Аналiз iнвестицiйної дiяльностi в умовах ринкової економiки (стр. 11 из 15)

Здійснюючи інвестиційні операції, банки слідкують за рівнем їх дохідності. Віддача від вкладенних коштів повина пропорційно відповідати ризикованості вкладень (див. малюнок 3.1.).

Малюнок 3.1.

Співвідношення ризику і дохідності[13].

Х₁ Х₂

Коли ризик не існує банк одержить прибуток Y₃, при ризику Х₁ дохід буде Y₂, при ризику Х₂ - відповідно Y₁. В звичайних умовах, як правило, низький ризик дає низьку віддачу, а високий пов’язаний з високими доходами.

Ціни облігацій і доходів по ним взаємозалежні. При низьких цінах доходи від облігацій високі, і навпаки. Банк, котрий купляє облігації по низьким процентним ставкам, ризикує можливим зменшенням вартості інвестиційного портфелю у випадку підвищення ставок.

При зниженні процентних ставок ринкова вартість збільшиться.

Часто банки позбавлені іншого вибору, крім як взяти на себе втрати від продажу облігацій по підвищеним процентним ставкам в період виникнення необхідності в коштах через вилучення клієнтами своїх вкладів або підвищення попиту на кредит.

Кожен банк при управлінні своїми активами формує первинні та вторинні резерви. До первинних відносяться касова готівка і прирівненні до неї кошти, до вторинних - ліквідні цінні папери, в основному державні боргові зобов’язання.

Таким чином, цінні папери, які входять в інвестиційний портфель, у відповідності з їх функціональним призначенням поділяються на інвестиції і вторинні ліквідні резерви. Між ними існує чітка відмінність - ступінь ліквідності. Ліквідні вторинні резерви можна негайно перетворити в готівкові гроші шляхом продажу на ринку цінних паперів. В цьому відношені багато цінних паперів із інвестиційного портфелю мають таку ж ліквідність, як і цінні папери, які входять до вторинного резерву. Але ліквідність залежить також від строків цінних паперів. Чим дальший строк погашення боргового зобов’язання, тим вища імовірність зміни його ринкової вартості із зміною процентної ставки. Ось чому, наприклад, довгострокові облігації уряду менш ліквідні, ніж короткострокові казначейські векселі, хоча ці папери випускає один емітент - скарбниця. Це залежить від того, що облігаціям притаманий більший ризик через зміну процентних ставок по ним.

Інвестиційні цінні папери розраховані на більш довший термін, ніж цінні папери вторинних резервів. Граничні терміни цінних паперів, котрі відносяться до вторинних резервів, залежать від керівництва банку. Тому цінні папери весь час переходять із категорії інвестицій в вторинні резерви. Наприклад, якщо по довгостроковим облігаціям уряду (котрі при придбанні були віднесені до інвестицій) залишився строк до погашення, рівний строку, який встановив банк по цінним паперам вторинних резервів, їх можна віднести до ліквідних активів.

Як вже відмічалось, здійснюючи інвестиції в цінні папери комерційний банк переслідує найважливішу ціль - регулювання платоспроможності і ліквідності. Для безперервності платежів по кореспонденському рахунку банк може використати різні методи. Так, багато банків зберігають на кореспондентському рахунку великі суми коштів для забезпечення майбутніх платежів, беруть кредити в інших банках. Однак ці методи мають в собі деякі недоліки.

Найбільш прийнятним та раціональним методом підтримки ліквідності є розглянутий вище метод вкладення коштів в високоліквідні цінні папери, котрі при винекненні потреби легко реалізуються. За рахунок одержаної виручки від реалізації здійснюються платежі по кореспондентському рахунку.

З метою підвищення доходів, зменшення ризику втрат через зниження курсу цінних паперів в сучасних умовах банки застосовують сильну техніку управління інвестиційним портфелем.

Основним методом зменшення ризику втрат є диверсифікація вкладень, коли капітал розподіляється між багатьма цінними паперами різної якості та різних термінів погашення.

Слід також відмітити, що за допомогою диверсифікації неможна уникнути ризику, але можна його зиеншити.

При диверсифікації рекомендується обмежувати вкладення коштів в певний вид цінних паперів в розмірі 10% загальної вартості портфеля. По мірі розширення вмісту портфеля цей рубіж може зменшуватись до 5% і менше.

Інший метод зменшення ризику, це метод “Штанги”.

Áàãàòî ÿê³ ç êîìåðö³éíèõ áàíê³â â ³íâåñòèö³éí³é ä³ÿëüíîñò³ äîòðèìóþòüñÿ ñòðàòå㳿 “Øòàíãè”. Ïðè òàêîìó ï³äõîä³ ñóòòºâà äîëÿ ³íâåñòèö³éíîãî ïîðòôåëÿ ñêëàäàºòüñÿ ³ç äîâãîñòðîêîâèõ çîáîâ`ÿçàíü, çð³âíîâàæåíèõ êîðîòêîñòðîêîâèìè цінними ïàïåðàìè, при відсутності або невеликій кількості середньострокових цінних паперів.

При використанні метода “Штанги” сума вкладень в довгострокові боргові зобов’язання і час, коли вони здійснюються, залежать від рівня і динаміки довгострокових ставок.

Якщо прогноз банку вказує на зниження довгострокових процентних ставок, здійснюється купівля довгострокових цінних паперів. При зниженні короткострокових процентних ставок доцільно вкладення в короткострокові зобов’язання.

Стратегію “Штанги” можуть вільно використовувати банки, котрі мають точні прогнози по відношенню динаміки процентних ставок. При таких умовах цей метод є дуже результативний і раціональний.

Однак диверсифікація не означає придбання любих цінних паперів різних видів, а має на меті кваліфікований підхід і точні розрахунки. Диверсифікацію не можна розцінювати тільки як скрупульозний розподіл цінних паперів по їх строкам і якості. Надто велика диверсифікація може негативно вплинути на ефективність інвестиційного портфелю.

 îñòàíí³é ÷àñ âåëèêîãî çíà÷åííÿ íàáóâàþòü òàê³ îïåðàö³¿ áàíêó ÿê ôàêòîðèíã ³ ë³çèíã. Ôàêòîðèíã - öå îäíà ç íåòðàäèö³éíèõ ïîñëóã, ùî âèíèêëà â ÑØÀ ó 1890 ð. ³í ÿâëÿº ñîáîþ êóï³âëþ áàíêîì ó ê볺íòà ïðàâà âèìîãè áîðãó. ßê ïðàâèëî, áàíê êóïóº äåá³òîðñüê³ ðàõóíêè, ïîâ`ÿçàí³ ç ïîñòàâêîþ òîâàð³â ÷è íàäàííÿì ïîñëóã. Ôàêòîðèíã îôîðìëÿºòüñÿ ñêëàäàííÿì ì³æ áàíêîì ³ ê볺íòîì ñïåö³àëüíîãî äîãîâîðó. Äî îáîâ`ÿçê³â áàíêó âõîäÿòü íå ò³ëüêè ñòÿãíåííÿ áîðãó, àëå é ôóíêö³¿ ïî îáñëóãîâóâàííþ îñòàííüîãî: àíàë³ç êðåäèòíî¿ ìîæëèâîñò³ áîðæíèêà, ³íêàñàö³ÿ, ïðèéíÿòòÿ íà ñåáå ðèçèêó íåñïëàòè ³ ò.ä. Ê볺íò, ùî ïðîäàâ äåá³òîðñüêèé áîðã, îòðèìóº â³ä áàíêó ãðîø³ ó ðîçì³ð³ 80-90% ñóìè áîðãó; 10-20% ñóìè, ùî çàëèøèëèñü, áàíê òèì÷àñîâî ñòÿãóº ó âèãëÿä³ êîìïåíñàö³¿ ðèçèêó äî ïîãàøåííÿ áîðãó â ðîçì³ð³ 1-2% çàãàëüíî¿ ñóìè êóïëåíèõ áàíêîì ðàõóíê³â; ïîçè÷êîâîãî ïðîöåíòà, íàðàõîâàíîãî íà âèäàíèé ê볺íòó àâàíñ.