Вкладення в облігації (свідоцтва про внесення їх власником грошових засобів і які підтверджують зобов’язання відрахувань йому номінальної вартості цього цінного паперу в передбаченний в ній строк з виплатою фіксованого проценту) є менш ризиковим порівнянно з вкладенням в акції.
Найнадійнишим і безпечним на фондовому ринку рахуються державні боргові зобов’язання. Так, за всю історію існування цього виду цінних паперів в США не було ні одного випадку неплатежу.
В Україні на теперішній час важко гарантувати ліквідність державних позик через нестабільність і хронічний дефіцит державного бюджету.
Активні операції комерційних банків включають в себе також облік та дисконт векселів. Вексель являє собою цінний папір, котрий засвідчує про безумовну грошовому зобов’язанність векселедавця оплатити після наступлення строку певну суму грошей власнику векскля (векселетримачу).
Вексельний обіг на Україні було введено у відповідності з Постановою Верховної Ради від 17 червня 1992р. “Про застосування векселів в господарському обігу України”.
Якщо векселетримач зацікавлений в достроковому поверненні коштів, відокремлених від розрахунків, він може продати боргове зобов’язання комерційному банку. Вексель передається банку при наявності повного передаваємого напису - індосамента, котрий означає перехід права одержання платежу по борговому зобов’язанню до банку.
Головною умовою прийняття векселів до обліку в комерційному банку є ліквідність векселя, котра визначається надійністю платника по векселю та строкам погашення боргового зобов’язання.
Облік векселів ведеться по ціні нижчій ніж його номінальна вартість на облікову ставку.
При вексельних операціях повинно пердбачатись і забезпечуватись захист прав тримача векселя нормативними документами і впершу чергу законом “Про банкрутство”.
Таким чином, із розвитком ринку цінних паперів в Україні у кожного комерційного банку повинна підвищуватись питома вага вкладення в цінні папери.
На жаль, в теперішній час в Україні інвестиційна діяльність комерційних банків практично зведена до нуля. У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін та доповнень в закон України про банки і банківську діяльність” комерційним банкам забороняється мати загальну суму вкладень в статутні фонди інших підприємств і організацій більше 10% їх власного статутного фонду. При цьому частина комерційного банку в статутному фонді одного із підприємств або організації не може перевищувати 15% статуного фонду цього підприємства.
Інвестиційна діяльність комерційного банку здійснюється робітниками його відділу інвестицій. Функція інвестування потребує систематичного аналізу ризику придбаних цінних паперів, оцінку якості цих паперів, визначення можливості банку здійснювати інвестиції. Для цього необхідно ретельне, безперервне та кваліфіковане спостереження та вивчення ринку цінних паперів.
Таким чином, любий комерційний банк здійснює одну чи другу інвестиційну політику. Основними чинниками, які впливають на інвестиційну політику, є дохідність, ліквідність, готовність йти на великий ризик або, навпаки, жертвувати прибутковістю для забезпечення ліквідності.
Періодично робітники інвестиційного відділу готують для правління звіти про інвестиційну діяльність. Основними показниками цих звітів є ступінь диверсифікації, якість та строки цінних паперів, данні про аналіз інвестиційного портфеля.
По мірі необхідності, в залежності від умов функціонування банку, їх інвестиційна діяльність переглядається і обновлюється.
3.2. Інвестиційні операції банків
та ризик пов’язаний із ними.
Дуже часто кредитні операції банків (позики) вважають за інвестиційні операції. На це є свої причини. Позики і інвестиції мають мають подібностей і розбіжностей між собою. Так розглянемо ж ці подібності і відмінності.
В світовій практиці позичкові і інвестиційні операції комерційних банків є найбільш важливими, оскільки вони являють собою банківську діяльність, за допомогою якої кредитні установи пускають в обіг свої ресурси з ціллю одержання прибутку.
Іншою важливою особливостю, яка об’єднує ці операції можна назвати їх дохідність. Інвестиційні і позичкові операції є найпривабливішими в банківській діяльності, вони займають найбільшу питому вагу у складі активів комерційного банку.
Крім цього, з іншої сторони інвестиційні і позичкові операції мають розбіжності.
Позика являє собою вкладення коштів на відносно короткий період часу з умовою повернення її або її еквівалента в сумі, яка перевищує початкову, на позичковий процент. Інвестування - це використання грошей з метою забезпечення довготривалого періоду часу, причому, до того, як вкладенні кошти будуть поверненні в банк.
Клієнт звертається в банк за позикою при винекненні потреби в нього у грошах, яку він не може покрити власними коштами. Таким чином, ïðè êðåäèòóâàíí³ ³í³ö³àòîðîì óãîäè çâè÷àéíî âèñòóпຠпозичальник, à ïðè ³íâåñòóâàíí³ ³í³ö³àòèâà íàëåæèòü áàíêó, ÿêèé íàìàãàºòüñÿ вкласти кошти в цінні папери з метою одержання прибутку.
Як правило, при кредитуванні банк є ãîëîâíèé ³ îäèí ç íåáàãàòüîõ êðåäèòîð³â, òîä³ ÿê â ³íâåñòèö³éíîìó ïðîöåñ³ â³í, ÿê ïðàâèëî, îäèí ç áàãàòüîõ êðåäèòîð³â. Із цього можна припустити ще одну розбіжність між позичковим та інвестиційним процесами: êðåäèòóâàííÿ ïîâ`ÿçàíå ç îñîáèñòèìè ñòîñóíêàìè áàíêó ç ïîçè÷àëüíèêîì, ³íâåñòóâàííÿ æ ÿâëÿº ñîáîþ îáåçîñîáëåíó ä³ÿëüí³ñòü.
Між позичковими і інвестиційними операціями комерційних банків існує тісний взаємозв’язок. Оскільки ці операції є найбільш дохідними, то як правило, вони представляють для банку суттєвий ризик. Ось чому банки зобов’язанні підтримувати оптимальну структуру своїх активів і в залежності від економічної ситуації змінювати її або на користь позик, або на користь інвестицій.
Наприклад, банк, який надав позики першокласним позичальникам та має гарантії повернення вкладених коштів, а також володіє стійкими вкладами, може взяти на себе великий ризик по відношенню до інвестиційних операцій. Але іноді більш вигідно, що б банк проводив широку позичкову політику і обережну інвестиційну політику. Це означає готовність надати позики у великому обñÿç³. Ðèçèê, âèêëèêàíèé öèìè îïåðàö³ÿìè áóäå çð³âíîâàæåíèé ë³êâ³äíèì ïîðòôåëåì ³íâåñòèö³é.
Якщо у банка випадково виникає потреба у коштах через вилучення клієнтами своїх вкладів або одержання заявок на позики, які перевищують наявні ресурси, він може поміняти і обсяг інвестиційного портфеля і при необхідності зменшити розмір позичкового капіталу. Це здійснюється шляхом продажу цінних паперів, в котрі були вкладені кошти, погашення позик, наданих до запитання, непоновлених кредитів, строк погашення котрих закінчується.
Äëÿ áàíê³âñüêèõ ³íâåñòèö³é õàðàêòåðí³ ôàêòîðè ðèçèêó.
Оцінка ризику і доходності - це цей фундамент, за допомогою якого приймаються раціональні та обрунтовані рішення про вкладення коштів.
Ризик, притаманний банківським інвестиціям, можна умовно розділити на òðè òàêèõ вида: êðåäèòíèé ðèçèê, ðèíêîâèé ðèçèê ³ ïðîöåíòíèé ðèçèê.
Êðåäèòíèé ðèçèê õàðàêòåðíèé äëÿ ö³ííèõ ïàïåð³â, êîòð³ ïîâ`ÿçàí³ ç іìîâ³ðí³ñòþ òîãî, ùî â³í áóäå íåñïðîìîæíèé âèêîíàòè ñâî¿ ô³íàíñîâ³ зîáîâ`ÿçання.
Ðèíêîâèé ðèçèê âèò³êຠç òîãî, ùî ïðèâàáëèâ³ñòü äåÿêèõ ïàïåð³â ÿê îá`ºêòà âêëàäåííÿ ìîæå áóòè ÷àñòêîâî âòðà÷åíà, òàê ùî ¿õ ïðîäàæ áóäå ìîæëèâèé ò³ëüêè ç âåëèêîþ ñêèäêîþ.
Ïðîöåíòíèé ðèçèê ïîâ`ÿçàíèé ³ç çàêð³ïëåííÿì â³äñîòêà ïî îáë³ãàö³ÿõ â äîãîâ³ðíîìó ïîðÿäêó ç ìîìåíòà ¿õ âèïóñêó é â³äíîñíîþ ñâîáîäîþ êîëèâàíü ðèíêîâèõ ñòàâîê âãîðó ³ âíèç. ×èì äàë³ ñòðîê ïîãàøåííÿ îáë³ãàö³¿, òèì âèùèé ðèзèê, ïîâ`ÿçàíèé ç äèíàì³êîþ ñòàâêè â³äñîòêà.