Корпоративный капитал и корпоративная собственность в трансформационной экономике (стр. 4 из 9)

Треттє, появлення добуржуазних відносин, які породжуються реверсивним ходом історії. Що є цілком природно за типічних умов перебудов, коли жорсткі детермінанти соціального простіру зникають. А коли більшість реформ просто в’язнуть, то встигаючи видалити соціалістичні паростки, залишають саме мутації, які нормальним капіталістичним відносинм розвиватись зважають.

Четверте, тенденції соціалізації, гуманізації суспільно-економічного життя, як фундаментальна риса епохи народження царства свободи.

Рис. 2.1. Вектори розвитку трансформаційної економіки [4]

Все це вищеприведене є фундаментом для встановлення в країні так званого мутнатного капіталізму, характерними рисами якого є:

1) збереження та укріплення мутацій соціалізму: бюрократія, що перетворюється у волюнтаризм з одночасною диффузією інститутів, блат – широкомасштабну корупцію, містечковість – піздньофеодальний сепаратизм, тіньовий сектор – кримінальні форми організації.

2) глобальна гегемонія корпоративного капіталу, що намагається підпорядкувати собі потужні у минулому країни. У першу чергу через регрес останніх – розвалення постіндустріального та розвиненого індустріального секторів, розвалу великих науково-виробничих об’єднань.

3) відновлення добуржуазних форм.

Тепер хотілося б охарактеризувати етапи ти типи трансформації, проілюстрував зведеними діаграмами. (див. Рис. 2.2).

У випадку трансформації ми можемо виділити наступні етапи:

1. Підготовчий – саморозклад старої системи до повної соціально-політичної та економічної кризи. (СРСР – 1985-1991, Польща 1980-1989, Венгрія – 1968-1988).

2. Етап входу у трансформаційну незбалансованість, для якого характерні активні інституціональні зміни та пов’язаний з цим хронічний дисбаланс економіки при зміні об’єктивних критерієв економічної ефективності. Період зростання – це СРСР 20-х років та КНР, В’єтнам - 80-90х. Занепад – Росія та країни соцтабору на початку 90-х.

3.Етап виходу зі 2. Характерно завершення створення інституціональних засад для нової системи виробничих відносин. Може буде досить тривалим і починатися рецесією (Польща після 1993-94) або консервацією трансформаційного спаду (Росія після 1995-1996).

4.Етап завершення трансформації. При цьому наявним є збереження у глибині пережитків старої системи.

Типізовані моделі переходу:

Модель державно-ринкового реформування мутантного соціалізму. Перша тм найвдаліша з економічної точки зору (КНР, В’єтнам). Зміни обмежуються конкретними секторами, поступове відмирання старих економічних відносин, реформування.

Державно-корпоративна модель буржуазної трансформації. Відмінность єдина – орієнтація на демонтаж. Характерно домінування локального монополістичного контроля в області координації ресурсів при збереженні мутацій старої системи.

Ліберально-корпоративна модель буржуазної трансформації (шокова терапія). В області координації ресурсів ринкові механізми саморегуляції не подавлені контролем монополій, права власності відчеджені від трударів та концентруються у руках приватних ділків, майже не характерний державний патерналізм.

В результаті об’єктивно можна виділити три основних типа макроекономічної дінаміки перехідних систем (див. Рис. 2.2):

1. нелінійний спад (з перехідом, що запізнився, до росту – Росія, країни СНД)

2. «яма» (Польща, країни Центральної та Східної Європи)

3. нелінійний ріст (Китай, Вьєтнам) за наявності суттєвих особливостей для кожної країни

А. Росія та країни СНГ

Б. Польща та страни Центральної і Східної Європи

В. Китай, В’єтнам

Рис. 2.2 Типи економічної дінаміки трансформаційних економік [4]

Щодо відносин власності, то найбільш характерним для усіх типів трансформаційних економік властивим є процес приватизації колишньої загальнодержавної власності.

Слід підкреслити, що процес цей має двійствену природу, з одного боку це зміна форм відчуждення, але з іншої це експропріація дійсно належавших народові деяких прав власності та форм їх реалізації вузьким колом осіб.

Тут можна зробити висновок, що в трансформаційній економіці макроекономічні закономірності «працюють» в обмежених межах, бо останні детермвновані мірою генези ринку, змістом та спрямованністю трансформаційних процесів.

Щодо макроекономіки, то найбіл ярко тут виражені залежність міри збалансування економіки і темпів росту від таких параметрів, як результатний стан системи, характер радикальностіта спрямованості реформування, якості інституціональної системи та не-економічних факторів.

Визначив та дослідив теоретичні нариси щодо теми поданої курсової перейдемо до прикладного розглядання аспектів функціонування корпоративного капіталу та власності у пострадянських країнах на прикладі Росії

Говорячи про західний корпоративний капітал, треба зауважити, що не завжди під цим мається саме юридична форма акціонерного товариства, саме для цього підрозділу актуальне й інша розшифровка, як-то одна із його суттєвих категорій – транснаціональна корпорація, що поєднує у собі якості сучасного монополістичного капіталу та закритої корпоративної структури.

Як уже ми зрозуміли раніше корпоративний капітал – це система фінансових інститутів, зрощених з сіттю відносно самостійних фірм-корпорацій, що поділяються на «штаби» із службовцями та сотні філій у странах першого і третього світу, на яких безпосередньо відбуваєється виробництво. Характерними властивостями даної системи є тісний зв’язок з національно-державними установами, а також з системою інститутів насильства (від власної системи охорони до контактів зі злочинними угрупованнями в країнах третього світу). Також вони контролюють ЗМІ та систему «відтворення людського капіталу», а це фонди, коледжи, універсітети.

Функціонування корпорацій пов'язане також і з тим, що воно дає великі переваги у сфері міжнародної торгівлі, дозволяючи успішніше долати численні торгові і політичні бар'єри. Замість традиційного експорту, який натрапляє на численні митні тарифні перешкоди, корпорації використовують дочірні зарубіжні компанії як свій зовнішній плацдарм усередині митної території інших країн, з якого вони безперешкодно проникають на їх внутрішні ринки.

Проте тут хотілося б відмітити, що в сучасних умовах ця рушійна сила створення транснаціональних корпорацій має свої особливості. Частенько корпораціям, діючим усередині інтеграційних угрупувань, створених у вигляді зон вільної торгівлі, митних або економічних союзів, що характеризуються повною відміною митних бар'єрів, вигідніший експорт товарів, чим створення дочірньої компанії за кордоном.

Чинником, що вплинув на виникнення корпоративного капіталу, безумовно, вважається його прагнення до отримання надприбутку.

В ході розвитку корпорацій виник принципово новий феномен - міжнародне виробництво, яке дає корпораціям переваги, витікаючі з відмінностей економічних умов країни базування материнської компанії і приймаючих країн, тобто країн, де розташовані її філії і підконтрольні фірми.

До реальних переваг формування найбільших ТНК, що дозволяють домагатися значної централізації капіталу, можна віднести:

- можливість диверсифікації діяльності для зниження ризику і пом'якшення кризових ударів - спочатку материнська компанія може прямо або побічно дотувати дочірні компанії, що виходять на новий ринок;

- гнучку організаційну структуру управління. Частина функцій децентрализується;

- консолідацію фінансової звітності у рамках усієї системи з метою вироблення стратегії найменших податків - можливість перерозподілу прибули між компаніями, що входять в корпорацію з тим, щоб найбільший дохід отримували ті з них, які користуються податковими пільгами і тому подібне;

- спільне формування ринку, монополію на цьому ринку;

- ріст заради росту (можливість бути першим номером).

Транснаціональні корпорації, як правило, здійснюють інвестиції в галузі оброблювальної промисловості "нових індустріальних країн" і відносно розвинених держав, що розвиваються.

Підкресливши позитивні сторони функціонування корпорації в системі світового господарства і міжнародних економічних відносин, не можна не сказати і про їх негативний вплив на економіку тих країн, де вони діють. Причому іноді переваги функціонування транснаціональних корпорацій можуть обернутися для приймаючої країни великими втратами.

Серед основних чинників негативного впливу можна назвати наступні:

- корпорації вторгаються в сфери, які традиційно вважалися областю державних інтересів. Враховуючи розмах їх діяльності і неспівпадання інтересів країни базування ТНК з інтересами приймаючої країни, вони здатні протидіяти реалізації економічної політики країн, в яких вони здійснюють свою діяльність, дезорганізувати зовнішньоекономічну сферу країни-партнера;

- корпорації здатні обійти національні законодавства по оподаткуванню, внаслідок чого недопоступают засоби в державний і місцеві бюджети приймаючої країни. Використовуючи трансфертні ціни, дочірні компанії Корпорациии, діючі врізних країнах, уміло укривають прибутки від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу;

- корпорація здатні встановлювати монопольно високі ціни, диктувати умови, що ущемляють інтереси приймаючих країн;

- частенько діяльність корпорація характеризується хижацькою експлуатацією природних і трудових ресурсів відповідної країни;