Умовою гармонійного розвитку дитини є одночасне зростання її індивідуальності і її особи. Небезпека полягає в тому, що процес індивідуалізації йде більш менш автоматично, а зростання особи може стримуватися певними чинниками.
Якщо первинні зв'язки вже розірвані, а сукупність зовнішніх умов не дозволяє особі гармонійно розвиватися, то свобода перетворюється на нестерпне страждання, оскільки вона стає джерелом сумнівів і спричиняє за собою життя, позбавлене мети і сенсу. Тоді у людини виникає бажання позбавитися від такої свободи.
Мета книги Еріха Фромма - розкрити діалектичний характер процесу розвитку свободи, показати, що сучасне суспільство надає свій вплив на характер людини одночасно в двох напрямах: людина стає все більш незалежною і самокритичною, але одночасно вона потрапляє в повну ізоляцію і відчуває самоту, що її дуже хвилює і лякає.
Коріння цього явища слід шукати в епосі Реформації і протестантстві. Людина позбавилася від старих зовнішніх ворогів, але заробила собі нових: ними стали певні внутрішні чинники, які значною мірою блокують внутрішню реалізацію сучасної особи. Наприклад, свобода віросповідання привела до того, що багато людей втратили релігію взагалі, і якщо в щось вірять, то тільки в наукові факти.
Ми значною мірою отримали незалежність від зовнішньої влади, але нажили нового ворога - громадську думку. В результаті ми боїмося виділитися з натовпу, прагнемо поводитися так, як того чекають ті, що оточують.
Протестантство дало поштовх до духовного звільнення індивідуума. Капіталізм підхопив естафету і продовжив звільнення далі. Щоб добитися успіху, від індивідуума були потрібні старанність, ініціатива і успіх. У нього з'явилися шанси уціліти і досягти успіху в новій капіталістичній системі. Отримала розвиток і політична свобода. Боротьба за політичні свободи стала поштовхом появи сучасної демократичної держави, заснованої на загальній рівності що дало будь-якому громадянинові рівне право брати участь в управлінні державою через виборні органи.
В результаті капіталістична система внесла великий внесок до розвитку позитивної внутрішньої свободи і в розвиток активної самокритичної і відповідальної особи. З іншого боку, капіталізм прирік людину на ізоляцію і моральну самоту. Цьому сприяв і принцип приватної ініціативи, що набув широкого поширення в сучасному капіталістичному суспільстві.
Вище було описано тягар свободи негативної. Але існує свобода позитивна. Еріх Фромм дає позитивну відповідь на питання про існування позитивної свободи і намагається визначити шляхи, слідуючи якому людина зможе її добитися. Він вважає, що для цього людина повинна постійно проявляти себе емоційно і повинна розвинути в собі так звану "спонтанну активність". Спонтанна активність - це вільна діяльність особи, це не є примусова діяльність або бездумна діяльність автомата. В першу чергу тут йдеться про творчі здібності особи, що знаходять своє віддзеркалення в емоційній, інтелектуальній і плотській сферах. Спонтанна активність можлива лише за умови, що людина не прагне подавити яку-небудь істотну частину своєї особи.
Яскравий приклад спонтанної поведінки - це маленькі діти. Вони відчувають і мислять дійсно по-своєму. Вони ще не встигли засвоїти зовнішні стереотипи і шаблони мислення. Саме їх спонтанність привертає до себе дорослих.
Еріх Фромм вважає, що спонтанна діяльність, направлена на реалізацію внутрішнього потенціалу, - це спосіб досягнення позитивної свободи, знов об'єднуючої людину з світом. При цьому спонтанність повинна спиратися на два стовпи: добровільну і рівноправну любов і творчу працю. Спонтанність допомагає затвердити індивідуальність особи і подолати страх самоти. Якщо людина не здатна діяти спонтанно і виражати свої справжні думки і відчуття, то він починає ховатися під маскою псевдоособи, що ослабляє силу його дійсної особи і руйнує її цілісність.
Людина за своєю природою схильна сумніватися відносно себе, свого місця в світі і сенсу життя. Спонтанна активність - це спосіб подолати подібні сумніви і реалізувати свій внутрішній потенціал. Після того, як людина займе своє місце під сонцем, реалізує себе, сумніву відносно сенсу життя і його самого у нього зникнуть; він знайде силу і упевненість як індивідуума. І ця упевненість будується не на підпорядкуванні могутній зовнішній силі, а на спонтанних проявах свого дійсного "Я".
В рамках позитивної свободи велику роль грає неповторність індивідуума. Люди народжуються рівними, але в той же час вони народжуються різними, їх фізичні і психічні дані різняться. Завдання кожної людини - якнайповніше реалізувати свої внутрішні унікальні схильності.
Найвищою метою людини повинні бути не підпорядкування зовнішній силі, а реалізація свого внутрішнього потенціалу і розвиток своєї особи. Якщо індивідуум рухається до реалізації свого "Я" і не звертає уваги на сторонні спокуси, то поступово він залучається до позитивної свободи, а його антисоціальні устремління сходять нанівець". Позитивна свобода припускає те, що індивідуум максимально повно реалізує свої здібності і при цьому веде активний спосіб життя, повний спонтанних проявів. Еріх Фромм вважає, що тільки демократія може стати необхідною базою для розвитку позитивної свободи; причому, демократія повинна враховувати особливості кожного індивідуума, його устремління і уявлення про щастя.
Еріх Фромм в своїй книзі “Втеча від свободи" намагається виділити риси, які повинні бути характерні для раціональної економічної системи, поставленої на службу народу. Такому суспільству повинні бути властиві всі завоювання сучасної демократії: представницький уряд, що обирається народом; принцип про те, що ніхто не повинен голодувати, що суспільство відповідальне за своїх членів, і що ніхто не повинен робити замах на людську гідність іншої людини. Також кожному індивідуумові необхідно надати можливість для справжньої активності і зробити так, щоб цілі суспільства і індивідуума сталі єдині. З боку ж індивідуума потрібний, щоб він брав активну і щогодинну участь в рішенні своєї власної долі і в житті всього суспільства в цілому.
Сучасна людина дуже сильно страждає тому, що вона стала деталлю величезної машини, перетворилася на простого виконавця, що втратив сенс життя. Індивідуум, нарешті, повинен перестати бути об'єктом для маніпуляцій, перетворитися із засобу в мету. Коли людина усвідомлює все суспільство в цілому, поставить економічну систему на службу своєму щастю і стане активним учасником соціального руху, тоді вона зможе подолати гнітюче її відчуття самоти і безсилля. Демократія зможе досягти дійсних висот і подолати сили нігілізму тільки тоді, коли людина знайде віру в активну і спонтанну реалізацію можливостей свого "Я" - віру в життя, правду і свободу.
Не дивлячись на те, що книга Еріха Фромма “Втеча від свободи" була написана більш за півстоліття назад, основні її положення не втратили свою актуальність і сьогодні.
Неспокій і страх супроводжують людство з самого його зародження аж до наших днів. Старі форми зовнішнього примушення змінилися на нові неявні форми, часто набагато дієвіші. Щоб забезпечити своє існування, людині доводиться крутитися у величезній економічній машині, що пригнічує її самими своїми масштабами. Всі ці чинники дуже негативно впливають на психіку людини, спонукають її перетворитися на людину-автомат, деталь величезної машини, або встати під прапори диктатора. Яскравим прикладом цьому є тоталітарні режими Гітлера і Сталіна, що понесли мільйони життів. Кожному з цих диктаторів вдалося побудувати слухняну його волі величезну і агресивну державну машину, готову здійснювати його фактично імперіалістські плани. При цьому багато мільйонів людей знайшли для себе зручнішим не боротися за свободу, а стати слухняними гвинтиками в державній машині і працювати на тоталітарний режим. Але це ще півбіди: знайшлася величезна кількість людей, готових ради псевдоідеалів свого тоталітарного режиму із завзяттям знищувати собі подібних. І все це ради того, щоб відчувати себе частиною могутньої сили, Царями Природи, яким дозволено все, - навіть вбивати собі подібних по власній примсі, але, природно, виправдовуючи це своїми "абсолютно дійсними" ідеологічними міркуваннями, зведеними в ранг релігії.
Подібна тенденція насторожує, особливо враховуючи те, що науково-технічна революція ХХ століття зосередила в руках у людства величезний технічний потенціал, зокрема - потенціал для самознищення. До цих пір існують червоні кнопки і існують люди, готові за наказом натиснути ці кнопки. Зародження ще одного тоталітарного режиму може опинитися для людства фатальним. Звичайно, падіння фашизму і тоталітарного комунізму, а також успіхи сучасної демократії вселяють деяку надію на світле майбутнє людства, але людству все ж таки ще треба краще усвідомити те, що людина повинна бути метою, а не засобом, і те, що завдання суспільства - це розвиток особи і реалізація внутрішнього потенціалу його членів.
1. Якоб Буркхардт, Культура Італії в епоху Відродження, 1905.
2. Еріх Фромм “Втеча від свободи", ТОВ "Попурі", м. Мінськ, 1997.
3. John Calvin's Institutes of the Christian Relegion, translated by John Allen, Presbyterian Board of Christian Education, Philadelphia, 1928, Book III.
4. Асмолов А. “Психология личности", 2001.