Грошові доходи домогосподарств та проблеми їх розподілу (стр. 4 из 6)

Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

Розуміння як функціонального, так і особистого розподілу доходів є ключовим моментом в оцінці ролі домогосподарств у економіці. Статистичні дані свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Подібна тенденція спостерігається і в Україні. Питання нерівномірності розподілу доходів становить одну з фундаментальних проблем зарубіжної економічної науки. Дане явище пояснюється різними причинами: здібності кожної окремо взятої людини, здобута освіта, види діяльності. Основу для нерівномірного розподілу доходів створюють: володіння нерухомістю, засобами виробництва, сільськогосподарськими угіддями тощо; становище на ринку; інші фактори, а саме — щасливий випадок, наявність особистих контактів із членами уряду, сила політичного впливу, дискримінація і т. ін. Вітчизняні економісти все більше переконуються в тому, що надто високу диференціацію в доходах населення України обумовлюють не тільки перелічені причини, а й труднощі економічного характеру, з якими доводиться стикатися Україні сьогодні, загальним низьким рівнем життя основної частини населення.

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило 5,7 раза (у І півріччі 2009р. – 5,9 раза), у т.ч. серед міського населення – 5,8 раза (6,1 раза), серед сільського – 4,8 раза (4,9 раза). Мінімальний рівень загальних доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого населення, як в цілому по Україні, так і серед міських жителів – у 3,5 раза (відповідно у 3,6 раза), а серед сільських, як і у січні–червні 2009р., у 3,3 раза.[10]

Відсоток загальних доходів

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило5,3 раза (у 2008р. – 5,4 раза), у тому числі серед міського населення, як і в 2008р., – 5,4 раза, серед сільського – 4,3 раза (4,9 раза). Співвідношення мінімального рівня загальних доходів серед 10%найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого населення зменшилося з 3,7 до 3,4 раза, серед міських жителів – відповідно з 3,6 до 3,5 раза, сільських – з 3,7 до3,3 раза. Найбільш заможні 20% населення отримували, як і в попередньому році, 36% усіх загальних доходів.

Нерівність розподілу загальних доходів характеризують крива Лоренца (додаток 3) та коефіцієнт концентрації (індекс Джині), який приймає значення від 0 (рівномірний розподіл доходів серед усього населення) до 1 (увесь доход належить одній особі). У зв’язку із реалізацією певних заходів щодо підвищення доходів населення, відбулося зменшення нерівності розподілу загальних доходів населення. Індекс Джині по загальних доходах зменшився з 0,259 у 2008р. до 0,257 у 2009р.

Також дещо скоротилася диференціація рівня добробуту населення, розрахована з використанням критерію грошових доходів. Індекс Джині становив у 2009р. 0,277 проти 0,278 у 2008р., мінімальний рівень грошових доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед10% найменш забезпеченого у 3,9 раза (у 2008р. – 4,1 раза), а в цілому найбільш забезпечені 10%населення отримали у 6,1 раза більше грошових доходів, ніж 10% найменш забезпечених (у 2008р. – у6,4 раза) .

За розрахунками, здійсненими Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук на основі матеріалів Держкомстату, рівень бідності у 2009р. порівняно з 2008р. знизився на0,6 в.п. і становив 26%. Межа бідності2 досягла рівня 835 грн. у середньому на одну особу на місяць і збільшилася порівняно з попереднім роком на 7%. У стані бідності перебувало близько 11,7 млн. осіб (4,0млн. домогосподарств), що відповідно на 3% менше, ніж у попередньому році.

Бідними були 37% сільських домогосподарств, 21% – міських, 32% домогосподарств із дітьми (ут.ч. 24% домогосподарств із дітьми, де всі дорослі працюють), 35% домогосподарств без дітей, у складі яких був хоча б один безробітний, 22% домогосподарств, які складаються лише з осіб пенсійного віку,16% домогосподарств, які складаються з осіб лише працездатного віку.[10]

Позитивно змінилася ситуація у домогосподарствах із дітьми. У цій групі рівень бідності знизився на 1,1 в.п. Найбільш суттєві позитивні зміни відбулися серед багатодітних домогосподарств, де рівень бідності знизився на 8,6 в.п. Покращилася ситуація в домогосподарствах із дітьми, де всі дорослі працюють: рівень бідності знизився у цій групі на 1 в.п.[10]

Загальне зниження рівня бідності в країні відбулося за рахунок суттєвого зменшення показника серед домогосподарств великих міст (на 2,5 в.п.) та сільської місцевості (на 1,4 в.п.). Натомість у малих містах спостерігалося зростання рівня бідності на 3,7 в.п.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у І півріччі 2010р. склали 2940 грн., що на 10% більше, ніж у відповідному періоді 2009р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3072 грн., сільське – 2645 грн. У середньому на одного члена домогос-подарства сукупні витрати становили 1135 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1209 грн., у сільських – 976 грн. (додаток 3).

Серед усіх сукупних витрат домогосподарств 90% становили споживчі витрати (у І півріччі 2009р. – 88%).

Найбільш вагомою статтею (55%) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з І півріччям 2009р. частка цих витрат збільшилася на 1,9 в.п.

На купівлю непродовольчих товарів та оплату послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направили, як і у січні–червні минулого року, 32% усіх витрат.

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,6% та 1,8% сукупних витрат домогосподарств (у січні–червні 2009р. – 1,6% та 1,5%)

Сільські домогосподарства спрямовували на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 59% проти 53%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі – у 1,8 раза, хліба та хлібних продуктів – у 1,3 раза, цукру, овочів і баштанних – відповідно у 1,2 раза, молока і молочних продуктів – на 2%.[10]

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування 54% свого бюджету, що на 2 в.п. більше, ніж у січні–червні 2009р. Вартість добового раціону однієї особи цієї групи становила 17 грн. проти 16 грн. у І півріччі минулого року. У сукупних витратах домогосподарств без дітей частка витрат на харчування була дещо більшою, ніж у домогосподарствах з дітьми, а вартість спожитих за добу однією особою продуктів харчування була вищою в 1,4 раза.

У домогосподарствах з дітьми однією особою було спожито більше, ніж у січні–червні 2009р., м’яса та м’ясопродуктів – на 5%, фруктів, ягід, горіхів і винограду – на 3%. Одночасно у цій групі домогосподарств зменшилося споживання картоплі та цукру – відповідно на 7% кожного, молока та молокопродуктів – на 4%, овочів і баштанних – на 3%, хліба та хлібних продуктів – на 1,2%. Залишилося на рівні І півріччя минулого року споживання риби і рибопродуктів, яєць, олії та інших рослинних жирів.

Кількість основних продуктів харчування, спожитих однією особою в домогосподарствах з дітьми, була в 1,5–1,2 раза меншою, ніж у домогосподарствах без дітей.[10]

РОЗДІЛ ІІІ. Моделювання поведінки виробника

Умова задачі

Підприємство випускає консерви. Структура витрат включає:

1) оренда будівлі заводу – 120000 грошових одиниць в місяць;

2) витрати на утримання будівлі заводу – 30000 грошових одиниць в місяць;

3) амортизація обладнання – 20000 грошових одиниць в місяць;

4) фонд заробітної плати директора заводу, бухгалтерії, відділу кадрів разом з відрахуванням на соціальне страхування - 100000 грошових одиниць в місяць;

5) вартість жерсті, що йде на 1 консервну банку, - 15 грошових одиниць;

6) вартість етикетки – 5 грошових одиниць в місяць;

7) витрати на оплату праці разом з відрахуванням на соціальне страхування основних робітників складає:

при виробництві 1-ї тисячі штук 1810 грошових одиниць

при виробництві 2-ї тисячі штук 4100 грошових одиниць

при виробництві 3-ї тисячі штук 3810 грошових одиниць

при виробництві 4-ї тисячі штук 1810 грошових одиниць

при виробництві 5-ї тисячі штук 4100 грошових одиниць

при виробництві 6-ї тисячі штук 8100 грошових одиниць

при виробництві 7-ї тисячі штук 12100 грошових одиниць

при виробництві 8-ї тисячі штук 32100 грошових одиниць

при виробництві 9-ї тисячі штук 52100 грошових одиниць

при виробництві 10-ї тисячі штук 72100 грошових одиниць