Первісним джерелом економічної інформації служать дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку про стан і використання усіх видів ресурсів виробництва, процес виробництва продукції, її реалізації, фінансових результатів і ін. Однак дані обліку самі по собі не забезпечують достатньої інформованості працівників управління про хід виконання планових завдань, досягнення високих або низьких показників, факторів що впливають на них, причинах позитивних і негативних відхилень у роботі підприємства.
Вивчення облікових даних шляхом перетворення їх у широке коло економічної інформації, її з'ясування і використання в керуванні досягається за допомогою аналізу [37].
Аналіз господарської діяльності виник на базі бухгалтерського обліку як основного джерела його інформації. Перші розроблені методики економічного аналізу обмежувалися в основному рахунковою перевіркою й аналізом балансів, вони призначалися для рахункових працівників. В даний час економічний аналіз перетворився в одну з істотних функцій керування виробництвом. Він служить важливим засобом при виробленні й обґрунтуванні управлінських рішень.
З цього погляду економічний аналіз - це система способів вивчення (на основі даних обліку, звітності, планів і інших джерел) досягнутих результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення з метою контролю за виробництвом і обґрунтування управлінських рішень спрямованих на підвищення його ефективності [3, 17].
У процесі аналізу економічні показники зіставляються з плановими даними, з показниками минулих періодів різних підприємств; визначається позитивний і негативний вплив факторів на досліджувані показники, досліджуються причини їхньої зміни, формулюються висновки і пропозиції по подальшому, перспективному розвитку суб'єктів господарювання. Варто помітити, що в умовах розвитку ринкових відносин важлива роль приділяється фінансовим результатам з погляду ефективного використання наявного потенціалу, порівняння витрат і результатів. Тому головним аспектом аналізу на мікрорівні стає комерційний розрахунок, а на макрорівні — оцінка економічної ефективності суспільного виробництва й окремих його елементів [2].
Задача аналізу полягає в одержанні (на основі плану, обліку й інших джерел аналітичної інформації) відомостей про стан і результати діяльності підприємства і його підрозділів, про величину, характер і причини відхилень у діяльності досліджуваних об'єктів, а також про наявні резерви виробництва.
Основна задача економічного аналізу підрозділяється на наступні, більш локальні задачі:
· оцінка роботи підприємства і його підрозділів за визначені проміжки часу;
· виявлення позитивних і негативних факторів, що впливають на роботу аналізованого об'єкта, визначення кількісної величини їхньої дії;
· здійснення контролю за ходом виконання намічених результатів, виправлення недоліків у плануванні, підготовка даних про перспективу розвитку на наступні періоди;
· виявлення невикористаних, перспективних резервів поліпшення економіки підприємства;
· розробка заходів, спрямованих на активізацію використання резервів виробництва на підприємстві;
· оцінка ефективності прийнятих рішень у ході проведення економічного аналізу [2, 12, 17].
Аналіз як у широкому розумінні (як філософський термін), так і стосовно його застосування в економіці являє собою пізнавальну процедуру уявного розчленування об‘єкта або явища на складові з метою їх вивчення, з‘ясування зв‘язків між ними. При цьому він нерозривно пов‘язаний із синтезом, тобто поєднанням окремих частин і елементів у єдине ціле. Разом із індукцією та дедукцією вони становлять базис економічного аналізу [28].
Методичні прийоми аналізу полегшують, прискорюють роботу, забезпечують розглядання різних сторін діяльності підприємства у взаємозв‘язку. Вибір методичних прийомів визначається метою аналізу та характером джерел інформації [24].
Метод економічного аналізу являє собою сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємства шляхом:
· виявлення і визначення взаємозв'язків досліджуваних показників,
· розчленовування їх на складові частини;
· порівняння з іншими показниками;
· визначення величини впливу на досліджувані показники як окремих складових частин, так і в сукупності;
· узагальнення отриманих результатів.
Без застосування в аналізі цих мінімально необхідних елементів методу неможливо глибоке і усебічне вивчення економічних показників і процесів, що відбуваються в економіці [2, 4].
Метод економічного аналізу має свої особливості. Серед них системний підхід у дослідженні економічних явищ, комплексність, результативність, використання системи показників. Вимоги до системи показників можна сформулювати наступним чином:
· в систему повинні входити декілька часткових показників та один узагальнюючий, що забезпечує єдність системи;
· системі повинна бути властива інтегрованість;
· достатність показників для оцінки окремих аспектів роботи підприємств та інших підрозділів народного господарства;
· всі показники повинні бути адекватними, тобто відображати реальні процеси та явища, динамічними, зведеними, забезпечувати одночасне розуміння явищ та процесів, які вивчаються [24].
При проведенні аналізу використовують кілька загальноприйнятих прийомів дослідження:
1. Дедуктивний прийом виражається в тому, що на початковій стадії аналізу того чи іншого показника вивчення проводиться від загального до частного;
2. Індуктивний прийом застосовується на стадії узагальнення, коли вивчені складові частини аналізованого показника розглядаються з урахуванням впливу їх на загальні аналізовані показники [2];
3. Абстрагування – прийом аналізу, при якому досліджуваний об'єкт спрощується, деякі неважливі фактори відкидаються з метою більш глибокого вивчення необхідних показників;
4. Агрегування – цей прийом дозволяє спростити розрахунки, розглянути досліджуваний об'єкт як єдину функціонуючу систему шляхом об'єднання декількох дрібних факторів (показників) в один великий.
По ознакам застосовуваних прийомів і методів особливий інтерес являє собою функціонально-вартісний аналіз, що займає важливе місце в економічному аналізі. Його виникнення пов'язане з необхідністю вирішення проблеми більш повного, доцільного використання ресурсів. Функціонально-вартісний аналіз заснований на постійному пошуку шляхів зниження матеріалоємності, енерго- і трудомісткості продукції, що випускається, за рахунок удосконалення способів виготовлення продукції. Даний аналіз виходить з того, що витрати на виробництво будь-якого виробу складаються з мінімуму витрат, абсолютно необхідних для виконання ним своїх функцій, і «додаткових», пов'язаних з недосконалістю конструкції, неефективним використанням матеріалів.
Таким чином, функціонально-вартісний аналіз – це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт або послуг, обов'язково при незмінних і поліпшених їхніх властивостях. Він являє собою самостійну галузь знань, широко використовується як в економічному так і в системному аналізах [2, 11, 33].
Для рішення поставлених ним задач використовуються як традиційні прості калькуляційні розрахунки (які будуть розглянуті нижче в цьому розділі), так і економіко-математичні методи оптимізації за допомогою ЕОМ (які будуть розглянуті в другому розділі).
Очевидно, що однією з основних задач і кінцевою метою економічного аналізу є виявлення господарських резервів і розробка заходів щодо їхнього використання. Резерви являють собою невикористані можливості поліпшення аналізованих господарських результатів. Одним з головних джерел резервів, безсумнівно, є виробнича собівартість підприємства [2, 11].
Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Показник «виробнича собівартість» промислової продукції (робіт, послуг) є одним з основних економічних показників підприємства і це визначає необхідність однозначного визначення методики його розрахунку незалежно від того, де буде використовуватися показник виробничої собівартості: у бухгалтерському, статистичному або управлінському обліку.
Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів і виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.
У зв'язку з цим на підприємстві повинна бути забезпечена повна відповідність планового і звітного даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат по плановим (звітним періодам) [7, 33].
Витрати класифікуються по наступних ознаках:
Таблиця 1.1 – Класифікація витрат підприємства
| Ознаки | Витрати |
| 1. По центрах відповідальності (по місцю виникнення витрат) | Витрати виробництва, цеху, ділянки, технологічного переділу, служби |
| 2. По видах продукції, робіт, послуг | Витрати на вироби, типові представники виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію |
| 3. По єдності складу (однорідності) витрат | Одноелементні, комплексні |
| 4. По видах витрат | Витрати по економічних елементах, витрати по статтях калькуляції |
| 5. По способу віднесення на вартість продукції | Витрати прямі, непрямі |
| 6. По ступені впливу обсягу виробництва на рівень витрат | Витрати перемінні, постійні |
| 7. По календарних періодах | Витрати поточні, одноразові |
| 8. По доцільності витрати | Продуктивні, непродуктивні |
| 9. По визначенню відношення до собівартості продукції | Витрати на продукцію, витрати періоду |
Витрати операційної діяльності групуються по таких економічних елементах: