Стратегія агресивного управління портфелем - стратегія, направлена на додаткову прибутковість, отриману за рахунок високого професіоналізму керівника. Достатньо критична до поведінки ринку.
Інвестиційний сертифікат – це частина в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), якою керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути за різними принципами: може включати тільки акції крупних компаній або тільки облігації [11]. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних доходів.
У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони.
Ф'ючерси – це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу за заздалегідь зафіксованою ціною. Опціони відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони припускають право, а не зобов'язання проведення тієї або іншої операції, якою керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринкових показників сумою, сплаченою за контракт.
Одним з різновидів опціонів є варранти, які дають їх власникові право на придбання відповідних фондових цінностей [12]. Їх відрізняє від опціонів довший термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і яка підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін із сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене правилами випуску).
Основні відмінності облігації від акції:
1) облігація приносить дохід тільки протягом строгого визначеного, вказаного на ній терміну;
2) на відміну від нічим не гарантованого дивіденду по простій акції облігація зазвичай приносить її власникові дохід у вигляді заздалегідь встановленого відсотка від номінальної вартості;
3) облігація акціонерного товариства не дає права виступати її власникові як акціонерові даного товариства.
Дохід по облігаціях зазвичай нижче за дохід по акціях, але він надійніший, оскільки у меншій мірі залежить від ситуації на ринку і циклічних коливань в економіці [13].
Номінальна ціна облігації служить базою при подальших перерахунках і при нарахуванні відсотків. Окрім неї облігації мають викупну ціну, яка може збігатися, а може і відрізнятися від номінальної залежно від умов позики. Окрім цього, облігація має ринкову ціну, визначувану умовами позики і ситуацією, що склалася у нинішній момент на ринку облігацій. Курс облігації - це значення ринкової ціни, виражене у відсотках до номіналу. Якщо облігації продаються нижче за номінал, а погашаються за номіналом, говорять що продаж проводиться "з дисконтом". Якщо облігації продаються за номіналом, а погашаються з нарахуванням додаткових відсотків, говорять, що облігації погашаються "з премією". Іноді щорічні нарахування відсотків комбінуються з дисконтом або премією.
Останніми роками варранти все частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні привабливішими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, який повинен принести прибуток, достатній для сплати відсотків і дивідендів.
Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варрантами тим, що їх власник не може продати право отримання акції за фіксованою ціною на ринку окремо від облігації [14].
Казначейські зобов'язання - це вид ЦП на пред'явника, які розміщуватися виключно на добровільній основі серед населення і свідчать про внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу.
Ще одним цінним папером, без якого неможливо уявити собі нормальне функціонування економіки, є вексель.
Вексель – це цінний папір, що становить зобов'язання однієї сторони заплатити деяку суму грошей іншій стороні після досягнення певної дати в майбутньому.
Векселі поділяються на дві основні групи: прості і перекладні.
Простий вексель (вексель соло) - це такий вексель, по якому платить сторона, що його виписала.
Перевідний вексель (тратта) – це такий вексель, який виписує одна особа, а платить по ньому інша.
Похідні цінні папери або деривативи – це такі цінні папери, права та зобов'язання за якими пов'язані з цінними паперами [15].
Слово "дериватів" походить від англійського терміну "derivative" – похідна функція.
Похідні цінні папери можна розглядати також як документальне оформлення різноманітних контрактів і договорів, пов'язаних з "класичними" цінними паперами, такими як акція і облігація.
Нижче приведені цінні папери, не дивлячись на достатньо широке розповсюдження, грають в світі економіки і фінансів службову роль.
Банківський депозитний сертифікат – це цінний папір, письмове свідоцтво банку про внесок грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання у встановлений термін суми депозиту (внеску і відсотків по ньому) для юридичних осіб.
Банківський ощадний сертифікат – це банківський депозитний сертифікат але вже для фізичних осіб.
Банківська ощадна книжка на пред'явника – це цінний папір, який підтверджує внесення до банківської установи грошової суми і яка задовольняє право книжки власника на її отримання відповідно до умов грошового внеску. Права вкладника можуть вільно передаватися іншим особам шляхом простого вручення книжки.
Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, що засвідчує частку участі в інвестиційному фонді, право на управління і розпорядження яким належить інвестиційній компанії.
Банківський чек – це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж вказаної в нім суми чековласникові.
Коносамент – це цінний папір, товаророзпорядчий документ, що засвідчує право власника розпоряджатися вказаним в коносаменті вантажем і отримати вантаж після морського перевезення. Одночасно коносамент наділяється властивістю, яка покладає на перевізника нічим не обумовлений обов'язок по видачі вантажу пред'явникові коносамента.
Пай пайового інвестиційного фонду – це, по суті, акція пайового інвестиційного фонду, яку купує інвестор.
Більшість підприємств самостійно стягають матеріальні, трудові і грошові ресурси на різних видах ринків, через які розповсюджується переважна частина суспільного продукту, вираженого в натуральній або у вартісній формі. Це ринок реальних активів (де продаються і купуються матеріальні ресурси), ринок праці, фінансовий ринок (розподіл грошових коштів між учасниками економічних стосунків).
Оскільки на цих ринках реалізуються різні форми фінансових зв'язків і стосунків, то з цих позицій розрізняють такі фінансові ринки, як кредитовий, грошовий, валютний, ринок цінних паперів (РЦП) або фондовий ринок, страховий та ін.
Ринок цінних паперів (фондовий ринок) – це система, усередині якої відбувається купівля-продаж цінних паперів.
Ринок цінних паперів (фондовий ринок - ФР) охоплює як кредитні стосунки, так і стосунки співволодіння, що виражаються через випуск спеціальних документів (цінних паперів), які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися або погашатися.
Структуру фондового ринку України можна представити у вигляді наступних блоків:
1) емітенти (підприємства, що приватизуються та корпоратизуються):
- юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;
- держава (НБУ, Мінфін, місцеві органи влади).
- інвестори (громадяни держави, юридичні особи і інституційні інвестори - страхові компанії, пенсійні і інвестиційні фонди).
2) спеціалізовані органи по обліку, збереженню і розрахункам по ЦП:
- національний депозитарій;
- кліринговий банк.
3) державні органи, регулюючі РЦП:
- державна комісія з ЦП і ФР;
- Міністерство фінансів і НБУ;
- Міністерство економіки;
- Фонд державного майна;
- Антимонопольний комітет.
4) фінансові посередники:
- торговці ЦП;
- інвестиційні фонди;
- банки і фондові біржі;
- страхові компанії.
5) само регульовані організації учасників РЦП :
- українська асоціація торговців ЦП;
- українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів.
6) цінні папери (акції, облігації, казначейські зобов'язання, векселі, інвестиційні сертифікати, сертифікати на компенсацію внесків населення, земельні сертифікати).
Ринок цінних паперів може бути умовно роздільний на окремі сегменти (ринки у вужчому значенні). Можливі наступні класифікації РЦП за наступними основними ознаками:
1) за емітентами (держава, приватний сектор, іноземні суб'єкти); відповідно всі ЦП можуть бути умовно віднесені до державних, приватних або міжнародних;
2) за економічною природою ЦП (ЦП, що виказують стосунки співволодіння - акції; ЦП, що опосередковують кредитні стосунки, - різні фірми боргових зобов'язань: облігації, казначейські векселі і ноти; похідні фондові цінності - оборотні облігації, спеціальні ЦП банків, має права і обов'язки по опійних контрактах);
3) за зв’язком ЦП з їх первинним розміщенням і подальшим обігом (первинні ЦП - забезпечують надходження фондової цінності на ринок; вторинні ЦП - перепродаж інструменту, що вже поступив на ринок, іншим суб'єктам);
4) за тривалістю періодів залучення тимчасово вільних коштів.
5) за способом виплати доходів - ЦП з фіксованим доходом і ЦП з доходом, що змінюється;