Поводження буває, умовно говорячи, двох видів: вербальне і реальне.
Вербальне поводження – наші висловлення, думки, судження.
Реальне поводження – це наші практичні дії і вчинки. У своєму поводженні ми звичайно орієнтуємося на визначені правила, керуємося тими або іншими моральними принципами, яким підкоряємо свої прагнення і вчинки. Однак не завжди знання моральних норм, прийнятих у даному суспільстві, відповідає поводженню людини. Часто люди знають моральні норми, але не випливають їм у своєму поводженні. Отже, наше поводження обумовлене тими моральними нормами і принципами, що регулюють відносини людей у суспільстві.
Відомо, що культура – це сукупність досягнень усього людства у виробничому, суспільному, розумовому, естетичному і фізичному відношенні. Основою всякої культури є повага до особистості людини [1].
Формування культури особистості необхідно. Це поводження людини відповідно до тих норм, що виробило і яким дотримує дане суспільство. Це визначені манери, прийняті способи спілкування, звертання до навколишньої, котрі як би підказують, як правильно і красиво поводитися в суспільстві, бути ввічливими і попереджувальним зі старшими, з жінками, розуміти, що пристойно робити в даній обстановці. Формування загальної культури особистості припускає визначену начитаність людини, більш–менш широке коло інтересів і знань, зовнішню охайність, доброзичливість, емоційну стриманість і, головне, високу доброзичливість [7].
Основою культури спілкування – є гуманне відношення людини до людини, співвіднесеність, зіставлення наших індивідуальних ролей зі світом "вічних", основних духовних, моральних цінностей Необхідно бути ввічливими, витриманими, справедливими, не принижувати чужого достоїнства, не використовувати чужих невдач для власної вигоди, тому що в житті кожної молодої людини настає період, коли для нього стає важливим, як його сприймають інші. Він починає звертати особливу увагу на самого себе. У результаті чого в людині складається або вже склалося представлення про те, яким він хоче бути, ким він хоче стати, до якої мети прагне [8].
На основі свого життєвого досвіду він створює для себе якийсь ідеальний образ особистості і при такому критичному самоаналізі рано або пізно зрозуміє, що і йому необхідно удосконалювати свої манери в спілкуванні з навколишніми. Вже в молодому віці необхідно засвоїти загальноприйняті норми суспільного поводження. Від того, у яких умовах відбувається споживання, спадкування культури, залежить багато чого. Висока культура сприйняття і споживання цінностей формує і моральну культуру молоді.
Безсумнівно, що в новому тисячоріччі з розширенням сфер діяльності людини будуть актуалізуватися питання міжособистісного спілкування. Людством накопичений значний досвід у взаєминах, і все–таки , вступаючи в контакт з іншою людиною, кожний з нас виявляється на порозі невідомості. Необхідність обережного–дбайливого відношення до наших партнерів по спілкуванню у всіх областях можливих зіткнень.
Манери поводження складають зовнішню культуру особистості. Але зовнішня культура тісно зв'язана з внутрішньої. Говорити про етикет без моралі не має змісту. У людині цінується цілісність, тобто єдність високих помислів, внутрішньої порядності, шляхетності і зовнішніх культурних форм спілкування з навколишніми.
Наочну характеристику єдності культури, моральної свідомості і культури поводження можна дати за допомогою дієслів "знаю", "умію", "прагну", "надходжу". Багато чого в цьому відношенні залежить і від бажання особистості завзято працювати над собою, опановувати новими знаннями етикету.
1. Анучина Л.В., Дьяченко Н.В., Шейко В.Н. Субъект культурно–исторического процесса.: Учеб. пособие. – Х.: ХГИК, 2001.
2. Бытие человека в культуре. – К., 2002.
3. Вандербильт Э. Этикет. В 2 кн.: Пер. с англ. М.: Авиаль, 2005
4. Данилов С.А. Все об этикете. – М.: Вече, 2000.
5. Мирзоян А. Мир этикета: Энциклопедия. Урал Л.Т.Д., 2003.
6. Новиков В.М. Правила хорошего тона. М.: ТОО Ариель, 2004.
7. Фукс Э. Иллюстрированная история нравов: Галантный век: Пер. с нем. М.: Республика, 2001.
8. Хороший тон: Сборник правил и советов на все случаи жизни, общественной и семейной. Репринтное издание. М.: Советский писатель, 2003.
9. Яшин М.В. Этикет. – М.: Цитадель–Триада, 2002.