Новий погляд на людину зумовив наділення людськими якостями машини механізми (працюють, вирішують) Література, музика, театр досягають тієї художньої зрілості, яка характеризує живопис у XVI-XVII ст. Це романи Прево, Фiлдiнга, Смолета, Стерна, „Кандiд” Вольтера i „Страждання молодого Вертера” Гете. Це музика Баха, Моцарта, Глюка, Гайдна.
Демократичний характер філософських учень був зумовлений домінуючим світосприйняттям тієї епохи. Ставлення до старого режиму, неспроможність якого була все більш очевидною, вимога рівності, оцінки людини за заслугами особистості, а не за становими привілеями, християнська етика об’єднали мислячих людей Франції. Так i в Франції слідом за Англією, почалась епоха Просвiтництва, певні моральні, етичні й естетичні принципи якого спрямовували мистецтво у нове русло.
Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, рівності, справедливості, що, на їх думку, випливають з самої природи, прав людини. Просвітителі проголосили культ природи і розуму. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяти їх політичному розкріпаченню. Людина розумілась як чиста дошка, на яку можна записати все розумне. Проголошується рівність не тільки перед Богом, але і перед законом. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.
Таким чином, з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що поняття антропоморфізму існувало не тільки у давні часи. Виникнувши в часи міфології воно існує і зараз.
Стародавнє мислення наділяло природні явища та об’єкти розумовою життєвою силою, подібною тій, яку людина відчувала в собі самій. Ці погляди отримали назву анімізму. Витоки релігійного світосприйняття можна побачити в перших спробах людини впливати на цю оживлену життєву силу засобами впевнення або молитви. Пізніше об’єкти поклоніння стали наділятися ще людським виглядом, тому більшість релігій (особливо в їх ранній народній формі) можна охарактеризувати як антропоморфне. Гомерівські боги вбачалися не чужими людським почуттям а також людським недолікам.
В своєму розвитку і філософія, й релігія беруть початок від антропоморфізму.
Пізніше, в наступні епохи перенесення людських якостей на предмети перероджується та вдосконалюється, що дозволяє урізноманітнити наші уявлення про антропоморфізм.
1. Історія світової культури. – К., 1994
2. Кордон М. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К., 2002
3. Лекції з історії світової та вітчизняної культури. – Львів, 1994
4. Лосева. Ф. Эстетика Возрождения. - М., 1983
5. Мировая художественная культура. – М., 2001
6. Мифы народов мира. Энциклопедия. – В 2 томах. – М., 1991. – Т. 1
7. Токарев С. Ранние формы религии. – М., 1990
8. Токарев С. Религия в истории народов мира. – М., 1976