Нині в Україні діє понад 30 законів, які регламентують порядок обчислення та сплати різних видів податків. Усього передбачено 24 види загальнодержавних та 16 видів місцевих податків, зборів і відрахувань. Системний підхід у податковій політиці потребує створення єдиного податкового кодексу, спрямованого на стратегічні орієнтири.
Грошово-кредитне регулювання здійснюється з метою впливу на грошову пропозицію. Для досягнення цієї мети центральний ї банк (в Україні — Національний банк України) використовує такі основні інструменти: грошова емісія, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою.
Грошова емісія — це комплекс заходів центрального банку стосовно випуску в обіг додаткових грошей, що зумовлює збільшення грошової маси і підвищення ділової активності. Однак надмірна емісія здатна породжувати негативну екстерналію — інфляцію. Емісія належить до інструментів прямого впливу, оскільки емісією держава безпосередньо «втручається» у ринок грошей.
Операції з державними цінними паперами пов'язані з купівлею або продажем державою цінних паперів. Контрагентами держави є комерційні банки, підприємства, населення. Якщо необхідно збільшити пропозицію грошей, центральний банк скуповує цінні папери. Унаслідок цього комерційні банки отримують гроші, збільшують свої резерви і мультиплікативно збільшують грошову пропозицію. Зворотний ефект настає, коли центральний банк починає продавати цінні папери.
Зміна норми обов'язкових резервів веде до таких наслідків. За підвищення резервної норми центральний банк знижує грошовий мультиплікатор і завдяки цьому зменшує приріст грошової пропозиції. За зниження резервної норми зростає грошовий мультиплікатор, що збільшує приріст грошової пропозиції.
Маніпулювання обліковою ставкою дає змогу центральному банкові регулювати попит комерційних банків на позички, а через них — на резерви банківської системи. Облікова ставка — це ціна позички, за якою комерційні банки звертаються до центрального банку з метою збільшення своїх резервів. Вона служить орієнтиром для банківських процентних ставок. Рівень останніх зумовлює рівень попиту на кредити з боку суб'єктів ринку.
Найбільш результативним напрямком амортизаційної політики є механізм прискореної амортизації. Його запровадження дає змогу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин і устаткування окупити більшу частину їхньої вартості, накопичити в амортизаційному фонді достатню кількість коштів для дальшого інвестування.
Пропагандистські методи ДРЕ
Пропагандистські (морально-етичні) методи ДРЕ — це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.). Вони включають заходи виховання, роз'яснення і популяризації цілей і змісту регулювання, засоби морального заохочення тощо. Суть цих методів полягає в тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.
Прикладами використання пропагандистських методів є: орієнтація діяльності суб'єктів ринку на цілі та пріоритети державних макроекономічних планів (програм); заклики державних органів до підприємців, бізнесменів, трудящих, профспілок, політичних партій щодо дотримання ними певної лінії поведінки; політична реклама, зустрічі з виборцями, участь у роботі об'єднань за економічними інтересами з метою залучення інвестицій, послаблення економічних вимог і т. ін. Ефективність морально-етичних методів залежить від належної організації пропагандистських акцій і міри довіри людей до держави.
Висновок
Правильне поєднання зазначених важелів сприятиме забезпе-
ченню структурної переорієнтації економіки, створенню передумови для
ефективної роботи всіх її складових (промисловості, сільського госпо-
дарства та ін.) як на етапі переходу до ринку, так і в умовах його функ-
ціонування.
У результаті реалізації політики структурних змін буде досягнуто пев-
них цілей, зокрема:
• розв’язання проблеми альтернативного енергетичного забезпе-
чення;
• екологізація продуктивних сил;
• переорієнтація народногосподарського комплексу на пріоритет-
ний розвиток сільськогосподарського машинобудування, електро-
техніки, легкої та харчової промисловості;
• комбінування і кооперування виробництва з метою комплексного
використання сировини та утилізації відходів; організація іннова-
ційних виробничо-територіальних комплексів із замкненим і без-
відходним виробництвом;
• планомірне та комплексне розміщення галузей виробництва та
сфер обслуговування з урахуванням наявних природних і трудо-
вих ресурсів;
• формування розвиненого АПК і високоінтенсивного сільського
господарства; розміщення галузей і культур з урахуванням конк-
ретних агрокліматичних та економічних умов;
• оптимізація територіально-виробничих і транспортних зв’язків як
між регіонами, так і всередині них;
• технологічне інноваційне оновлення підприємств;
• максимальне використання переваг міжнародного поділу праці та
сприятливого транспортно-географічного положення України
(транзит, розвиток мережі транспортних коридорів);
• створення сприятливих стабільних юридичних умов для зарубіж-
них інвестицій та діяльності спільних підприємств і організацій
(доступ до сучасних передових технологій).
Структурна переорієнтація економіки України необхідна і реальна.
Вона безпосередньо продиктована національними інтересами держави,
сформульованими у програмі “Україна–2010 рік”. Для її здійснення
потрібні передусім політична воля та науково обгрунтований план прак-
тичних дій.
Використана література
1. А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 1994р ст 34-44.
2. Т.Г Морозова А.В. Пикулькин «Государственное регулированиеэкономики и социальный комплекс» М: 1997
3. Стеченко Д. М. «Державне регулювання економіки» 2000 г.
4. Мэнкью Н. Грегори. Макроэкономика / Под ред. Р. Г. Емцова, И. М. Албего-вой, Т. Г. Леонова. — М., 1993
5. http://library.if.ua/book/72/5241.html - бібліотека економіста