віку, а також тих, що одержали освіту у вищих навчальних закладах, що займаютьпосади повитух, доглядачок лікарень, сільських училищ і шкіл, а також приналежних до родин сільських старостів і волосних старшин[13].
При здійсненні і вирішеннісправволосні суди керувалися місцевими звичаями.
За законом волосний старшина, як представник виконавчої влади у волості, не повинний був втручатися в дії і рішенняволосних судів ( ст. 104 ), але йому надавалося право спостереження за виконанням рішень ( вироків ) цих судів ( ст. 110). Волосністаршиниі сільські старости не мали навіть права бути присутніми у волосних судах при розглядісправ, тим самим передбачалася певна незалежність волосного суду від виконавчої влади у волості. Проте на практицірішенняволосного суду в значній мірі залежали від тиску волосногостаршини, світового посередника, поміщика ( якщо маєток ще знаходився у тимчасово забов’заномустані ), але особливо від тиску волосного писаря, що вівусе діловодство суду і формулював його рішення. Як писав Н. М. Астирєв, «писарь является как бы председателем независимого суда, законотолкователем, единственным лицом, знающим, что дозволено суду, и накладывающим на то или другое решение суда своё вето... Местная власть узаконяет беззаконие, даёт простор действиям волостного писаря, т.е. сознательно подчиняет суд писарю, не выпуская этого последнего из своих ежовых рукавиц, и властвуя, таким образом, над судом через посредство своего вполне зависимого подчинённого, вольнонаёмного бесправного лица.»[14]
У 1872 році під головуванням сенатора М. И. Любощинського була заснована спеціальна комісія з перетворення волосних судів. Хоча в результаті її роботи і не було прийнято ніякого законодавчого акта, Комісія зібрала великий і цінний матеріал про те, як функціонували волосні суди на протязі першого післяреформенного десятиліття, тобто як на практиці застосовувалися статті Загальногоположення про волосні суди[15]. Бравший участь у роботі Комісії М. И. Зарудний на основі зібраних матеріалів і своїх особистих спостережень опублікував спеціальне дослідження про післяреформенний селянський суд, де відзначав такі хибиволосного суду: 1) безграмотність судів, 2) засилля в суді волосних писарів, 3) формальне вирішеннясправ, 4) тиск на волосний суд із боку місцевої адміністрації: «разнообразие воззрений различных губернских по крестьянским делам присутствий на обязательность для волостных судов того или иного из действующих узаконений», так що «применение волостными судами сельского устава различно в разных губерниях и, по-видимому, зависит от личных воззрений губернских по крестьянским делам присутствий», 5) «отсутствие в самом законе всяких, хотя бы самых кратких, положительных указаний на порядок производства дел, что именно нередко и порождает на практике полнейший в этом деле произвол волостных писарей»; 6) «неопределённость порядка обжалования решений волостного суда, ставящая крестьян, по собственным их показаниям, в самое безвыходное положение». У зв’язку з цим Комісія, як відзначає М. И. Зарудний, зустріла масу різноманітних «сельских общих судилищ» незалежно від волосних судів[16].
Київський університет
ім. Т. Г. Шевченка
юридичний факультет
1-й курс, 13 група
Скрипник Артур
Реферат на тему
Волосне управління і волосний суд по
буржуазним реформам
60-х років 19-го століття
КИЇВ
1999
[1] Росийское законодательство X-XX веков, М., 1989 г., ст. 52-60
[2] Там же, ст. 91
[3] Там же, ст. 52
[4] Там же, ст. 92
[5] Астырев Н. М., В волостных писарнях. Очерки крестьянского самоуправления, СПб., 1886 г., ст. 39
[6] Скалоп В. Ю. Земские взглядына реформу местного управления, СПб., 1884 г., ст.39
[7] Астыркв Н. М. Вказ. твір, ст. 137-138
[8] Страховский И. М. Крестьянский вопрос в законодательстве и в законосовещательных комиссиях после 1861 г. - В кн.: Крестьянский строй, СПб., 1905 г., т. 1, ст. 43
[9] Свод законов Российской империи, т. XV, кн. 1
[10] Росийское законодательство X-XX веков, М., 1989 г., ст. 94
[11] ПСЗ 2-е, т. XLI, N 43014
[12] изд. 1857г., т. XII, ч. 2, ст. 440-536
[13] Сборник правительственных распоряжений о крестьянах, т. 2, ч. 2,СПб., 1861 г.,ст. 32-33
[14] Астыркв Н. М. Вказ. твір, ст. 201-202
[15] См.: Труды Комиссии по преобразованию волостных судов, т. 1-8, СПб., 1873-1874 гг.
[16] Зарудный М. И. Законыи жизнь. Итоги исследования крестьянских судов, СПб., 1874 г.,
ст. 172-179