Міністерство аграрної політики України
Харківський національний аграрний університет
ім. В.В. Докучаєва
Кафедра економічної теорії
Політична економія
Курсова робота
на тему:
Виробництво додаткової вартості. Норма і маса додаткової вартості
Виконав студент
1 курсу -ї групи
факультету „Облік та фінанси"
(спеціальність - Фінанси і кредит)
Гурский Р.В.
Науковий керівник
к.е.н., доцент Лисенко В.В.
Харків-2010
Зміст
Вступ
1. Первісне нагромадження капіталу
2. Механізм самозростання додаткової вартості
3. Норма і маса додаткової вартості
4. Основні способи виробництва додаткової, вартості
5. Теорії капіталу Висновки
Список використаних джерел
Вступ
На певному етапі розвитку товарної форми виробництва просте товарне виробництво перетворюється на капіталістичне, що означає якісно вищий рівень розвитку суспільства — виникнення історично нового, капіталістичного способу виробництва благ у межах речової (товарної) форми зв'язку (відносин) між людьми у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Ви- никнення капіталістичного способу виробництва означає розвиток речової
■ ■
форми виробничих відносин. Зміст цього розвитку полягає у тому, що капіталістичний спосіб виробництва, успадковуючи основні властивості товарної форми виробництва, з якої він виходить, породжує нові виробничі відносини, притаманні лише капіталістичній формі товарного виробництва. Зокрема, капіталістичний спосіб виробництва інтегрує у свою економічну систему ті виробничі відносини і економічні процеси товарного виробництва, які позначаються поняттями «суспільний поділ праці», «економічна відокремленість товаровиробників», «приватна власність», «товар», «споживча вартість», «вартість», «конкретна праця», «абстрактна праця», «суспільно необхідна праця», «гроші» тощо. Поряд з ними в економічній системі капіталістичного способу виробництва з'являються нові виробничі відносини, сутність яких відображають поняття «капітал», «товар робоча сила» > «наймана праця», «додаткова вартість», «норма додаткової вартості», «маса додаткової вартості», «абсолютна додаткова вартість», «відносна додаткова вартість» тощо. Внаслідок виникнення капіталістичного способу виробництва його економічна система стає не лише набагато складнішою від економічної системи простого товарного виробництва, а й якісно іншою за соціально-економічно) сутністю.
3 огляду на те, що просте товарне виробництво передує і є загальною основою капіталістичного товарного виробництва, товар елементарна клітинка і основна категорія товарної форми виробництва, а гроші як найрозвинутіша
і
юрма вартості товару і в історичному, і в логічному аспектах передують капіталу як основі капіталістичного способу виробництва. На користь цього свідчать й історичні факти: гроші виникають у V—VII ст. до н. є., а капітал — XV — XVI ст. н. є. (на останній стадії розвитку феодалізму). Це підтверджує нетотожність змісту капіталу і грошей як певних соціально-економічних явищ і наукових понять.
Окрім того, не випадково й те, що поняття «капіталізм» і «капіталістичний спосіб виробництва» є похідними від поняття «капітал». Це зумовлено тим, що капітал за своєю сутністю є основним виробничим відношенням капіталістичного способу виробництва і тому його основною категорією. Як основа капіталістичного способу виробництва, капітал містить у собі всю сукупність капіталістичних виробничих відносин. Самі ж виробничі відносини певного способу виробництва утворюють економічний зміст його відносин власності.
Отже, капітал як основне виробниче відношення капіталістичного способу виробництва утворює економічний зміст капіталістичної власності.
1. Первісне нагромадження капіталу
Капіталістична власність виникає в процесі так званого первісного нагромадження капіталу — історичного процесу створення умов для виникнення капіталістичних виробничих відносин як економічного змісту капіталістичної власності.
Виникнення капіталістичної власності є процесом заперечення приватної власності, заснованої на власній праці, тобто процесом відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва, перетворення їх на найманих працівників, і водночас процесом перетворення грошей і засобів виробництва на капітал, тобто процесом формування капіталістів — людей, яким належать засоби виробництва та гроші і які організовують виробництво товарів на основі найманої праці. Внаслідок цих процесів Утворюються історично особливі виробничі відносини, які ґрунтуються на відношенні «наймана праця (найманий працівник) — капітал (роботодавець-капіталіст)». Це основне виробниче відношення капіталістичного способу виробництва, основа капіталістичної власності.
Вихідним пунктом виникнення капіталістичної власності є «росте товарне виробництво, властиві йому економічні закони, окрема, закон вартості диференціює товаровиробників на тих, то, витрачаючи на виробництво товарів більше праці, ніж суспільно необхідно, розорюється, стає найманим працівником, і тих, у кого індивідуальні витрати праці менші за суспільно необхідні, а тому вони збагачуються, розширюють виробництво залучаючи найманих робітників.
Отже, капіталістична власність виростає з простого товари виробництва, перетворює його на капіталістичне, тобто на виробництво товарів на основі найманої праці, яка характерна саме капіталістичного способу виробництва, капіталу. Як капітал не може існувати без найманої праці, так наймана праця не мсіже існувати без капіталу. Вони органічно пов'язані протилежності основного виробничого відношення капіталістичного способу виробництва, два протилежні суб'єкти капіталістичної власності. Це означає, що капітал і, отже, капіталізм виникають тоді і там, коли і де виробництво товарів починають здійснювати на основі найманої праці.
Особливу роль у становленні капіталістичної власності відіграло скасування кріпосного права в Західній Європі в XV—XVIII ст. У різних країнах воно здійснювалося різними методами і супроводжувалося масовим, у тому числі насильницьким, обезземелюванням селян. Його сутністю було усунення відносин феодальної земельної власності та створення умов для розвитку капіталістичної власності.
У процесі скасування кріпосного права відбувається перетворення
кріпаків на особисто вільних людей, але позбавлених землі як основного засобу
виробництва та існування. Це змушувало їх здобувати засоби для існування,
наймаючись до власників підприємств (ремісничих цехів, мануфактур), тобто
ставати найманими працівниками. За економічним змістом це було
перетворенням їх робочої сили на товар. Адже особисто вільна людина, не
будучи власником засобів виробництва, за товарної форми господарства може
присвоїти засоби свого існування лише через їх обмін на свої товари чи гроші.
Але найманий працівник не є власником ні звичайних товарів, ні грошей,
оскільки він не має засобів виробництва, за допомогою яких міг би виробити
своєю працею певні товари та обміняти їх на потрібні йому або продати. Єдине,
що йому належить, — це здатність до праці, тобто робоча сила, яку він може
продавати і продає, знайшовши на неї покупця -роботодавця, капіталіста, Як
об'єкт купівлі-продажу у відносинах між капіталістом і найманим працівником
його робоча сил є товаром.
Перетворення робочої сили на товар — історична віха переходу від позаекономічного (примусового) способу поєднання осо тісного і реччового факторів виробництва, притаманних рабовласницькому та феодальному способам виробництва, до економічного способу, властивого капіталістичному способу виробництва. Його змістом є відносини купівлі-продажу робочої сили між найманими працівником і капіталістом. Не знайшовши покупця на свою робочу силу, найманий працівник не зможе заробити собі на життя. З перетворенням робочої сили на товар товарне виробництво набуває найвищого ступеня розвитку — стає загальною формою виробництва. Відтоді не тільки продукти праці, а й здатність людини до праці стає товаром [6].
Отже, просте товарне виробництво перетворюється на капітане товарне виробництво лише тоді, коли в суспільстві існує приватна капіталістична власність на засоби виробництва, тобто відчуження засобів виробництва від безпосередніх виробників, Збувається їх перетворення на найманих працівників, а їх робочої сили - на товар.
Суттєвою особливістю капіталістичного товарного виробництва є зосередження грошей у руках небагатьох осіб, використання їх на купівлю засобів виробництва і робочої сили, внаслідок чого вони набувають властивостей капіталу —стають засобом виробництва додаткової вартості. Основні джерела накопичення грошей у період первісного нагромадження капіталу такі: збагачення лихварів та купців; збагачення конкурентоспроможних простих товаровиробників (ремісників тощо); державна податкова система і система відкупів; державні позики; державна політика протекціонізму (високі ставки імпортного мита та експортних премій); грабіж колоній [4].
Своїм змістом поняття «первісне нагромадження капіталу» відображає
■
історичний процес формування капіталістичної власності в єдності її економічного та юридичного змісту. Складовими цього процесу є:
—відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва;
—утворення двох особливих економічних суб'єктів виробничих відносин (двох суспільних класів) — найманих працівників і капіталістів;
—перетворення робочої сили найманих працівників на товар;