Крива LM. Сутнiсть, графiчна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу кривоi LM (стр. 3 из 3)
Таким чином, класична та кейнсіанська моделі мають принципові розбіжності. “Для економістів-класиків сукупний попит є стабільним, доки не відбудеться значних змін у пропозиції грошей. Навіть якщо сукупний попит знизиться, еластичність цін і заработної плати забезпечують роботу автоматичного вбудованого механізму, за допомогою якого підтримується функціонування капіталістичної економіки на рівні її потенційного обсягу і природної норми безробіття” [Макконнел, 203]. Отже, державне регулювання ажніяк не потрібно.
Іншою є кейнсіанська теорія. “Для кейнсіанців мінливість сукупного попиту й нееластичність цін у напрямі зниження означають, що безробіття може збільшитися й зберігатися в ринковій економіці впродовж тривалого періоду. Щоби запобігти гігантських втрат від спадів і криз, необхідна активна макроекономічна політика регулювання сукупного попиту з боку держави” [Макконнел,203].
4. Міжнародна торгівля. Теорія порівняних переваг.
Міжнародна торгівля (МТ) являє собою найбільш загальну традиційну форму розвитку розвитку міжнародних економічних відносин. У процесі міжнародної торгівлі між суб’єктами світового господарства складаються відносини в області обміну, купівлі-продажу товарів, капіталу, робочої сили і послуг.
А.П.Румянцев та Н.С.Румянцева пропонують таке визначення: “Міжнародна торгівля – обмін товарами й послугами між державно оформленими національними господарствами або їхніми представниками” [Румянц.,32].
Існують чотири групи показників МТ. Перша з них – це показники обсягу МТ.
Основними показниками обсягу МТ є:
- експорт, тобто вивезення товару з країни;
- імпорт, тобто ввезення товару в країну;
- зовнішньоторговельний оборот, тобто сукупний обсяг експорта-імпорта за певний період часу (звичайно, за рік);
- фізичний обсяг міжнародної торгівлі, тобто оцінка обсягу експорту й імпорту в постійних цінах в межах одного періоду (року);
- генеральна торгівля, тобто вартість зовнішньоторговельного обороту й вартість транзитних товарів;
- спеціальна торгівля, тобто чистий зовнішньоторговельний оборот (продукція, завезена в країну чи вивезенав з неї);
- реекспорт, тобто вивіз раніше ввезеного товару, не- підданого переробці;
- реімпорт, тобто ввіз раніше вивезених товарів, непідданих переробці.
Другої групою показників є такі, що характеризують міжнародну торгівлю за критерієм її структури. До них належать:
- показники по критерію товарної структури, тобто показники поділу експорту й імпорту по основних товарних позиціях;
- показники по критерію географічної структури, які показують розподіл міжнародної торгівлі по групах країн і регіонах;
- показники по критерію інституціональної структури, які показують розподіл міжнародної торгівлі по суб’єктах і методах товарного обміну.
Третю групу показників становлять показники динаміки МТ, які, в свою чергу, поділяються на дві категорії: показники темпів зростання МТ та показники темпів приросту МТ.
Нарешті, четверту групу показників МТ складають показники результативності МТ:
- сальдо торговельного балансу (різниця між вартісним обсягом експорту й імпорту товарів окремої країни);
- сальдо балансу послуг (різниця між вартістю послуг, які надає країна, й вартістю послуг, які вона імпортує);
- сальдо некомерційних операцій (різниця між доходами від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових коштів у спадщину, при вирішенні сімейних проблем);
- сальдо балансу поточних операцій (сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій);
- експорт на душу населення;
- імпорт на душу населення;
- зовнішньоторговельний оборот на душу населення;
- експортна квота (відношення експорту до ВВП);
- імпортна квота (відношення імпорту до ВВП);
- квота зовнішньоторговельного обороту.
Дану теорію можна розкрити за допомогою уявного прикладу. Припустимо, що у світі є лише дві країни: США та Франція, в економіці яких є лише дві галузі: виробництво автомобілів та текстилю.
У Франції праця в обох галузях є менш продуктивною, ніж у США. Проте різниця в продуктивності праці неоднакова. Праця американських виробників автомобілів є відносно більш продуктивною, ніж при виробництві текстиля. Для виробництва автомобіля французьким виробникам треба вдвічі більше годин, ніж американським, але для текстиля таке співвідношення становить тільки 8:5. Саме відносні відмінності у продуктивності є основою міжнародної торгівлі. Французькі робітники не втратять роботу через те, що їхня праця мен продуктивна, але її оплата буде нижчою.
Зобразимо це в вигляді таблиці:
| США | Франція | |
| Оплата 1 години роботи | W | W1 |
| Кількість годин, необхідних для виробництва одного автомобіля | 300 | 600 |
| Кількість годин, необхідних для виробництва 1 погонного метра текстилю | 5 | 8 |
| Витрати на робочу силу при виробництві одного автомобіля | 300 W | 600 W1 |
| Витрати на робочу силу при виробництві 1 погонного метра текстилю | 5 W | 8 W1 |
Щоби виготовити автомобіль, американським робітникам треба 300 годин праці при витратах на годину роботи W. Отже, витрати на 1 автомобіль будуть 300 W. Якщо ставка зарплати за годину – 20 дол., то в розрахунку на 1 автомобіль зарплата буде 6000 дол.
Якщо на виробництво автомобіля в США йде 300 годин, то на виробництво одного погонного метра тканини – 5 годин. Тоді 60 м тканини коштують стільки, скільки один автомобіль (300:5). У Франції автомобіль буде коштувати стільки, скільки 75 м тканини (600:8). Отже, у Франції автомобілі будуть відносно дорожчими, ніж у США, а у США текстиль відносно дорожчим, ніж у Францівї.
Якщо між країнами існує вільна торгівля, то товари будуть вироблятися там, де їх виробництво є дешевшим.
Якщо у США витрати на робочу силу для виробництва одного автомобіля (300 W) нижче, ніж у Франції (600 W1), то США є виробником автомобілів з нижчими витратами. Це можна записати в вигляді:.
300 W
600 W1.Поділимо обидві частини нерівності на 300 W1.
Тоді W / W1
2.Це свідчить, що США виробляють автомобілі дешевше за умови, що оплата праці в цій країні перевищує оплату праці у Франції менше, ніж у два рази. Т.ч., здатність виробляти з нижчими витратами залежить як від різниці в технології, так і від різниці в оплаті праці.
Щодо текстилю, то США будуть виробником з нижчими витратами, якщо
W / W1
1,6. | Інтервал I,W / W1 1,6 | Інтервал II,1,6 W / W1 2 | Інтервал III,W / W1  2 | |
| Виробництво | США виробляють обидва товари з з нижчими витратами | США виробляють автомобілі з нижчими витратами, Франція виробляє текстиль з нижчими витратами | Франція виробляє обидва товари з нижчими витратами |
| Ціни на автомобілі | 300 W | 300 W | 600 W1 |
| Ціни на текстиль | 5 W | 8 W1 | 8 W1 |
Згідно з теорією порівняних переваг відносна оплата W мае перебувати в межах інтервалу I.
Припустимо інше: відновна оплата встановлюеться на рівні, що відповідае інтервалу II. Тоді США будуть виробником обох товарів з меншими витратами. Тоді Франція буде мати неконкурентоспроможне виробництво по обох товарах, а французькі робітники через загрозу безробіття погодяться працювати за нижчу зарплату, отже, зарплата у Франції знизиться до рівня, за яким Франція стане конкурентоспроможною принаймні в виробництві текстилю.
Навпаки, якщо оплата праці буде перебувати в інтервалі III, то США не зможуть конкурувати в жодному виробництві, безробіття в США спричинить зниження зарплати принаймні до рівня W / W1 =2, за якого США будуть конкурувати в виробництві автомобілів.
“Цей приклад демонструє закон порівняних переваг, який стверджує, що кожна країна буде виробляти той товар, для якого її перевага в витратах, що вимірюється як відношення, є максимальним” [Фишер,640].
В наведеному прикладі відношення витрат на виробництво автомобілів у США до витрат у Франції дорівнює 1:2 (W / W1), для текстилю таке відношення – 5:8 (W / W1). 1:2 менше, ніж 5:8, отже США має порівняну перевагу в виробництві автомобілів. І навпаки, Франція має порівняну перевагу в виробництві текстилю. Отже, за умов повної зайнятості і рівновагої відносної зарплати США вироблятимуть автомобілі, а Франція – текстиль.
Список використаної літератури
1. Камаев В.Д. и кол. авторов. Учебник по основам экономической теории. – М.,1994.
2. Макконнел К.Р., Брю С.Д. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. – М.: Республика, 1992.
3. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 104 с.
4. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: «Дело ЛТД», 1993.