Зайнятість і безробіття. Види та тривалість безробіття (стр. 3 из 3)
Для того, щоб повернути бідність до рівня, який спостерігався до підви-щення цін на енергоносії, уряд України має надавати бідним соціальні виплати в сумі близько 63 млн. дол. США на рік у разі, якщо буде забезпечено високу адресність цих виплат.
Таблиця 1. Макроекономічні показники та відповідні рівні бідності
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 (прогноз) | |
| Реальний ВВП (зміни у %) | 9.2 | 5.2 | 9.6 | 12.1 | 2.7 | 7.1 |
| в якому, споживання домогосподарств | 9.6 | 9.5 | 11.5 | 13.1 | 20.6 | 14.4 |
| Рівень безробіття (МОП, відсоткові пункти) | 10.9 | 9.6 | 9.1 | 8.6 | 7.2 | 6.7 |
| Реальна заробітна плата (зміни у %) | 19.3 | 18.2 | 15.2 | 23.8 | 20.3 | 18.3 |
| Рівень бідності (відсоткові пункти) | 31.7 | 25.5 | 19.5 | 14.0 | 7.9 | Немає даних |
| Джерела: Державний комітет статистики, МОП, база даних Світового банку про розвиток. | ||||||
Реальна заробітна плата залежно від регіону: 2003 – 2006 рр.
(у грн. на місяць)
(Підпис на рисунку: Місто Київ, області: Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, Одеська, Кіровоградська, Чернівецька, Хмельницка, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Київська.)
У тих регіонах, де переважають "високоосвічені жінки передпенсійного віку", можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчас-тіше росте повільніше, ніж у середньому по країні.
У загальному випадку всі області України по гостроті зареєстрованого безробіття можна розділити на кілька груп.
Перша група - регіони з дуже високим безробіттям. Ці регіони відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту (у 2 рази вище середньоукраїнських), великою напруженістю на ринку праці.
Друга група - регіони з високим рівнем безробіття і великою напруженістю на ринку праці (показники перевищують середньоукраїнські). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.
Третя група - рівень безробіття і напруженість на ринку праці нижче середньоукраїнських, але темпи росту рівня безробіття вище середньоукраїнських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня.
Четверта група - регіони з найменш гострим безробіттям у країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньоукраїнських. У даній групі багато північних регіонів з видобувною промисловістю.
Отже, на Україні гостре безробіття має місце в регіонах двох типів.
По-перше, це райони з високим природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, тоді як кількість робочих місць в умовах економічної кризи не тільки не збільшується, але і скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.
По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою найбільш кризових галузей. На даний момент такими є легка промисловість і військово-промисловий комплекс, що відрізняються найбільшим скороченням обсягів виробництва в порівнянні з кінцем 80-х.
Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відріз-няється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний при-ріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).
Однією з глибинних причин росту безробіття стає диференціація населення, що підсилюється, по доходах. Елітні шари населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний доход, не можуть сформувати могутнього попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю.
Однак не слід переоцінювати значення безробіття як самостійного економічного фактора. Вона досить умовна - особливо стосовно демографічних процесів, у рамках і за допомогою яких формується зайнятість населення. Сьогодні демографічні процеси в Україні проходять дуже пессимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є самими точними в силу того, що демографія як наука успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. У країні прискорюється старіння нації.
4. МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ ЗАЙНЯТОСТІ
Суть у тім, що діюча політика зайнятості повинна в нинішніх умовах ма-ти попереджуючий характер і включати цілий комплекс мір державного регулю-вання, що запобігають зростанню безробіття і його перехід у застійну форму.
От найбільш важливі міри такого роду:
Перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тиждень і т.п. Такі підприємства повинні одержати податкові пільги, щоб компенсувати витрати на прийом нових працівників.
Бюджетне субсидування додаткової (стосовно фактичного рівня) робочої сили на діючих підприємствах. Воно може мати вид кредитування державою зарплати додатково найнятих робітників. Підприємства, що розширюють зайнятість стосовно її рівня торік, можуть одержати пільговий кредит, розмірний зарплаті, що сплачено додатково зайнятим на виробництві.
Зниження фактичної пропозиції робочої сили за рахунок зниження встановленого законом пенсійного віку. Такий же ефект може обумовити розвиток служб перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації.
Надання робочих місць, не орієнтованих на одержання прибутку, а зв'язаних з роботою в інтересах суспільства, наприклад: робота в області охорони навколишнього середовища і т.д.
Перехід до створення системи соціального партнерства, у тому числі створення механізму вироблення тристоронніх угод (роботодавці - профспілки - держава) з метою обмежити ріст заробітної плати. З роботодавців варто стягувати податок на засоби, додатково витрачені на заробітну плату, і направляти його на субсидування зайнятості.
Розширення зайнятості в майбутньому залежить і від іноземних інвестицій. У цілому інвестиції в реконструкцію і технологічне переоборудование підприємств будуть мати працезберігаючий ефект. Але збільшення капітальних вкладень означає створення нових робочих місць.
Рішення проблеми "осередкового" безробіття в районах, де в місті знахо-диться 1-2 підприємства, буде здійснюватися через стимулювання інвестицій і малого бізнесу на рівні регіонів і реалізацію регіональних програм сприяння зайня-тості.
Значно скоротити кількість незайнятих можна за рахунок структурних змін в оборонній промисловості. Процес конверсії має великий потенціал для збіль-шення зайнятості, ходячи навіть її стабілізація сьогодні буде великим плюсом у регулюванні ринку праці.
Не можна шкодувати засобів на боротьбу з безробіттям. По-перше, тому що її запобігання на початку зажадає набагато менше витрат, чим у майбутньому.
По-друге, тому що боротьба з безробіттям може бути досить ефективної. Наприклад, кредитування державою додаткових робочих місць у США в 1977-78 р. зовсім не було киданням грошей на вітер. При тім, що заробітна плата кредитува-лася не більше чим на 2%, а абсолютна величина кредиту не перевищувала 100 ти-сяч доларів, багато корпорацій змогли створити до 50 нових робочих місць.
По-третє, тому що фінансова стабілізація неможлива без продуманого запобігання її негативних наслідків і, як ми вже переконалися, приводить до дефі-циту держбюджету, для скорочення якого вона і створювалася.
У світі накопичений великий теоретичний і практичний досвід по регулюванню ринку праці. Україна ж має потребу в особливому, комплексному підході. Сьогодні результативна політика зайнятості повинна йти ледве перед реального розвитку ринку праці і превентивно усувати ті перешкоди, що можуть підхльоснути безробіття.
5. ВИСНОВОК.
Виходячи з вищевикладеного, проблема безробіття є ключовим питан-ням у ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Особливо гостро проблема безробіття стоїть зараз перед Україною, що не дивно, тому що стан економіки України зараз дуже складний.
Донедавна Уряд України не звертав належної уваги на дану проблему, що викликало досить справедливі побоювання. Але положення частково змінилося з прийняттям деяких законів і положень, у яких натиск робиться на удосконалю-вання ринкових механізмів регулювання зайнятості.
Будемо сподіватися, що дані акти не стануть простим псуванням папера, а будуть ефективно перетворюватися в життя, ставши передумовою для економіч-ного відродження України.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
1. Экономикс" Кэмпбелл Р.Макконнелл, Стенли Л.Брю, Москва, 1995 г.
2. "Общая экономическая теория" В.И. Ведяпiн, Москва, 1995 г.
3. "Рынок труда: занятость и безработица" Пристанева А.А., Київ, 1993 г.
4. "Загальна теорiя занятостi, процентiв та грошей." Стрепов А.П., Київ, 1994 г.
5. Коммерсантъ-дэйли, 1997 г., 8 лютого №7
6. Вестник Московского Университета, серия 5 - География, 1997 г., №1
7. Вопросы экономики, 1997 г., №2
8. Страховое дело, 1997 г., №11
9. Известия, 1998 г., 15 травень, №28
10. Финансовые известия, 1998г., 7 березня, №25