Суть, формы и причины инфляции

Курсоваробота “Суть,форми і причиниінфляції”

Вступ

Перехіднашої економікина ринковівідносини різкопідвищив значеннягрошей. Проблемигрошовогогосподарствастають основнимиі в практичнихзаходах пореконструкціїнародногогосподарства,і в теоретичнихдослідженнях.Тому, незважаючина жваве обговореннязазначенихпитань на сторінкахекономічноїпреси, актуальністьїх не зменшується.Висока вартістьаналізу інфляційнихпроцесів, великечисло діючихчинників ускладнюютьвиробітокправильноїгрошової політики.Як показуєдосвід нашої,а також іншихкраїн, перехідна ринковівідносинисупроводжуєтьсяшвидким зростаннямцін, підсиленнямдії інфляційнихчинників. Дужеважливо правильнооцінити, чи єсамий перехідна ринковівідносинипричиною заглибленняінфляції чипри цих відносинахнакопиченийраніше інфляційнийпотенціалодержує свійреальний вислів.

Очевидно,що в умовахринкових відносинможливостіштучного стримуванняінфляції різкоскорочуються.Разом з тимнепослідовністьв прийняттірішень по переходудо ринку, непродуманістьдеяких кроківусугубляютьіснуючі труднощі,підсилюютьінфляційніпроцеси.

Досвідбагатьох країнпоказав, щотривале функціонуванняцентралізованогопланування,як правило,призводитьдо порушеннязбалансованостіматеріальнихі грошовихструмів.

Ранішеінфляція виникала,як правило, внадзвичайнихобставинах.Так, під часвійн державичасто випускаливелику кількістьнезабезпеченихпаперовихгрошей дляпокриття військовихвидатків. Востанні двадцять- тридцять роківінфляція сталахронічнимзахворюваннямекономік багатьохкраїн світу.

Сутністьта форми інфляції

«Превышениемеры в выпускахбумажной

монетыпо строгойправде неможет быть

иначепредставляемо,как в виденеприметного

похищениячасти изимуществакаждого»

( Н. Моровiнов,економiст, філософі

державнийдіяч Росіїкінця XVIIIв. )

Від чогож залежитькількістьгрошей, необхіднадля забезпеченнятоварного обігу? Передусім відсуми цін товарів,що підлягаютьреалізаціїпротягом певногоперіоду, скажімороку. Що більшетоварів, тимбільше потрібногрошових одиницьдля їх реалізації.

Кількістьгрошей в обігузалежить далівід швидкостіобігу кожноїгрошової одиниці.Це пов'язанеіз тим, що однаі та ж сума грошейможе обслугуватибільше чи меншечисло актівкуплi - продажу.

Перевищеннякількостігрошових одиниць,що знаходятьсяв обігу, надсумою товарнихцін і появавнаслідок цьогогрошей, незабезпеченихтоварами, означаєінфляцію. Вонапризводитьдо зростанняцін на товари(явному чиприхованому).Тому індексцін - це одиніз головнихі найбільшнаочних показниківнаявності чивідсутностіінфляції, їїглибини. Інфляціяможе бути викликанарізними чинниками.Це і випускзайвої кількостігрошових одиниць,і відставаннявиробництватоварів відзростанняплатіжездатногопопиту, і надходженняна ринок товарів,що не користуютьсяпопитом.

Інфляція- це переповненняфінансовихканалів паперовимигрошима, щопризводитьдо їх знецінювання.Інфляція - цегрошове явище,але вона необмежуєтьсязнецінюваннямгрошей. Вонапроникає у всісфери економічногожиття і починаєруйнувати цісфери. Від неїстраждає держава,виробництво,фінансовийринок, але більшеза все страждаютьлюди. Під часінфляції маємісце:

1. Знецінюваннягрошей по відношеннюдо золота.

2. Знецінюваннягрошей по відношеннюдо товару.

3. Знецінюваннягрошей по відношеннюдо іноземноївалюти.

Ще одневизначенняінфляції миможемо прочитатив сучаснихамериканськихпідручниках:

«Інфляція- це підвищеннязагальногорівня цін. Це,зрозуміло, неозначає, щопідвищуютьсяобов’язкововсі ціни. Навітьв періоди доситьшвидкого зростанняінфляції деякіціни можутьзалишатисявідносно стабільними,а інші падати.Одне із головниххворих місць- це те, що цінимають тенденціюпідійматисядуже нерівномірно.Перші підстрибують,другі підіймаютьсяпонад помірнимитемпами, а третізовсім непідіймаються.»

Інфляціявимірюєтьсяза допомогоюіндексу цін.Згадаємо, щоіндекс цінвизначає їхзагальнийрівень по відношеннюдо базовогоперіоду.

Темпінфляції длянаданого рокуможна обчислититаким чином:

віднятиіндекс цінминулого рокуіз індексу цінцього року,поділити цюрізницю наіндекс минулогороку, а післяцього помножитина 100.

Індексцін Індексцін

цьогороку - минулого року

Темпінфляції =--------------------------------------х 100%

Індексцін минулогороку

Для того,щоб економікане переживалаінфляційнихкриз:

1. Має бутипостійна рівновагадержавногобюджету.

2. Центральнийбанк повиненвести ідеальнуполітику.

3. Державіне слід втручатисяв розподілприбутку.

4. Країнуповинні населятигромадяни зіздоровою ринковою психологією,люди, позбавленіінфляційнихочікувань.

Причиниінфляції.

Зростанняцін може бутипов'язане зперевищеннямпопиту надпропозицієютоварів, протетака диспропорціяміж попитомі пропозицієюв багатьохвипадках неє інфляцією.Приклад:енергетичнакриза 70х в США,коли нафтовидобуваючікраїни піднялиціни на нафтув десятки разів,а на інші товарий послуги цінизросли в одночасна 7-9%.

Незалежновід стану грошовоїсфери, товарніціни можутьзмінюватисявнаслідокзростанняпродуктивностіпраці, циклічнихі сезоннихколивань, структурнихзрушень в системівідтворення,монополiзаціїринку, державногорегулюванняекономіки,введення новихставок податків,девальваціїі ревальваціїгрошової одиниці,зміни кон'юнктуриринку, впливузовнішньоекономічнихзв'язків, стихійнихлих і т. і. Очевидно,що не всякезростання цін- є інфляцієюі тому особливоважливо виділитинасправдіiнфляційне.

Такимчином, зростанняцін, пов’язанеіз циклічнимиколиваннямикон’юнктури,не можна вважатиiнфляційним.По мірі проходженняфаз циклу - особливопри іноді маючіймісце їх "нестандартної"розтягнутостiпомітно будезмінюватисяі динаміка цін.Ціни будутьпідвищуватисяв фазах бумаі падати в фазахкризи, а післяцього зновузростати внаступних фазахвиходу із кризи.

Підвищенняпродуктивностіпраці при іншихрівних умовахпризводитьдо зниженняцін. Проте можливівипадки, колипідвищенняпродуктивностіпраці призводитьдо підвищеннязаробітноїплати. В цьомувипадку - т. з.інфляція витратпідвищеннязаробітноїплати в будь-якійгалузі насправдісупроводжуєтьсяпідвищеннямзагальногорівня цін.

Стихійнілиха не можнавважати причиноюінфляції. Наприклад,внаслідокстихійноголиха на якийсьтериторіїзруйнованібудинки. Очевидно,що зростаєпопит на будматеріали,послуги будівників,транспорт іт. і. Великийпопит на послугиі промисловупродукцію будестимулювативиробниківдо збільшенняобсягу виробництваі по мірі насиченняринку цінибудуть опускатися.

Такимчином, до найважливішихiнфляційнихпричинзростання цінможна віднестинаступні:

1. Диспропорційність- незбалансованістьдержавнихвидатків іприбутку - т.з. дефіцитдержавногобюджету. Частоцей дефіцитпокриваєтьсяза рахуноквикористання"друкарськоговерстату", щопризводитьдо збільшеннягрошової масиі як наслідок- інфляція.

2. Iнфляційнонебезпечніінвестиції- здебільшогомілітаризаціяекономіки.Військовіасигнуванняведуть до утвореннядодатковогоплатіжездатногопопиту, а якнаслідок -збільшеннягрошової маси.Надмірні військовіасигнуваннязвичайно єголовною причиноюхронічногодефіциту державногобюджету, а такожзбільшеннядержавногоборгу для покриттяякого випускаютьсядодатковіпаперові гроші.

3. Відсутністьчистого вільногоринку і досконалоїконкуренціїяк його частини.Сучасний ринокв чималій міріогополiстичний.Оскільки огополiстзацікавленийв скорочуваннівиробництваі пропозиціїтоварів створюєтьсядефіцит використовуванийїм для підтримкичи підняттяціни на товар.

4. Імпортованаінфляція,роль якої зростаєзі зростаннямвідкритостiекономіки іутягнення їїв світогосподарськізв'язки тієїчи іншої країни.Можливостідля боротьбиу державидосить-такiобмежені. Засібревальваціївласної валюти,що інколизастосовуєтьсяв таких випадках,робить імпортбільш вигідним,одночасноускладнюючиекспорт.

5. Iнфляційніочікування- виникненняв інфляціїсамопідтримуючогохарактеру.Населення ігосподарськісуб'єкти звикаютьдо постійногопідвищеннярівня цін. Населеннявимагає підвищеннязаробітноїплати і запасаєтьсятоварами наперед,очікуючи наїх швидкеподорожчання.Виробники жпобоюютьсяпідвищенняцін з боку своїхпостачальників,які водночасзакладаютьв ціну своїхтоварів прогнозованеними зростанняцін на комплектуючіі розгойдуютьотим самиммаховик інфляції.Живий прикладтаких iнфляційнихочікувань миможемо спостерігатиу своєму повсякденномужитті.

Причинуінфляції требатакож шукатив трьох видахмонополій:

1. Державнамонополія наемісію грошей.

2. Профспілковамонополія.

3. Монополіявеликих фірмна визначенняціни і власнихвитрат.

Ці тривиди монополійпов'язані міжсобою і кожназ них може порушуватибаланс попитуі пропозиції.Причини інфляціїможуть знаходитисьі поза держави,тоді їх требашукати в світовійторгівлі.

Типиінфляції.

В теоріях,що опрацьовуютьсязахіднимиекономiстами,виділяютьсяу виглядіальтернативнихконцепційінфляціїпопитуі інфляціївитрат.Ці концепціїрозглядаютьрізноманітніпричини інфляції.

Інфляціяпопиту

Інфляціяпопиту- цепорушеннярівноваги міжпопитом і пропозицієюз боку попиту.Основнимипричинами тутможуть бутизбільшеннядержавнихзамовлень(наприклад,військових),збільшенняпопиту на засобивиробництвав умовах повноїзайнятостіі майже повноїзавантаженостівиробничихпотужностей,а також зростанняпокупної спроможностітрудящих (зростаннязаробітноїплати) внаслідок,наприклад,узгодженихдій профспілок.Внаслідок цьоговиникає надлишокгрошей по відношеннюдо кількостітоварів, підвищуютьсяціни. Такимчином надлишокплатіжнихзасобів в обігустворює дефіцитпропозиції,коли виробникине можуть реагуватина зростанняпопиту.

Традиційнозміни в рівніцін пояснюютьсязайвим сукупнимпопитом. Економікаможе спробувативитрачатибільше, ніжвона здатнавиробляти.Виробничийсектор не взмозі відповістина цей зайвийпопит збільшеннямреальногообсягу продукції,бо всі існуючіресурси ужеповністю використані.Тому цей зайвийпопит призводитьдо завищенихцін на постійнийреальний обсягпродукції івикликаю інфляціюпопиту. Сутьінфляції попитуінколи пояснюютьоднією фразою:"Надто багатогрошей полюєза надто малоюкількістютоварів"

Інфляціяпропозиції

Інфляціяпропозиції- зростанняцін внаслідокзбільшеннявитрат виробництвачи зменшеннясукупної пропозиції.Причинамизбільшеннявитрат можутьбути огополiстичнаполітикаціноутворення,економічнаі фінансоваполітика держави,зростання цінна сировину,дії профспілок,що вимагаютьпідвищеннязаробітноїплати і т. і. Вонаможе такожз’явитися врезультатізміни структурипропозиціїна ринку.

Теоріяінфляції, зумовленоїзростаннямвитрат, пояснюєзростання цінтакими чинниками,що приводятьдо збільшеннявитрат на одиницюпродукції.Витрати наодиницю продукції- це середнівитрати принаданому обсязівиробництва.Такі витратиможна одержати,поділившизагальні витратина ресурси накількістьвиготовленоїпродукції:

Загальнівитрати

Загальнівитрати наодиницю продукції= -------------------------------------

Кількістьодиниць продукції

Підвищеннявитрат на одиницюпродукції векономіціскорочує прибутокі обсяг продукції,що фірми готовізапропонуватипри існуючомурівні цін. Внаслідок зменшуєтьсяпропозиціятоварів і послугв масштабівсієї економіки.Це зменшенняпропозиції,в свою чергу,підвищує рівеньцін. Отже, поцій схемі витрати,а не попит роздуваютьціни, як це дієтьсяпри інфляціїпопиту.

На практицінелегко відрізнитиодин тип інфляціївід іншого, всівони тіснопов'язані іпостійно взаємодіютьі, наприклад,зростаннязарплати можевиглядати іяк інфляціяпопиту і якінфляція витрат.

Необхіднотакож визначити,що в жодній зекономічнорозвинутихкраїн не спостерігаласяв другої половиніХХ сторіччяповна зайнятість,вільний ринокчи ж стабільністьцін. Ціни поряду причинв цей час зросталипостійно інавіть в періодузастою виробництва.Таке явищеназиваєтьсястагфляцією- iнфляційнимзростаннямцін в умовахстагнації -застою виробництва,економічноїкризи.

Видиінфляції

Розглядаючитемпи зростанняцін, можна виділитинаступні видиінфляції:

1. Помірна.Цінизростають на10% на рік, вартістьгрошей зберігається,відсутнійризик підписанняконтрактівв номiнальнихцінах. Багатосучаснихекономiстів,в тому числісучасні послідовникиекономічноговчення Кейнсавважають такуінфляцію необхідноюдля ефективногоекономічногорозвитку. Такаінфляція дозволяєефективнокорегуватиціни стосовнодо умов виробництваі попиту, щопостійно змінюються.

2. Галопуюча.Ціни зростаютьна 20-200% на рік, грошіприскореноматеріалізуютьсяв товари, контрактиприв'язуютьсядо зростанняцін.

3. Гіперінфляція.Ціни зростаютьастрономічне,розходженняцін і зарплати,руйнуєтьсядобробут навітьзабезпеченихверств товариства.

Гіперінфляція.

Деякіекономiстипобоюються,що помірноповзучаінфляція,що може спочаткусприятипожвавленнюекономіки,потім, наростаючияк сніговийком, перетворитьсяв більш жорстокугіперінфляцію.Цей темп зростанняінфляціївиявляєруйнівнийвплив на обсягнаціональноговиробництваі зайнятість.Справа в тому,що коли ціниповолі, алепостійнозростають,населенняі підприємстваприлаштовуютьсядо їх подальшогопідвищення.Тому, щоб їхневикористаннізаощадженняі поточніприбуткине знецінились,тобто щобвипередитипередбаченніпідвищенняцін, люди повиннівитрачатигроші зараз.Підприємстваповодятьсятак само, купуючиінвестиційнітовари. Дії,диктованіiнфляційнимпсихозом,підсилюютьтисненняна ціни, і інфляціяпочинає годуватисама себе.Більше того,оскількивартість життязбільшується,робочі вимагаютьі одержуютьбільш високуномiнальнузаробітнуплату. А профспілкипрагнуть дотакого підвищеннязаробітноїплати, якоївистачилоби не тількина те, щоб покрититорішніпідвищенняцін, але і компенсуватиінфляцію,що очікуєтьсяу той період,коли новийколективнийдоговір будеще в силі. Зарплатаі підвищенняцін підгодовуютьодне одного,і це допомагаєповзучійінфляціїперейти догалопуючої.

Крімруйнівнихнаслідківдля перерозподілу,гіперінфляціяможе прискоритиекономічнийкрах. Жорстокаінфляціясприяє тому,що зусиллянаправляютьсяне на виробничу,а на спекулятивнудіяльність.Підприємствамстає всі більшта більш вигіднимнакопичуватисировинуі готовупродукціюв передбаченніприйдешньогопідвищенняцін. Але несумісністькількостісировиниі готовоїпродукціїпопиту наних веде допідсиленняiнфляційноготиснення.Натомість,щоб укладатикапітал вінвестиційнітовари, виробникиіокреміособи захищаючисьвід інфляції,набуваютьневиробничихматеріальнихцінностей.Ювелірнівироби, золотоі інші дорогоцінніметали, нерухомістьі таке інше.

В надзвичайнійситуації,коли цінипідстрибуютьрізко і нерівномірно,нормальніекономічнівідносинируйнуються.Власникипідприємствне знають, якуціну на товарислід призначитиі промисловіпідприємстваздебільшогопереходятьна інші, значноменш ефективніформи розрахунку,наприклад -бартер. Споживачіне знають, якуціну сплачувати.Постачальникисировинибажаютьодержатиреальні товари,а не гроші, щохутко знецінюються.Кредиторинамагаютьсяуникати своїхборжників,щоб не одержуватиповернутийборг в дешевихгрошах. Грошіфактичногублять цінуі перестаютьвиконуватисвої функціїв якості міривартостіі засобуобміну. В окремихвипадках з'являютьсяпаралельнівалюти, сильнозростає рольіноземнихвалют. Виробництвоі обмін зіскрипомпосуваютьсядо зупинкиі в кінцевомупідсумкуспромагаєтьсянаступитиекономічний,соціальнийі, дуже можливо,політичнийхаос. Гіперінфляціяприскоритьфінансовийкрах, депресiюі суспільно-політичнібезладдя.Вона звичайнопов'язаназ нерозумноюполітикоюуряду.

Більшістьекономічноїлітературиприводить вякості прикладівНікарагуаперіоду цивільноївійни (33000% - середньорічнийприріст цін)або ж післявоєннуУгорщину, протеновітній прикладз Сербією показав,що це ще ген немежа. Внаслідокекономічногоембарго світовогосуспільствапроти цієї уминулому союзноїреспублікиЮгославiї річнезростання цінскладає 3,000,000,000%, а,наприклад,середня заробітнаплата складаєсуму рівну 1Dmпри тому, щоціни вирослiще більше, абагато промисловихтоварів простозникли із пропозиції.Понад швидкезростання цінпо відношеннюдо рівня інфляціїможна легкопояснити придопомозі формулиMV=PQ.Незважаючина рівністьM і V не можназабувати пропоказник швидкостіобігу грошейV. Внаслідокутрати у господарськихсуб'єктів довіридо національноївалюти обіггрошей надзвичайнозбільшується,що в даномувипадку рівносильнезбільшеннюїх кількості.Відповідной ціна збільшуєтьсязначно більше,ніж кількістьнаявних грошейв обігу. В розкручуванніспiралi гiперiнфляціїнадзвичайнуроль такожграють iнфляційніочікування.

Всі цівиди інфляціїіснують тількипри відкритомуїї стані - тобтопри відносновільному ринку.При подавленійж інфляціїзростання цінна товари іпослуги можей не спостерігатися,а знеціненнягрошей можевиражатисяв дефіцитіпропозиції.

В 50-60 рокиінфляція проходилав більшостікраїн помірнимитемпами. В зв'язкуз нафтовоюкризою початку70х років інфляціястала виходитиз-під контролюдержави, деорганiзуючинормальнийекономічнийпроцес.Середньорічнийрівень приростуроздрібнихцін за час з 73по 80 р. р. підскочивв середньомуна 9%.

Таблиця1: Середньорічніпоказники темпузростанняроздрібнихцін в деякихкраїнах з розвиненоюринковою економікою.

	1966-1974	1966-1974	1980-1987
США	1.7%	5.3%	9.3%
Англія	3.1%	5.1%	15.8%
Iталiя	3.4%	6.0%	17.9%
Франція	5.0%	5.9%	10.9%

В кінці80х років темпизростання цінпонизилисьдо (в середньому)4% на рік, що відповідаємоделі помірноїінфляції. Цьомуможна привестидекілька причин.В їх числі - падіннясвітових цінна нафту, підсиленняконкуренції,передусім всвітовомумасштабі, підвищенняпродуктивностіпраці разомз узгодженимидіями урядіві профспілокпо утриманнюрівнів заробітноїплати на минуломурівні.

Існуєтакож і певнеспіввідношеннязростання цінпо різноманітнихтоварних групах:

1. Збалансованаінфляція.Ціни різноманітнихтоварних групвідносно одинодного не змінені.Ціни підіймаютьсядосить повільноі в одночас набільшістьтоварів і послуг.В цьому випадкупо результатахсередньорічногозростання цінпідіймаєтьсяпроцентнаставка державногобанка і такимчином ситуаціястає рівносильноюситуації зістабільнимицінами.

2. Незбалансованаінфляція.Співвідношенняцін товарнихгруп змінюютьсяв різних відсоткахі по-різномуна кожний типтовару.

Існуютьі інші видикласифікаціїінфляції, наприклад,на очікувануі неочікувану:

1. Очікувануінфляцію можнаспрогнозуватина будь-якийперіод часуі вона доситьчасто є прямимрезультатомдій уряду. Якприклад можнапривестилiбералiзаціюцін в Росії1992 року і відповіднийпрогноз зростанняцін, підготовленийурядом РФнапередодні- в грудні 1991 року.

2. Неочікуванаінфляціяхарактеризуєтьсяраптовим стрибкомцін, що оказуєнегативнийефект на системіоподаткуванняі грошовогообігу. В разінаявності унаселенняiнфляційнихочікувань такаситуація викличерізке збільшенняпопиту, що самепо собі створюєтруднощі векономіці івикривляєреальну картинусуспільногопопиту, що ведедо збою в прогнозуваннiтенденцій векономіці іпри деякійнерішучостіуряду ще сильнішезбільшує iнфляційніочікування,які будутьпідбурюватизростання цін.Проте в разі,коли раптовийскачок ціндіється в економіціне зараженоїiнфляційнимиочікуваннями,то виникає такзваний "ефектПiгу"- різке падінняпопиту у населенняв надії на швидкезниження цін.Внаслідокзниження попитувиробник стаєвимушенийзнижувати цінуі все вертаєтьсяв стан рівноваги.

Економічніі соціальнінаслідки інфляції

Дванайважливішихджерела інфляції,зумовленоїзростаннямвитрат - цезбільшенняномінальноїзарплати і цінна сировинуі енергію.

Інфляція,викликанапідвищеннямзарплати, єрізновидомінфляції, зумовленоїзростаннямвитрат. За певнихобставин джереломінфляції можутьстати профспілки.Це пояснюєтьсятим, що вониякоюсь міроюздійснюютьконтроль надномінальноюзарплатоюшляхом колективнихдоговорів.Припустимо,що великі профспілкивимагають ідомагаютьсявеликого підвищеннязарплати, тодіцим підвищеннямвони встановлятьновий стандартзарплати робітників,що не є членамипрофспілки.Якщо підвищеннязарплати вмасштабі всієїкраїни неурівноважуєтьсяякимись протидіючимичинниками,такими, як збільшенняобсягу продукції,що випускаєтьсяза одну годину,то збільшатьсявитрати наодиницю продукції.Виробникидадуть відповідьна це скорочуваннямвиробництватоварів і послуг,що викидаютьсяна ринок. Принезмінномупопиті це зменшенняпропозиціїприведе допідвищеннярівня цін. Цейтип інфляціїназиваєтьсяінфляцією,викликаноюпідвищеннямзаробітноїплати.

Інфляція,викликанапорушенняммеханізмупропозиції.Вона є наслідкомзбільшеннявитрат виробництва,а отже і цін,що пов'язанез раптовим,непередбаченимзбільшеннямвартості сировиничи витрат наенергію.

В реальномусвіті ситуаціязначно складніше,ніж простерозділенняінфляції надва типи - інфляцію,викликанузбільшеннямпопиту та інфляцію,зумовленузростаннямвитрат. На практиціважко розрізнитиці два типи.

Більшістьекономiстіввважають, щоінфляція, зумовленазростаннямвитрат та інфляціяпопиту відрізняютьсяодне від одногоще в одномуважливомувідношенні.Інфляція попитутриває до тихпір, поки існуютьнадмірні загальнівидатки. Інфляція,зумовленазростаннямвитрат автоматичносама себе обмежує,тобто або поступовозникає, або жсамовиліковується.Інфляція, зумовленазростаннямвитрат породжуєспад, тоді спаду свою чергустримує додатковезбільшеннявитрат.

Самийфакт інфляції- це зниженняпокупної спроможностігрошової одиниці,тобто зменшеннякількостітоварів і послуг,що можна придбатиза цю грошовуодиницю, - необов’язковопризводитьдо зниженняособовогореальногоприбутку чирівня життя.Інфляція знижуєпокупну спроможностігрошової одиниці,проте ваш реальнийприбуток чирівень життязнизитьсятільки в отомувипадку, якщономiнальнийприбуток будевідставативід інфляції.

Інфляціякарає людей,що одержуютьвідносно фіксованийномiнальнийприбуток. Інакшекажучи, вонаперерозподіляєприбуток, зменшуючийого у одержувачівфіксованогоприбутку ізбільшуючийого у іншихгруп населення.Класичнимприкладом єлітні подружжя,які проживаютьна приватнупенсію чи ренту,які забезпечуютьфіксованийщомісячнийрозмір номiнальногоприбутку.

Інфляціятакож погіршитьположенняземлевласників,що отримуютьфіксовануренту, тому щоз плином часувони одержуватимутьгрошові одиниці,які матимутьменшу вартість.Меншою міроюжертвами інфляціїопиняться деякі«білі комірці»,частина службовцівдержавногосектору, прибутокяких визначаютьсяфіксованоютарифною сіткою,а також ті щоживуть на фіксованийприбуток посоціальномузабезпеченнюта інші трансфертніприбутки сім'ї.

Люди, щопроживаютьна нефіксованийприбуток,спромагаютьсявиграти відінфляції.

Номiнальнийприбуток такихсімей спромагаютьсяобігнати рівеньцін чи вартістьжиття, внаслідокчого їх реальнийприбуток збільшиться.Робітники,зайняті в галузяхпромисловості,що розвиваютьсяі представленіпотужнимипрофспілками,спромагаютьсядобитися, щобїх номiнальназарплата йшлав ногу з рівнемінфляції чивипереджалайого.

З іншогобоку, від інфляціїстраждаютьі деякі найманіробітники. Ті,хто працює внерентабельнихгалузях промисловостіі позбавленіпідтримкисильних, бойовихпрофспілок,спромагаютьсяопинитися втакій ситуації,коли зростаннярівня цін випередитьзростання їхгрошовогоприбутку.

Виграшвід інфляціїможуть одержатикеруючі фірм,інші одержувачіприбутку.

Інфляціяможе такожрозчарувативласниківзаощаджень.Зі зростаннямцін реальнавартість чипокупна спроможністьзаощаджень,відкладенихна чорний день,зменшується.Під час інфляціїзменшуєтьсяреальна вартістьтерміновихвкладів в банцістраховихполiсів, щорічноїренти і іншихпаперовихактивів з фіксованоювартістю, якихколись вистачало,щоб упоратисьз важкиминепередбаченимиобставинамичи забезпечитиспокійний вихідна пенсію.

СтанУкраїни в періодінфляції

Особливістюкризи, у якійзараз перебуваєкраїна, є те,що вона довгийчас подавляласяцентралізованоюсистемою директивногоуправлінняза рахунокекстенсивноговикористанняприродних ітрудових ресурсів,експорту, сировини,адміністративногопідвищенняцін, емiсійногофінансуванняі т. і. В 1989-1991 р. р. ціджерела збереженнязовнішньоекономічногонавантаженняна народнегосподарствобули вичерпані.Спроби вирішитипроблеми шляхомперебудовикомандно-адміністративноїсистеми управлінняпризвели дорозпаду господарськихзв'язків і замінидержавноїмонополії накорпоративнийбюрократичнийі кримінальниймонополiзм.

Дiагностуваннякризи дозволяєзі стовідсотковоюймовірністюпрогнозуватисценарій йогорозвитку івиходу із нього.І наш, і зарубіжнийдосвід свідчатьпро те, що ізподібної кризине можна вийтибез радикальногоскорочуваннявійськовихвидатків ірішучої конверсiї,без складаннябездефіцитногобюджету. В відношеннігрошової реформиі лiбералiзаціїцін були альтернативи.Германія іРосія проводилигрошову реформу,а післявоєннаЯпонiя та Італiяні. Відмова відгрошової реформипривела цікраїни догiперiнфляції,що на десятиріччяпонизила курснаціональнихвалют. Отже,альтернативаскладаєтьсяу виборі міжгрошовою реформоюі інфляцією.

В нашійкраїні лiбералiзаціяціноутвореннявже здійснюєтьсяпротягом останніх25 років. Спочаткувизволялисяціни на продукціюмашинобудування,після цьогона фрукти, овочі,картопля. В1991 р. лiбералiзаціяцін прийнялалавиноподібнийхарактер.

Гіпотетичноможна розмірковуватипро те, що кращебуло би здійснюватилiбералiзаціюцін після формуваннябездефіцитногобюджету, конверсiїі грошовоїреформи. Алеоскількилiбералiзаціяцін вже сталафактом, завданняскладаєтьсяв цих умовахв скорочуваннівидатків бюджетуі в поширеннівиробництватоварів.

Державнапідтримкасільськогогосподарстваі стримуваннязростання цінна продовольствоє найважливішоюантиiнфляційноїі антикризовоюмірою. Попитна продовольствомало еластичнийпо відношеннюдо цін і томупри їх лiбералiзаціїна сільськогосподарськупродукцію вониможуть бутидуже високими.Зростання цінна продовольствопри великійчастці витратна нього в прибуткунаселенняпризводитьдо зростанняприбутку,забезпеченоголише iнфляційноюемiсiєю. Гiперiнфляціянаступає саметоді, коли вумовах спадувиробництвадопускаєтьсявільне зростанняцін на продовольство.Тому не виправданимє підхід доприватизаціїв сільськомугосподарстві,як до засобувиходу із кризибез рішенняпроблем бездефіцитногобюджету, конверсiї,структурноїперебудови,ліквiдностiгрошей і т. і.

Лiбералiзаціяцін і прибуткубуде супроводжуватисяпомірною інфляцієюпри поширенніпостачаньтоварів, аленіяк не прискорочуваннітоварної маси.В цьому зв'язкуактуальнінаступні питання:

1. Чи створенеконкурентнесередовищедля лiбералiзацiїцін ?

2. Чи є умовидля переливаннякапіталу увиробництводефіцитноїпродукції ?

3. Яку рольможе гратиконверсiя вутворенніринкової структури економіки?

Лiбералiзаціяцін в ринковійекономіці неозначає будь-якуволі ціноутворення,а лише волю, щозабезпечуєконкуренціювиробників,оптового іроздрібноголанків. Твердженняпро те, що приринку немаєпоняття спекуляції,позбавленіпідстав. В усіхкраїнах з ринковоюекономікоюіснує антимонопольнеабо прямоантиспекулятивнезаконодавство,що забороняєспекуляціюв формах, щозавдають збитківвиробникампродукціїшляхом монопольногороздуванняцін. Ці законизастосовуютьсяв усіх ринковихзакладах.

Перевагадержавнихпостачаньзумовила у насдії економічнихвідносин вгосподарськійсфері по законахкласичногомонополiзму.На підприємствахшляхом приписок,погіршенняякості продукції,вимиваннядешевого асортименту,а в оптовій іроздрібнійторгівлі зарахунок псуваннядешевих товаріві приховуваннядорогих створювавсяі відтворювавсяштучний дефіцит.На нього влаштовуютьсямонопольновисокі цінияк тіньовогоринку, так ідержавнихканалів реалізації.

Конкурентнесередовищеповинно створюватисяна основі всемірногопоширенняпідприємництва.Поки підприємництвоу нас носилохарактер первісногонакопичуванняфінансовогокапіталу імайна невиробничогопризначення.Iнфляційнимизасобами ринковіструктуринакопичиливже мiльярднікошти. Але цейпроцес не можетягнутисятривалий період.Або iнфляційнийкомерційнийкапітал приймеактивну формуінвестиційв виробництводефіцитноїпродукції, абонастане гiперiнфляція,і відноснийтоварний дефіцитперейде в абсолютний.

Утвореннятоварних ринківпов'язане зпереходом віддержавно-монополiстичнихструктур доконкурентних.Зараз в жоднійгалузі підприємстване несуть економічноївідповідальностіза задоволенняпопиту.

Навітьв агропромисловомукомплексі, деочевиднийзв'язок з кінцевимспоживанням,перевага державнихпостачаньдозволяє привеликих ресурсахпродукції матиїї постійнийдефіцит.

В промисловостіположенняпосилюєтьсятим, що більшістьпідприємстввзагалі непрацює на ринок,або випускаєпродукцію,вигідну увиробництві,але не ефективнучи навіть непотрібнудля використання.Монополiстичнiвідношенняхарактернітакож для енергетики,транспорту,зв'язку, будівельноїсфери обігу.Щоб зламати,подолати цейзагальниймонополiзм,потрібно усунутийого першоджерело- пряме державневтручання векономіку.Передусімнеобхідноскоротитивійськовізамови, якічерез міжгалузевізв'язки пронизуютьусе народнегосподарствоі, окрім прямоговитрачанняресурсів, служатьголовнимкаталiзатороммонополiстичнихвідносин.

Відоме,що конверсiявеликих військовихпідприємстввимагає часу.В одних випадкахчас необхіднодля того, щобвід випускуодиничнихвиробів малихі середніхсерій перейтидо виробництвамасовими серіями.Це відноситьсядо виробництвакомп'ютерів,засобів зв'язку,аудiо- і вiдео-техніки,електроніки.В інших прийдетьсязмінювати складвиробів упідприємств-постачальників,скажімо, припереході відвипуску військовихлітаків нацивільні.

Конверсiяпотребує великихінвестицій,як і скорочуванняармії вимагаєчималих витратна соціальнезабезпеченняколишніхвійськовослужбовців.В наданомузв'язку встаєпитання проджерела фінансуванняконверсiї івійськовоїреформи. Бюджетнефінансуванняв даному випадкунедоцільнопо наступнимпричинам:

1. Це недозволило бипозбавитисявід бюджетногодефіциту.

2. Немаєніякої гарантії,що бюджетніасигнуваннябудуть витраченіна конверсiю,а не на виробництвонепотрібногоозброєння.

Проблемавирішуєтьсяпри використаннідля конверсiїі працевлаштуваннівійськовослужбовціввільних капіталівнедержавнихорганізацій,а також зарубіжнихінвестицій.Таким чиномпов’язаннястає єдинимцілим рішеннямпроблеми дефіцитубюджету, інфляції,підприємництва,інвестицій,конверсiї іринку.

Особливостікризи в Україні

Інфляція- це своєріднийподаток, якимдержава шляхомвипуску нічимне забезпеченихпаперовихгрошей обкладаєгрошові засобив національнійвалюті юридичнихі фізичнихосіб. В економічнійлітературівикористовуєтьсянавіть такийтермін "iнфляційнийподаток", цегірший з всіхвидів податків,бо внаслідокйого застосуваннястраждаютьпередусімфізичні осібз фіксованимчи невеликимиприбутком(пенсіонери,інваліди, державніслужбовці,практично всіособи найманоїпраці ).

До цьогоподатку звертаютьсяяк до останньогозасобу покриттябюджетногодефіциту, колиінші джерелапоповненняказни (пряміі непрямі податки,займи на внутрішньомуі зовнішньомуринках, продаждержмайна іт. і.) не дозволяютьпокрити навальнозростаючідержавні видатки.Перевищеннявидатків надприбутком,поява діркив державномубюджеті, масштабнаемiсiя пустихгрошей, переповненняканалів грошовогообігу і бурхливийзростання цін- все це яскравоспостерігаєтьсяв періоди війн,революцій,інших соціально-економічнихі політичнихкатаклiзмів.

Зростаннягрошової масив Україні в1992 г. в більш ніж16,9 разів свідчитьпро те, що гiперiнфляціяв нашій країніє реальністю.

Требавизначити, щоiнфляційніпроцеси в нашійкраїні викликаютьсяне тільки економічнимспадом і бюджетнимдефіцитом. Напротязі десятирічзакладалисянародногосподарськідиспропорції(між галузямипромисловості,що виробляютьзасоби виробництваі предметиспоживання,між добувнимиі перероблюючимигалузями економіки,між промисловимі сільськогосподарськимвиробництвомі т. і.). Сюди жможна віднестиі надзвичайнумiлiтаризаціюекономіки.Внаслідок векономічномуорганізмі давнопорушився обмінречовин.

Деякийчас грошовамаса в нашійкраїні штучнообмежувалася.Зайві грошівилучалисяз обігу в основномуза допомогоюімпорту і алкоголю.Потім ситуаціярізко змінилася.Різко скоротилисявалютні надходженняі, відповідно,імпорт. Зменшивсяприбуток держбюджетувід продажуалкогольнихнапоїв (кампаніяборотьби зазагальну тверезість).Одночасно булирозгорнутіширокі соціальніпрограми, непідкріпленіреальнимиматеріальнимиресурсами. Узв'язку з утвореннямкомерційнихструктур (передусімбанків) ставнеможливиммісцевий розподілгрошового обігуна наявний ібезготівковий.Внаслідокнакладеннявсіх цих чинниківвкупі з директивнимуправліннямгрошовою масоюми на рубежі1989-1990 р. р. впритулпідійшли догiперiнфляції.

Уряд бувне в змозі стриматинебезпечніiнфляційніявища. Вонистали наростатияк сніжний ком,підтриманіспадом виробництва,все зростаючоюбюджетноюемiсiєю, нестримноюкредитноюекспансієюкомерційнихбанків (т. з.кредитна інфляція),розвалом єдиноїгрошової ібанківськоїсистеми країни.В підсумку миодержали оте,що і повиннібули одержати- гiперiнфляціюна фоні різкогоспаду виробництва.

Перетворенняв прах заощадженьнаселення,оборотнихкоштів підприємств,знецінюваннябанківськихкапіталів іактивів на фонівід'ємних процентнихставок, триваючепадіння валютногокурсу карбованця,відсутністьінвестиційі інвестиційноїполітики упідприємств,банків, та й удержави, безперспективністьринку ціннихпаперів внаслідокнеминучоївтрати частинивкладеної вакції та облігаціївартості, витисненняз платіжногообігу карбованцядоларом, загрозапереходу відтоварно-грошовихвідносин донатуральногообміну - ось ці«радощі», щонесе гiперiнфляція.

Гiперiнфляціяв Україні.

Деякікажуть, що ніякоїгiперiнфляціїв нас немає, щотреба підтримувативиробництвоі людей. Мовби, нас лякаютьінфляцією, щобне давати грошейна соціальніпрограми інадання допомогивиробникам.Інші вважають,що з гiперiнфляцієютеж можна жити.

Між тим,гiперiнфляціяозначає, що внас немає надіїна підйомвиробництва.Тому втрачаєбудь-який сенсформула: абопідтримкавиробництваі життєвогорівня, або придушенняінфляції. Пригiперiнфляціїпадіння виробництвазабезпеченотак само, як іпри гострійхибі грошей.

Причинтому багато.Передусім немаєнадійногокарбованця.Люди втрачаютьстимул довиробництва,більше схиляютьсядо дрібноїспекуляції,провертаютьоперації вкороткі терміни,щоб одержатибільше грошейі знову негайновключити їхв обіг.

Втратапокупної силикарбованцяв нашому положенніозначає натуралiзаціюгосподарськихвідносин, поверненнядо бартеру.

В такихумовах не тількине наступитьпідйом виробництва,а й продовжитьсяйого спад.Гiперiнфляціянебезпечнаще й тим, що викликаєне короткочасну,а тривалу депресiю.

Інвестиційнийголод триваєв країні вжечотири роки.Інвестиційвиділяєтьсяменше, ніж необхіднонавіть дляпростого відтворення,і вони використаютьсявсе гірше. Якне дивно, недоiнвестуванняпочалося у насще в серединісімдесятихроків. Хочномiнальнийобсяг укладеньзростав, ефективністьпадала, і реальнийприріст капіталузнижувався.

Між інфляцієюі гiперiнфляцієює певний технічнийкордон, якийскладає 50 відсотківна місяць. Механізмекономічногожиття такий,що інфляціямає тенденціюрозповсюджуватисьвід центру повсій країні,як хвилі відкинутого втихий ставоккаменю. Прицьому одне ізвластивостейiнфляційногопроцесу - важкоминаються першійого 25 відсотків,шлях до нихздається довгим.Набрати інші25 відсотківнабагато легше,що залишенаполовина шляхустає коротшою.Достатньобудь-якихпсихологічнихчинників, змінинастрою покупця,виробників,фiнансистіві т. і., що носитьсяв повітрі, щобприскоритиiнфляційнийрух.

На спалахінфляції, зростанняспоживчих цінвеликий впливопинили чистопсихологічнічинники. Вониє наслідкамиполітичнихподій в країні.Так що з повноюпідставою можнасказати, щогiперiнфляція- це явище передусімповедінкове.Можна не досягнутикритичних 50відсотків,зупинитисяна 30, а гiперiнфляціявже наочнопомітна. Можнадійти і до 60відсотків, астан не можнаназвати гiперiнфляційним.Власне, гiперiнфляціянаступає насправді,коли спостерігаєтьсяхарактернадля неї поведінка.Основний сигнал- це тіканнявід карбованця.Якщо навітьскажені ціниперестаютьвідлякуватипокупця, тодігiперiнфляціяпочалась.

Антиінфляційнаполітика таосновні засобиборотьби зінфляцією

Урядукожної країни,що знаходитьсяв кризі, слідпроводитиантиiнфляційнуполітику. Засобиборотьби зінфляцієюможуть бутияк прямітак і непрямі.

Частішевсього проявляєтьсянаступназакономірність- чим більш кризовоюстає ситуація,тим більш актуальніпрямі засобивпливу урядуі центральногобанку на економікуі грошову масу,як її складовучастину.

Непрямізасоби

Непрямізасобивключають:

1. Регулюваннязагальної масигрошей шляхомуправлінняними центральнимбанком.

2. Регулюванняпозиковогоі обліковогопроцесу комерційнихбанків черезуправлінняними центральнимбанком.

3. Обов'язковірезерви комерційнихбанків, операціїцентральногобанка на відкритомуринку ціннихпаперів.

4. Операціїцентральногобанка на відкритомуринку ціннихпаперів.

5. Регулюванняпроцентнихставок комерційнихбанків черезуправлінняними центральнимбанком.

Непрямізасоби не можутьпрацювати внашій економіціна повну потужністьпо причині їїнедостатньої"ринковості".Повноціннийринок ціннихпаперів, в томучислі ринокдержавнихзобов'язаньу нас відсутній,а відповідноцентральнийбанк не можевпливати нагрошову масукрізь куплю-продажцінних паперів.

Прямізасоби.

Прямізасобирегулюванняпокупної спроможностігрошової одиниці,тобто боротьбиз інфляцією,включають всобі:

1. Прямеі безпосереднєрегулюваннядержавою кредитіві тим самим -грошової маси.

2. Державнерегулюванняцін.

3. Державне(по угоді зпрофспілками)регулюваннязаробітноїплати.

4. Державнерегулюваннязовнішньоїторгівлі, операційз іноземнимкапіталом івалютногокурсу.

Практикапрямого регулюваннягрошової масишироко розповсюдженана заході. СШАнеодноразовов 60х-70х рокахзаморожувалиціни на численнітовари. Півторадесятиріччяпісля другоїсвітової війнизнадобилосякраїнам західноїЄвропи дляпочатку лiбералiзаціїцін, та навітьнеповної. Франціяповністюлiбералiзувалаціни на внутрішньомуринку лише в1986 року. Ф. Рузвельтвиводив СШАіз найглибшоїкризи 30х шляхомжорсткогодержавногорегулюванняекономіки. Вбільшості країніснували спеціальнізакони, що обмежуютьприбуток відторговельногопосередництва.

Нормалізаціявалютного курсує абсолютнонеобхідноюмірою для припиненняусілякихнееквiвалентнихміжнароднихторговельнихоперацій. Реальнооцінюючи можливостірегулюваннявалютного курсуза рахунокінтервенційцентральногобанка требаскати, що надійна успіх такоїполітики практичноне існує. Очевидно,що курс доларузростає стрибками- в деякий моментцентральнийбанк не маєможливостейстримуватикурс і його якби "прориває".Останній часцентральнийбанк навчивсявикористатикризові політичнімоменти длятаких стрибків.

До тихпор, поки іноземнавалюта не будевикористатисялише для задоволенняімпорту і іншихпоточних платежівполітика "ігрина пониження"приречена напоразку.

В цілому,слід визначити,що реально внашому сьогоднішньомуположенніреально ефективнітільки прямізасоби боротьбиз інфляцією- регулюваннякредитів, ціні заробітноїплати, регулюваннявалютного курсуі зовнішньоїторгівлі. Протесхожі дії цьогоуряду не представляютьсяможливими, вонище більше похитнулиби положенняі без цьогозазнавшу поразкина виборах"урядову" партію.Дії уряду заостанні півторароки змушуютьйого теперметатися міжстримуваннямгрошової емiсiїі роздачеюкредитів післячерговоговиступу промисловості.

Першочерговіантиiнфляційнізасоби.

Збиватитемпи інфляції- то скорочуватирізницю міжгрошовою ітоварною масоюв господарстві.Для цього підходятьвсі ті засоби,що ведуть економікудо рівноваги.До першочерговихмір відносятьсяось такі:

1. Забезпеченнякраїни у достатнійкількостіпродовольством.Це найпершаумова будь-якихреформаторськихзусиль. Дляналагоджуванняпродовольчоїсправи в країніслід оказатидержавну фінансовудопомогусільськогосподарськимпідприємствамвсіх видіввласності іпровести м'якуреформу колгоспіві радгоспів:

   1. встановленняпорядку надаваннякредитівсільськогосподарськимпідприємствампід векселяз погашеннямїх за рахунокприйдешньоговрожаю;

   2. встановленнядержавнихзакупівельнихцін, а такожцін на ресурси,що споживаютьсяв сільськогосподарськомувиробництвіна рівні, щозабезпечуєрентабельнуроботу товаровиробниківі утвореннясистеми контрактноїторгівліпромисловимитоварами вобмін насільськогосподарськупродукцію.

2. Відтвореннязруйнованогоінвестиційногополя народногогосподарства,без якогофункціонуванняекономіки стаєнеможливим.В цих ціляхслід передусімвідтворитишляхом iндексуванняна банківськихрахунках підприємствамортизаційнісуми і власнихоборотні грошовікошти загубленічерез різкезростання ціні знецінюваннякарбованця.

3. Налагоджуванняпостачально-збутовихзв'язків міжпідприємствами.Господарськізв'язки підприємствв ринковомурежимі найбільшефективні восновномучерез системувеликих оптовихкупців-синдикатів.Ці структуриможуть функціонуватияк в рамкахокремих регіонів,так і в загальноукраїнськомуі міждержавномумасштабі.

4. Замістьподатку надодатковувартість, щостимулює всучасних умовахгосподарюванняв Україні зростанняінфляції івкрай важкоконтролюєтьсяподатковимиінспекціями,визначитиосновним платежемв бюджет податокна прибуток,диференціюючийого ставкизалежно відзростаннярентабельностіі зростанняобсягу виробництва,що буде націлювативиробниківна зростаннямаси, а не тількинорми прибутку.

5. На часкризи необхідноцентралізуватибанківськусистему країни,маючи на увазіобов'язковевиконаннякомерційнимиі інвестиційнимибанками директивЦентральногобанку по пріоритетностiі пільговостікредитуваннярегіонів, галузей,підприємств,додержаннянормативнихтермінівдокументообігу.

6. Длястабiлiзаціїспоживчогоринку доцільно:

   1. створитисистему стимулюваннярозвитку дрібногобізнесу в сферівиробництваі послуг. Ввестидержавні кредитина орендувиробничихприміщень ілiзинговийкредит на орендуустаткування(з можливістюпослідовноговикупу), а такожввести обов'язковестрахуваннямалих підприємствна перші 3-5 роківдіяльності,коли ризикруйнуванняособливо великий;

   2. створитиумови для широкогорозповсюдженняпаралельноз існуючоюсистемою торгівліспоживчихкооперативівна підприємствах,в закладах іпо місцю проживаннядля закупкиі реалізаціїпродовольчихі промисловихтоварів членамикооперативу(по наявномуі безготівковомурозрахунку)по безприбутковимроздрібнимцінам. Такогороду кооперативнийрух широкорозвиненийв багатьохiндустрiальнихкраїнах. Безнього неможливоуявити їхекономіку.Споживкоопераціябуде сприятинормалізаціїцін і позакооперативногосектору.

7. Протягомкризовогоперіоду требатакож проводитираціональнудержавну політикузахисту внутрішньогоринку і суворогоконтролю приватноїекспортноїдіяльності.Всі експортніоперації повинніздійснюватисьчерез кількавеликих фірмі синдикатів,що контролюютьсядержавою івиконуютьекспортніоперації накомiсiйних податках.

Висновок

Закінченіневдачею спробифінансовогооздоровленнянародногогосподарстваяк першогокроку в здійсненніпереходу доринкової економікитільки посилилитяжкість фінансовогоположеннякраїни. Ідея,закладена воснову більшості"оздоровчих"програм, укладаласяв приводженніматеріально-речовиннихй цінових пропорційу відноснорівноважнестановище таздійсненніна цій основілiбералiзаціїцін. Припускалося,що вдастьсяуникнути їхнавальногозростання.

Представляється,проте, що в основунаданої ідейбула покладенапомилковапосилка, оскількирівновага приадміністративно-керованійі ринковійекономіцідосягаєтьсяв різноманітнихточках економічногопростору. Самев цьому бачатьсяпричини невдалихмір по фінансовомуоздоровленнюі того погіршеннязагальноекономічноїі фінансовоїситуації, щомало місце в1989-1991 г. г., що виразилосьв найміцнішомуструмі інфляції.

Джерелаiнфляційнихявищ корінятьсяв складенихі постійновідтворюванихмакроекономічнихдиспропорціях;у створеноїв адміністративнійекономіці форміуправління,що зумовлюємодель ціноутворення,засіб прийняттяінвестиційнихта зовнішньоекономічнихрішень; в специфічніймоделі бюджетно-фінансовоїі кредитно-грошовоїполітики. Розділенняглибиннихпричин інфляціїна структурні,керівницькіі монетарнідуже умовно,оскільки всівони тісновзаємопов’язаніі взаємозумовлені,між ними існуютьчисленні пряміі зворотнізв'язки. Макроекономічнаструктуравизначає характермеханізмууправлінняі виявляє істотнийвплив на фінансовіпропорції івідносини.

У цьомувисновку необхіднотреба визначити,що засоби регулюванняінфляції будутьефективні лишев разі їх адекватноївідповідностіїї сутнім причинам.Оскільки інфляціяв нашій країніносить, по-перше,структурно-системнийхарактер, тобтопородженаструктурою,що склаласяекономіки ідіючої тривалийчас системоюуправліннягосподарством,і тільки по-друге,традиційнимимонетарнимичинниками,підойми регулюванняцього процесуповинні базуватисяна знятті всіхбар'єрів нашляху дії ринковихмеханізмів,забезпеченніумов структурноїперебудовиекономіки івключати в собіширокий спектркредитно-грошовихі бюджетно-фінансовихрегуляторів.

Iнфляціїта економічнихкриз не уникнулажодна країна.Навіть найважчікризи закінчувалися,як правило,оновленнямекономіки іїї підйомом.Тому більшістьдослідниківроздивляютьсякризи як переломниймомент внауково-технічному,соціальному,політичномуі економічномурозвитку. Історичніситуації неповторюютьсяоднозначно,і тому навітьвласний досвідпотребуєпереосмисленняв умовах сьогодення.Засоби, що допомоглиіншим країнамвийти із кризиі подолатиінфляцію, мабуть,повинні по-іншомувикористатисястосовно доконкретноїситуації.

Передусім,слід по можливостінайбільш точнопоставитидіагноз, якоговиду інфляціюі кризу мипереживаємо.Тоді можна будеоцінити альтернатививиходу з ситуації,що склалася.

35

Міністерствоосвіти України

КиївськийДержавнийТорговельно-ЕкономічнийУніверситет

Кафедраекономічноїтеорії

Курсоваробота

з макроекономікита політекономії

на тему

“Суть,форми і причиниінфляції”

СтудентaI курсу 7 групи

ФЕМП денногонавчання

Хоми Олега

Науковийконсультант РоманишинВ. О.

Київ1997

1. 
   
2. 
   

Література:

1. АмосовА. Інфляція ікриза: шляхивиходу - М.: Преса,1992.

2. БалабановІ. Т. Валютніоперації - М.:Фінанси істатистика,1993.

3. ВоронiнД. "Інфляція- гірший з податків"//Діло№2, економічнийдодаток догазети "Російськівісті".

4. Давидов А.Ю. Інфляція векономіці:світовийдосвід та нашіпроблеми - М.:Республіка,1991.

5. ДоланЕ. Макроекономіка- С.-Петербург:Індекс, 1994.

6. ІларіоновА. "Фінансовастабілізаціяв республікахв республікахСНГ" //Питанняекономіки №2,1996.

7. Крилов В."Проблемирегулюваннягрошової маси" //"Російськийекономічнийжурнал", №11, 1992.

8. КучуковаН. С. "Пошукстратегіїзабезпеченняфінансовоїстабільності"//Грошіі кредит №5, 1993.

9. ЛушинС. І. "Звідкілявзялась інфляція?"//Фінанси№9, 1992.

10. МакконнелР., Брю С. Л.. Економікс:принципи, проблеми,політика - М.:Республіка,1992.

11. МаневичВ. І., ПерламутровВ. Л. "Про iнфляційнуполітику" //Фінанси№8, 1993.

12. Політичнаекономія. Підручникдля вищихнавчальнихзакладів. За редакцієюМєдвєдєва В.А.- М.: Полiтiздат,1988.

13. НурієвР. М. Гроші, банкита грошово-кредитнаполітика - М.: Фінстатінформ,1995.

14. ПінзеникВ. "Макроекономічнастабілізаціяв Україні: Підсумкита проблемипершого року"//Питанняекономіки №2,1996.

15. СамуельсонП., НордгаузВ. Економіка.- К.: Техніка, 1994.

16. СизовА. "ЕкономікаРосії та іншіхстран СНГ напочатку 90-х років"//Мировая экономикаи международныеотношения №7,1993.

17. ТимофієвВ. "До питанняантиінфляційногооподаткуванняй регулюванняцін в умовахринкових відносин" //ЕкономікаУкраїни №1, 1993.

18. Фішер С., ДорнбушР. Економіка- М.: Преса, 1993.

19. Курс економічноїтеорії. ПідредакцієюЧепурiнаМ. Н. - М.: Політіздат,1993.

20. ЧувілінЕ. Д., ДмітрієваВ.Г. Державнерегулюванняцін в капіталістичнихстранах - М.:Політіздат,1991.

1. Ясiн І. Ізпрірви кризивибратисяможна. //Діло№2, економічнийдодаток догазети "Російськівісті".

1. 
   
2. 
   

План:

1. Вступ..........................................................................................1

2. Сутністьта форми інфляції:...................................................2

   1. Причиниінфляції............................................................. 4

   2. Типи інфляції...................................................................6

      1. Інфляціяпопиту.................................................... 6

      2. Інфляціяпропозиції.............................................. 7

   3. Види інфляції...................................................................8

   4. Економічніі соціальнінаслідки інфляції...................... 13

3. Стан Українив період інфляції............................................15

   1. Особливостікризи в Україні......................................... 19

   2. Гіперінфляціяв Україні................................................. 21

4. Антиінфляційнаполітика таосновні засоби

   боротьбиз інфляцією:............................................................ 22

   1. Прямі засоби...................................................................22

   2. Непрямізасоби............................................................... 23

   3. Першочерговіантиiнфляційнізасоби............................ 24

5. Висновок..................................................................................27

   
   

Список літератури

Рецензія