Додаткова вартість — частина новоствореної вартості, яка створюється додатковою працею найманих працівників у додатковий робочий час, втілена у вартості додаткового продукту і безоплатно присвоюється власник умов праці — капіталістом.
Отже джерелом приросту капіталу, джерелом додаткової вартості є додаткова праця найманого робітника.
Необхідна праця — праця, потрібна для виробництва необхідного продукту, тобто сукупності життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили безпосередніх виробників на рівні їхніх потреб, що сформувалися в суспільстві.
Додаткова праця — праця, що створює додатковий продукт, тобто продукт, вироблений понад усталені потреби безпосередніх виробників.
Капітал — специфічно капіталістичне виробниче відношення між найманими працівниками і капіталістами, тобто відношення «наймана праця — капітал».
Між структурними складовими авансованого капіталу і вартістю виробленого товару існують певні залежності, які позначать поняттями «норма
додаткової вартості» і «маса додаткової вартості».
Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.
Маса додаткової вартості — абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.
Величина додаткової вартості залежить від величини додаткового робочого часу, додаткової праці. Ця залежність зумовлює два основні способи (методи), до яких вдаються капіталісти з метою збільшення розмірів додаткової вартості. Ними є абсолютна додаткова вартість і відносна додаткова вартість.
Абсолютна додаткова вартість це спосіб збільшення виробництва додаткової вартості, властивий раннім ступеням розвитку капіталізму, ґрунтується на абсолютному подовженні робочого дня за межі необхідного робочого часу.
Відносна додаткова вартість — додаткова вартість, яка виробляється шляхом скорочення необхідного робочого часу та збільшення додаткового Робочого часу внаслідок зростання продуктивності суспільної праці.
Надлишкова додаткова вартість — додаткова вартість, створена шляхом зниження індивідуальної вартості товару на окремому підприємстві відносно рівня його суспільної вартості.
У політичній економії склалися такі теорії капіталу: марксистська, теорія «трьох факторів виробництва, концепція «продуктивності» капіталу, монетарна теорія капіталу, концепція англійського економіста Дж.-М. Кейнса, теорія людського капіталу, теорія інтелектуального капіталу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бланк И.А. Управление использованием капитала. - К.: Ника-центр,
2000.
2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1-3. /Редкол. С.В.
Мочерний (ред.) та ін.- К.: Видавничий центр „Академія", 2001.
3. Історія економічних учень / Корнійчук Л.Я., Титаренко Н.О.,
Поручник А.М. та ін. К.: КНЕУ 2001. 564с.
4. Історія економічних учень / За ред. Базилевича В.Д.. К.: Знання, 2004. 851с.
5. Маршалл А. Принципи политекономии. - Т.1-3. - М.: Прогресс, 1983 -1984.
5. Мокконнелл К. Р., Брю С. Л. Економикс: принципи, проблеми й по-
литика. — Т. 2.
6. Маркс К. Капітал: Т. 1 // Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. — Т.23.
7.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За
ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. С.В. К.: В Ц „Академія", 2003.
8. Основи економічної теорії / За ред. проф. С. В. Мочерного. К.: В Ц „Академія", 1997. 464с.
9.Самуельсон П. Зкономика: Пер. с англ. — М.: Прогресе, 1964.
10. Сей Ж.Б. Трактат политичєской зкономии. - М., 1896.
12. Рикардо Д. Начала политичєской зкономии // Классика зкономической мьісли. — М.: ЗКСМО-ПРЕСС, 2000.
13. Шумпетер Й. История зкономического анализа. Истоки - II Вопросьі истории народного хозяйства и зкономической мьісли. - М.:
Зкономика, 1989.
[