Поняття корисності та її функції (стр. 2 из 6)
Сукупна корисність (Total utility) зростає в процесі споживання, але зростає все меншою і меншою мірою.
Висновки: кожен споживач робить свій вибір таким чином, щоб одержати максимальну користь у відповідності з наявним доходом та цінами на продукцію; споживач може проранжувати всі набори (за аксіомою повноти) і в своєму виборі бути послідовним (аксіома транзитивності), але надасть перевагу з більшою кількістю товару (гіпотеза про ненасиченість); граничний рівень заміщення
вимірює бажання споживача замінити один продукт іншим і дорівнює нахилу кривої байдужості; гранична корисність кожного товару, яка припадає на одиницю грошових запасів, у стані рівноваги однакова.РОЗДІЛ 2. КІЛЬКІСНИЙ (КАРДИНАЛІСТСЬКИЙ) ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ КОРИСНОСТІ І ПОПИТУ
2.1. Основні поняття кількісної теорії корисності
Кількісна (кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми е тільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості, а і вказуємо, як ми оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному з таких класів.
Гіпотези кількісної теорії корисності:
1. Споживач витрачає свій бюджет таким чином, щоб одержати максимальне задоволення від сукупного споживання благ;
2. Споживач може висловити своє бажання придбати деяку кількість блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності – ютіль. При цьому кожний вид благ має для споживача загальну корисність і граничну.
Загальна корисність – це сума корисностей всіх наявних у споживача одиниць цього блага:
(2.1)де
- корисність i – тої одиниці блага в ютілях; n – кількість одиниць блага.Гранична корисність – це зміна загальної корисності набору благ при зміні кількості даного блага на одиницю.
, (2.2)При диференційованості функції споживання гранична корисність блага даного і-го виду є першою частковою похідною функції корисності U, яка виражає загальний рівень добробуту даного споживача в даній ситуації (при змінній
, що відповідає величині споживаного блага даного і-го виду) і позначається 
або 
: 
, (2.3) 
3. Перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, а гранична – зменшується внаслідок насичення благом (рис. 2.1).TU, TU
MU
MU
0 X
Рис.2.1. Загальна і гранична корисність
4. Другий закон Госсена: споживач при заданих цінах та бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо виконується наступна умова рівноваги:
, (2.4)або
, (2.5)Згідно з цією умовою, споживач, який максимізує корисність, купує товари в таких обсягах, щоб їхні граничні корисності у розрахунку на одну грошову одиницю були рівними.
2.2. Бюджетне обмеження
Бажання споживача безмежні, але доступні споживачеві ринкові кошики – це ті, які відповідають його бюджетним обмеженням.
Бюджетна лінія – геометричне місце точок, що характеризують усі такі набори товарів X та Y, на придбання яких за цінами
та 
споживач повністю витрачає свій доход.Лінія бюджетного обмеження (бюджетна лінія) - це в самому простому випадку пряма:
, (2.6)де І – доход споживача;
та - ціни відповідних товарів.Точки цієї прямої показують набори благ, при купівлі яких виділений доход витрачається повністю (рис. 2.2).
Y
α
XРис. 2.2. Бюджетна лінія
При позитивній граничній корисності благ споживач завжди вибирає набір, який зображується однією з точок цієї лінії, інакше залишилась б невитраченою частина виділених коштів, на які можна було б купити додаткові товари, підвищити свій добробут.
Бюджетна лінія перетинає осі координат в точках
і 
, які показують максимально можливі кількості благ X та Y, що можна купити на даний доход при даних цінах. Нахил бюджетної лінії дорівнює відношенню цін відповідних товарів 
(відносній ціні першого блага). З формальної точки зору це – взята з протилежним знаком похідна функції бюджетного обмеження. Дана величина (на рис. 2.2 це tga) показує кількість товару Y, від якої споживач повинен відмовитись для придбання додаткової одиниці товару X.Чим крутіша бюджетна лінія, тим більше відношення ціни товару X до ціни товару Y, і тим більшою кількістю Y необхідно пожертвувати для одержання додаткової одиниці товару X.
Бюджетна лінія має від’ємний нахил до горизонтальної осі ( -
), тому що збільшення купівлі одного блага можливо тільки за рахунок зменшення купівлі іншого.При зміні ціни одного товару змінюється нахил бюджетної лінії. При зміні доходу і постійних цінах бюджетна лінія зсувається паралельно вгору або вниз.
Розглянемо варіанти поведінки бюджетної лінії. Якщо доход знижується, бюджетна лінія зсунеться вниз і при незмінних цінах буде паралельною попередній лінії AB (рис. 2.3 (а)). Споживач зможе купити менше товарів. Якщо доход збільшиться при постійності цін бюджетна лінія підніметься вище за попередню бюджетну лінію AB. Купівельна спроможність виросте (рис. 2.3 (б)). У випадку, коли доходи і ціни змінюються однаково (пропорційно), то бюджетна лінія залишається незмінною.
 |
Y Y
A C
C
A
D B X B D X
a) б)
Рис. 2.3. Зсув бюджетної лінії внаслідок падіння (а) та зростання (б) доходу споживача
За умови зменшення ціни на благо Х або благо Y при тому ж доході відповідного блага можна купити більше, тому бюджетна лінія зсувається вправо вгору, змінюючи кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін (рис. 2.4).
Y YA A’
A
B B’ X B X
а) б)
Рис. 2.4. Зсув бюджетної лінії внаслідок зниження ціни блага Х (а) та блага Y (б)
В протилежному випадку, коли ціна на благо X або благо Y зростає, відповідних благ при незмінному доході можна купити менше, і бюджетна лінія зсувається вліво вниз, змінюючи кут нахилу (рис. 2.5).
Y YA A
A’
B’ B X B X
а) б)
Рис. 2.5. Зсув бюджетної лінії внаслідок підвищення ціни блага X (а) та блага Y (б)
Таким чином, зміна доходів і цін змінює положення бюджетної лінії.
РОЗДІЛ 3. ЯКІСНА (ОРДИНАЛІСТСЬКА) ТЕОРІЯ КОРИСНОСТІ
3.1. Гіпотеза якісної теорії корисності
Якісна (ординалістська) функція корисності виражає тільки визначену послідовність, порядок, в якому розташовуються класи байдужості або групи рівноцінних для даного споживача наборів благ (благ, які мають однакову корисність), наприклад, від тих, які мають меншу перевагу, до тих, які мають більшу перевагу.
Якісна (ординалістська) теорія корисності базується на наступних гіпотезах:
1. Ненасичуваності: за інших однакових умовах споживач надає перевагу тому набору благ, який містить більшу кількість благ.
2. Повної упорядкованості: за наявності двох різноманітних наборів, споживач завжди віддає перевагу одному з них по відношенню до іншого або приймає їх рівноцінними.
3. Транзитності: якщо споживач віддає перевагу по відношенню до С, та набору А віддається перевага по відношенню до С.
4. Рефлективності: за наявності двох однакових наборів споживач вважає, що будь – який з них не гірше іншого.
3.2. Крива байдужості. Правила побудови кривих байдужості
Крива байдужості – це лінія однакової корисності, усі точки якої характеризують набори товарів, що забезпечують один і той же рівень корисності
(рис. 3.1).Крива байдужості показує тільки переваги споживача, бюджет і ціну не показує. Причому кожна точка на кривій байдужості відображає однаковий рівень корисності.