Грошові доходи домогосподарств та проблеми їх розподілу (стр. 2 из 6)

Особисте розподілення доходу показує, як увесь грошовий доход ділиться між частинами домашніх господарств.

Малюнок дає нам уявлення про те, як виглядає такий розподіл. Тут домогосподарства розподілені на 5 чисельно рівних груп (децелів), висота діограм показує долю сукупного доходу який отримала кожна група. В 1996 р. найбідніші 20% сімей отримали приблизно 4% сукупного особистого доходу – замість 20%, які вони отримали б за рівномірного розподілу доходу. В порівнянні з цим найбільш забеспечені 20% сімей отримали приблизно 47% особистого доходу. Більшість економістів збігаються у поглядах, що в розподілі американських доходів панує значна нерівність. [1, с 85]

Грошові доходи є основною складовою загальних доходів і включають:

Трудові доходи – заробітна плата, премії, інші винагороди, виплати і допомоги, отримані за основним і додатковими місцями роботи як у грошовій, так і в натуральній формах оплати за виключенням прибуткового податку та інших утримань відповідно чинного законодавства.

Доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості - особисті доходи від підприємницької, фермерської та самостійної господарської діяльності громадян (тобто без урахування видатків, пов'язаних з цією діяльністю).

Джерелом доходу домогосподарства можуть бути надходження від індивідуальної трудової діяльності, виплати за паєм членам кооперативів та дивіденди, якщо в сім'ї є члени акціонерних товариств. Основним джерелом доходів власників промислового, торгового, позичкового і земельного капіталу є відповідно промисловий прибуток, торговий прибуток, позичковий процент і земельна рента.

Доходи від власності - отримані дивіденди по акціях та інших цінних паперах, відсотки по вкладах в банківські установи, доходи від здачі в найми нерухомості (житла, гаражів, дач, земельних ділянок тощо).

Доходи від продажу нерухомості - грошові доходи, отримані від продажу квартир, дач, гаражів, будинків, частини будинку, земельних ділянок.

Доходи від продажу особистого і домашнього майна - грошові доходи, отримані від продажу особистого і домашнього майна (автомобіля, ювелірних прикрас, одягу, меблів тощо) незалежно від вартості їх початкової купівлі.

Важливим джерелом формування доходів домогосподарства є особисте допоміжне господарство, яке має місце як в умовах капіталізму, так і в умовах соціалізму. Його ведуть трудящі за умови, що заробітна плата за основним місцем роботи є недостатньою для існування сім'ї. В структурі доходів домогосподарств України питома вага доходів від особистого допоміжного господарства в кінці 90-х років становила 5-10%, що втричі більше у порівнянні з кінцем 80-х років.[8, c 52]

Доходи від особистого підсобного господарства включають дві складові:

1) грошові доходи від продажу сільськогосподарської продукції, виробленої в особистому підсобному господарстві та отриманої домогосподарством в порядку самозаготівель;

2) вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель. При розрахунку цієї статті доходу виключаються матеріальні витрати на виробництво продукції (транспортні витрати, витрати на купівлю кормів, сільськогосподарської техніки та обладнання, насіння, добрива, засобів захисту рослин, ліків для худоби тощо). В цей показник також включається вартість отриманих з особистого підсобного господарства продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, подарованих родичам та іншим особам, а також - вартість спожитих продуктів, отриманих в порядку самозаготівель. Оцінка спожитих натуральних надходжень здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітному періоді.

Пенсії – всі види трудових і соціальних пенсій: за віком, за інвалідністю, у зв'язку з втратою годувальника, соціальні, військовослужбовцям та інші.

Стипендії — всі види стипендій, які виплачуються учням професійно-технічних учбових закладів, студентам, які навчаються з відривом від виробництва у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, включаючи стипендії, які виплачуються підприємствами та організаціями, стипендії та інші виплати аспірантам, ординаторам.

Допомоги - всі види одноразових та щомісячних допомог, отриманих населенням з державного та місцевого бюджетів, фондів соціального захисту, від профспілкових організацій, за рахунок коштів підприємств та з інших джерел. З загального обсягу допомог виділяються:

1) допомога по безробіттю – допомога , яку отримують непрацюючі громадяни працездатного віку, які мають статус безробітних (зареєстровані в державній службі зайнятості);

2) допомога малозабезпеченим сім'ям – адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, запроваджена з метою надання матеріальної підтримки найменш соціальне захищеним верствам населення;

3) допомоги на дітей – одноразова допомога у зв'язку з народженням дитини, допомога по догляду за дитиною у віці до 3 років, допомога сім'ям, які виховують дітей у віці від 3 до 6 років, грошові виплати матерям (батькам), які доглядають трьох і більше дітей віком до 16 років тощо;

4) інші допомоги – допомога сім'ям осіб, які загинули при виконанні службових обов'язків, допомога на поховання, всі види допомог від місцевої влади, допомога по догляду за інвалідами, особами похилого віку тощо.

Допомога від родичів та інших осіб – включає дві складові:

1) допомогу грошима – гроші, отримані в подарунок від родичів, знайомих, інших осіб;

2) допомогу від родичів та інших осіб продовольчими товарами у вартісній оцінці, яка здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітному періоді.

Аліменти – на утримання неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Також по цій статті враховуються допомоги, які виплачуються органами соціального забезпечення під час розшуку батьків, які ухиляються від сплати аліментів.

Важливим джерелом доходів домогосподарства є виплати і пільги суспільних фондів споживання, про що говорилося вище. В даному випадку лише уточнимо, що грошові виплати із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, дотації, допомоги і т.п.) використовуються населенням так само, як і заробітна плата. В той час, як пільги, що їх одержує населення за рахунок суспільних фондів споживання, не мають грошової форми. їх одержують у вигляді безплатного медичного обслуговування, безплатної освіти, дотування витрат на житло і т.п.

Для виміру фактичного розподілу доходів використовують «криву Лоренца» і «коефіцієнт Джіні», що показують, яка доля сукупного доходу доводиться на кожну групу населення, що дозволяє судити про рівень економічної нерівності в даній країні.

«Крива Лоренца» — це метод графічного зображення рівня концентрації явища. Для її побудови на обидві осі координат наносять процентну масштабну шкалу (від 0 до 100 %). Для точок кривої абсцисами служать одиниці сукупності, а ординатами — значення ознаки. Рівномірний розподіл ознаки буде представлений у такому разі діагоналлю, званою «лінією рівномірного розподілу», а нерівномірне — «лінією Лоренца», відхилення якої від діагоналі і характеризує міру нерівномірності.

Таким чином, якщо прийняти величину доходу і чисельність населення за 100 %, то пряма ОА покаже абсолютно рівномірний розподіл сукупного доходу між всіма групами населення. Проте реальний розподіл завжди характеризуватиметься відхиленням від цієї прямої. Абсолютно нерівномірний розподіл збігся б з осями координат. Але оскільки «надбідні» і «надбагаті» завжди складають незначну частину ринкового суспільства, то перед нами буде деяка крива («крива Лоренца»), відхилення якої від діагоналі наочно покаже ступінь нерівномірного розподілу доходів.

Для розрахунку конкретного рівня нерівності в розподілі доходів поступають таким чином. Площу, утворену лініями рівномірного і нерівномірного розподілу доходів (вона на графіці заштрихована), відносять до площі трикутника ОАВ. Отриманий результат і є «коефіцієнт Джіні».

Розмір доходу супроводиться випереджаючим збільшенням його частини, що «зберігається». Виняткова складність ринкової економіки полягає в тому, що пропорція між «вжитком» і «збереженням» доходів зумовлює величини сукупних витрат і сукупних заощаджень в суспільстві (зі всіма витікаючими звідси наслідками для макроекономічних процесів), і в той же час ця пропорція сама відображає міру збалансованості макроекономічних процесів. Ось чому мистецтво регулювання ринкової економіки полягає не в знаходженні якихось універсальних «рецептів» управління нею, а в умінні визначити домінуючий чинник в даній ринковій ситуації. І часом виявляється, що таким чинником є пропорція, в якій рядової одержувач доходів вирішує розділити свій дохід між вжитком і збереженням. Схилити його до ухвалення оптимального для суспільства рішення — така деколи «надзадача» механізму регулювання ринкової економіки в конкретній ситуації.

1.2. Домогосподарства як витратна група.

Головною складовою грошових витрат є споживчі витрати – витрати домогосподарств (населення) на придбання продовольчих і непродовольчих товарів та оплату послуг, незалежно від місця здійснення витрат (організований чи неорганізований ринок, у приватних осіб). Сюди ж включаються витрати на продукти та товари для домашніх улюбленців (собак, котів, пташок тощо).