убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, яка заважає появі масового приватного інвестора;
відсутність гарантій держави по захисту грошових заощаджень населення, в тому числі і в цінних паперах.
Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів. А для цього потрібно виконати ряд невідкладних справ.
Передусім потрібно прискорити процеси приватизації, шляхом корпоратизації і акціонування приватної власності. У лютому 1995 року Президент України видав Указ "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах", відповідно до якого державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств, які створені в процесі приватизації можуть продаватися за грошові кошти на УФБ і її філіалах. Аукціонний продаж таких акцій, який почався тільки в червні, засвідчив його високу ефективність. Ціна продажу окремих акцій перевищувала номінал в 38 - 40 разів, хоч далеко не всі акції, які виставлялися на аукціонах, мали достатню інвестиційну привабливість. Загалом за 1995 рік на УФБ і її філіалах продано біля 8 млн. цінних паперів. Для порівняння скажемо, що їх кількість в 1992 році становила 68 штук, в 1993 році – 1,4 млн., в 1994 році – 2,7 млн.
Національні фондові ринки світу все більше інтернаціоналізуються. Це цілком природньо, адже капітал взагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщається в ті країни і регіони, де його обіг дає найбільший приріст. Це стосується і обігу капіталу у вигляді цінних паперів. Проблема обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній не вирішена передусім на законодавчому рівні. Тут повинні бути прийняті державні нормативно-правові акти для розв'язання цих принципових питань котирування і обігу в нашій країні: хто дає на це дозвіл, по яких критеріях і ін. Одночасно необхідно визначитися і з суворо технічними питаннями: перевезення (перевід) цінних паперів за кордон, механізм виплати дивідендів, валюта, за яку продаються цінні папери і в якій виплачуються дивіденди та ін.
Що стосується виходу на світові ринки цінних паперів українських компаній, то тут знову ж таки постають питання законодавчого характеру. Але є і інші. Серед них – конкурентоздатність наших цінних паперів. Природно, що на Заході будуть цікавитися тільки акціями високоприбуткових і перспективних компаній. У нас же таких поки ще дуже мало. Наприклад, в кінці минулого року в Україні з допомогою УФБ зареєстроване представництво однієї з найбільших в Німеччині маклерських фірм "Балль-Майєр і Шульц". Воно відразу включилося в торги на Українській фондовій біржі, але інтерес виявляє тільки до акцій "АТ Укрречфлот", акції інших приватизованих підприємств його не цікавлять.
Українська фондова біржа багато що робить для закладення основ інтеграції національного ринку цінних паперів в Європейські та світові ринки. Досить пригадати співпрацю з Організацією французьких бірж і Національним депозитарієм Франції, яка дала можливість в короткі терміни створити при УФБ Центральний депозитарій і ввести в дію систему електронного обігу цінних паперів. Плідною є спільна робота з Організацією сприяння розвитку фондових і фінансових ринків Східної і Центральної Європи (Німеччина), Об'єднанням німецьких фондових бірж (німецька фірма АГ) і Франкфуртською фондовою біржею. За допомогою німецьких фахівців у Києві на базі УФБ проведена серія з 5 семінарів з питань фондового ринку, декілька груп українських фахівців пройшли стажування у Франкфурті - на - Майні.
Ділові відносини встановилися між УФБ і керівництвом Федерації Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чикагської, Торонтської, Афінської, Будапештської, Пражської, Варшавської, Братіславської, Литовської, Російськими фондовими біржами, встановлені контакти з Токийською і Корейською біржами. Ця співпраця сьогодні більше носить характер інформаційного обміну, що, звичайно, важливо, адже це, насамперед, обмін досвідом. Але найважливішим є і те, що створена основа для багатоаспектної спільної роботи і ділової інтеграції. І цей обмін досвідом, мабуть, можна виділити як головне, на що варто спиратися (враховуючи особливості нашої економіки) при подальшому розвитку ринку цінних паперів в Україні.
Висновок
| С |
ьогодні ринок цінних паперів України перебуває на початковій стадії розвитку. При цьому є значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.
Позитивну роль в розвитку ринку відіграють:
факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується об'єм кількості "предмета діяльності", тобто цінних паперів;
значна зміна спекулятивної спрямованості фондового ринку за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;
перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних цінних паперів, збільшить швидкість їх обороту і значною мірою зрівняє права акціонерів;
наявність кваліфікованих професійних учасників ринку цінних паперів;
вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність фондового ринку України.
Безумовно, регулювання відносин на ринку цінних паперів потребує довершеної нормативно-правової бази. Однак, говорити про останню поки що не доводиться. В принципі, саме це є основою недоліків, які існують на сьогоднішній день на ринку цінних паперів в Україні, серед яких можна виділити наступні:
а) все ще не отримала логічного завершення розробка правового забезпечення формування національного ринку цінних паперів. Концепція фондового ринку України витримала в Верховній Раді України лише перше читання;
б) до створення достовірно цивілізованих інвестиційних інститутів, покликаних виконувати посередницькі функції між емітентами і покупцями цінних паперів – "дистанції величезного розміру". Фактично незадіяними або задіяними надто мало в цій найважливішій справі залишаються банки, система казначейства і валютна біржа. Ситуація посилюється і підірваною, в зв'язку з несумлінною (якщо не сказати більше) діяльністю, репутацією великої кількості фінансових посередників.
в) в Україні поки що відсутня чітка система гарантій розміщення цінних паперів як для вітчизняних так і для іноземних фізичних і юридичних осіб. У Росії ж попередня робота в цій сфері вже почалася. Першим кроком, зокрема, стали переговори між Деном Макгиверном, віце-президентом Merrill Lynch International Ltd – найбільшого світового гаранта розміщення акцій і облігацій, і керівником управління цінних паперів Центрального банку РФ Андрієм Козловим. Крім того, в Україні існує і певний ризик крадіжки, втрати або підробки цінних паперів;
г) питання про лімітування купівлі окремих видів цінних паперів в Україні (на відміну від Росії, де ліміт купівлі державних короткострокових зобов'язань для фірм-нерезидентів становить 10%) поки що не ставиться;
д) поки що не врегульоване питання про присутність на національному ринку цінних паперів фірм-нерезидентів як самостійних фінансових партнерів;
е) не доведена до логічного завершення і технічна сторона справи. Так, внаслідок вибіркового обстеження стану ринку цінних паперів в Україні, проведеного в минулому році управлінням статистики України спільно з статистичними управліннями Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Харківської областей і м. Києва, встановлено, що тільки 76% цінних паперів були надруковані з всіма необхідними реквізитами, включаючи захист.
є) розвиток національного ринку цінних паперів багато в чому стримується все ще неадекватною сприйнятливістю населення. Навіть в Росії гроші в цінні папери (акції і облігації) вкладають лише 2% жителів Москви і 3% жителів Санкт-Петербургу, ще меншу активність виявляють наші співгромадяни.
ж) нормальне функціонування ринку цінних паперів затруднюється істотною недостачею достовірної і докладної інформації. Разом з тим, недосконалість інформаційного забезпечення зумовлена ще і відсутністю належної стандартизації обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів. І, нарешті, на національному ринку цінних паперів поки ще не знайдене оптимальне співвідношення біржового і позабіржового готівкового і безготівкового оборотів.
Так що нарівні з позитивними сторонами функціонування ринку цінних паперів в Україні на даному етапі можна, в той же час, "схопитися за голову", дивлячись на недоліки. І поки вони не будуть врегульовані законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвинених капіталістичних країнах), з іншого боку, то залишається лише мріяти про поліпшення ситуації в даному питанні. А це можливе лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без виключення. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно і органічно влитися в налагоджену економіку.
Список літератури
1. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" 1992 р.
2. Тарасенко Про "Замітки до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" // Голос України" 5 червня 1992 р.
3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" 1992р.
Закон України "Про обмеження монополізму і забезпечення вільної конкуренції в підприємницькій діяльності"//"Голос України" 2 травня
1992 р.
5. Орлів В. "Все про фондову біржу" М. 1993 р.
6. Драчов З. "Фондові ринки США" М. 1994 р.
7. Альохін Би. "Ринок цінних паперів" М. 1992 р.
8. Агроскін В. "Що таке фондова біржа" М. 1993 р.
9. Данилов Ю. "Фондові біржі"//"Біржові відомості" 1991 р. № 6