Розвиток інтелекту (стр. 1 из 3)

РЕФЕРАТ

На тему:

Розвиток інтелекту

Успіхи науки.

В кінці XIX — на початку XX століття помітно просунулось вперед наукове суспільствознавство. Це був час віри в прогрес, заснований на розвиткові наукового знання і його застосування у всіх сферах суспільства. Однак з'явились мислителі, які під впливом реальних історичних подій, а також, виходячи з труднощів, які супроводжували спроби наукового дослідження суспільства, висловлювали сумнів і в прогресі, і в універсальності наукових (науково-природничих) методів пізнання і перетворення дійсності.

XX століття ознаменувалось бурхливими подіями, які знайшли відображення в розвиткові соціальної теорії. Суттєво просунулись вперед соціальні науки — економічна теорія, правознавство, політологія, соціологія, психологія та інші науки. А на філософському рівні продовжувалось переосмислення принципів XIX століття, яке свято вірило в прогрес і у всесилля науки.

Недоліки цивілізації, створеної наукою і технікою, нездатність науки вирішити багато які з виключно людських проблем призвели до появи в соціальній філософії теорій, які містили в собі сильний антинауковий елемент.

По-перше, сумнівною видавалась універсальність наукових методів і їх дослідницька ефективність. Такі напрямки в філософії, як герменевтика, екзистенціалізм, прямо вказували на обмеженість науковоприродничих методів пізнання, їх нездатність дослідити світ людини. Подібні переконання базувались на констатації своєрідності області історії і культури, де діють свідомість людини і свобода волі. Заперечувалась наявність в області соціальних явищ тих законів, які співвідносились з законами природи. Подібні установки реалізовувались і в окремих соціальних науках. Наприклад, в історії набула популярності школа Анналів, теоретики якої розвивали принципи неокантіанської теорії пізнання.

По-друге, підкреслювалась багатозначимість наслідків технічного прогресу, шкідливість і навіть ворожість створеної наукою і технікою цивілізації у відношенні до людини. Такі мотиви відчутні в неофрейдизмі і екзистенціалізмі.

Після фундаментальних наукових відкриттів першої половини XX століття розумова атмосфера світу різко змінилася. «Кінетична енергія газів, ейнштейнівська механіка, квантова теорія поля докорінно змінили те уявлення про науку, яке ще вчора було загальним. Уявлення це не стало менш високим — воно зробилося більш гнучким. На місце остаточно визначеного останні відкриття в багатьох випадках висунули безкінечно можливе; на місце точно вимірюваного — поняття вічної відносності міри» (Марк Блок).

Наука — це процес пізнання, який полягає в тому, щоб, перетинаючи межу природи і культури в обох напрямках, досягти істини. Відповідно до Гегеля, через зведення об'єктивного до суб'єктивних понять наука і філософія прагнуть подолати їх протилежність. Бертран Рассел стверджував, що сучасну науку конституювали два інтелектуальних інструменти — винайдений античними греками дедуктивний метод, а також вперше широко використаний Галілеєм експериментальний метод. Дедуктивний метод дозволив грекам створити математику, філософію і логіку. А логіка стала засобом самоорганізації культури.

Наука представляє сукупність логічних суджень, які складаються з понять. Обмін же поняттями — це, власне, засвоєння і передача знань. Знання ж — це засвоєна людиною інформація. Знання законів розвитку природи і суспільства називається наукою. Наукове знання містить в собі передбачення.

Отже, поєднання дедукції з експериментом породило науку. А наука, за висловом акад. І.Павлова, це знаряддя вищої орієнтації людини в оточуючому світі і в самій собі. Як бачимо, вчені невтомно зводили будову академічної науки, спочатку створивши її саму, а потім знайшовши їй відповідну назву. Наука (в сукупності з культурою і освітою) стала інфраструктурою просвітництва.

Причини західноєвропейського поступу з кінця пізнього середньовіччя й по наш час закладені у взаємодії трьох компонентів культури: власного типу економіки, техніки і науки. Переломний період у взаємодії науки, техніки і економіки датується XIX століттям. Саме тоді зародилась система НТК (науки, технології, капіталізму).

На початок XX ст. наука стала новим ідолом західної культури. Неопозитивістами були вироблені основні критерії, що дозволяли визначити, чи є знання науковим. Ці критерії представляли собою характеристики методу дослідження. Як прихильники емпіричної філософії, неопозитивісти визначали істинність знання через експеримент і конкретний факт. В євроамериканських країнах наука стала головною продуктивною силою суспільства. Здобутки науки, винаходи і технологічні нововведення стали рушіями економічного розвитку країн і матеріального добробуту людей.

Коли ми вивчаємо західне суспільство і культуру впродовж століть, то стає помітно, що наукові відкриття і винаходи з'являються все швидше. В результаті цього виникає і росте капіталістична економіка, а релігійний характер мистецтва змінюється на світський і чуттєвий. Змінюється абсолютистська етика і мораль, поширюється матеріалізм. З'являється і набирає силу протестантизм, відбувається безліч інших змін. Якщо К.Маркс вважав, що ці явища пов'язані зі змінами в економіко-технологічних умовах, то М.Вебер стверджував, що зміни відбуваються у зв'язку з появою протестантизму. Правда, міра впливу релігії на розквіт НТК скоріше мінімальна. Цілком ймовірно, що несакральний характер природи міг мати певне значення у поширенні техніки, проте будь-який зв'язок християнства з зародженням природничих наук нічим не підтверджений.

Отже, як свідчить історичний досвід людства, ні економічні умови, ні релігія не були відповідальними за зміни інших факторів розвитку західного суспільства і культури. Навпаки, зміни, які відбулися у всій соціокультурній системі Заходу, були відповідальними за весь різноманітний розвиток його економічного, релігійного, політичного життя.

Образ світу людини початку XX століття так само складався з категорій культури, які є одночасно і категоріями людської свідомості. Мова йде про такі поняття і форми сприйняття дійсності, як час, простір, зміни, доля тощо. Проте не виключно ідеї, але і фабрики та заводи, механізми, форми житла, меню, мода і взагалі весь матеріальний побут стали «застиглою думкою сучасної епохи».

Завдяки предметній діяльності і соціальній пам'яті світ культури примножується. Таким чином соціальний час не щезає в минулому без сліду. Він тільки представляється по-новому у символах, мові, пам'ятниках тощо.

Правда, не обходилось і без розчарувань. Так, одного разу межі можливостей пізнання світу вже були окреслені і доволі чітко. Це в 90-х роках XIX століття вчені закрили книжки. Найбільш авторитетні з них запевняли всіх, що наука пізнала Всесвіт. Існування невідомого вважалось неможливим. Та внаслідок відкриття трьома паризькими геніями — Беккерелєм і Фредеріком та Марією Склодовською-Кюрі явища штучної радіації — народилась страшна дитина — природна радіація, а з нею виникла нова наука — ядерна фізика (В. Скуратовський).

Не може не вражати великий прогностичний інстинкт культури. Так, російський поет А. Бєлий задовго до відкриттів Резерфорда, Жоліо-Кюрі, Фермі писав:

Мир — рвался в опытах Кюри Атомной, лопнувшею бомбой На электронные струи Невоплощенной гекатомбой.

Але ж до вибуху першої атомної бомби було ще 34 роки часу, її не було навіть в проектах. А за 24 роки до події І. Еренбург в повісті «Хуліо Хуреніто» написав, що американці будуть випробовувати зброю масового знищення на японцях...

Під впливом успіхів в науці, техніці, політиці і мистецтві Європа, безумовно, повірила у прогрес, ототожнивши його з історією. Ідея прогресу — це видумка епохи Просвітництва, що знову була взята на озброєння в XX столітті. Насправді ж розгортання світового процесу відбувається в режимі «важкої нерозвинутості принципу» (Гегель).

Дійсно, раціональний розум не спрямовує еволюцію системи НТК на заздалегідь визначену мету. Наука прагне до накопичення знань, техніка — до удосконалення засобів, а капіталістична економіка — до розповсюдження засобів виробництва. Та ніхто не задумується над тим, яку мету кожний з цих напрямків переслідує, заради чого це все.

А далі все XX століття пройшло під знаком всесвітньої історії, який на кінець століття став глобальним. Нічого більш природного не було в тому, що Макс Вебер в 1904, а, наприклад, Вернер Зомбарт в 1912 роках відчували себе в центрі Європи людьми, що перебувають в самому осередді світу науки, розуму і логіки. Макс Вебер в цей час міг дозволити собі розкіш роздумувати над тим, якою повинна бути людина, щоб мати право вставити свої пальці в спиці колеса історії.

Початок XX століття характеризується принаймні трьома основними досягненнями культури — кінематографа, психоаналізу і теорії відносності. Сформувалась більша фундаментальність культурних напрямків думки і мистецтва.

А ще на межі XIX і XX століть капіталістичні країни світу вступили в епоху імперіалізму. Перерозподіл ринків збуту, утворення фінансової олігархії — зрощування фінансового капіталу і промисловості, вивіз капіталів за кордон, боротьба за сфери впливу привели до надзвичайного розширення міжнародних економічних зв'язків. Починають виникати міжнародні трести, картелі, синдикати, монополії. Конкуренція виробників на ринках збуту переросла в конкуренцію між транснаціональними компаніями. Все разом сприяло небувалому розвиткові усіх видів транспорту, шляхів сполучення, перших сучасних засобів зв'язку.