Підвищення ефективності діяльності ПриватБанку на основі теорії синергетики (стр. 3 из 24)
Для вивчення фінансової діяльності банка застосовують методи фінансового аналізу.
Основна мета фінансового аналізу - одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.
Вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності, аналітичний перегляд яких повинний відновити всі основні аспекти господарської діяльності і зроблених операцій в узагальненій формі, тобто з необхідної для аналізу ступенем агрегування [28].
Практика фінансового аналізу виробила основні методи читання фінансових звітів. Серед них можна виділити наступні: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз.
Горизонтальний (тимчасовий) аналіз — визначення абсолютних и відносних змін величин різних статей балансу за певний період.
Вертикальний (структурний) аналіз— визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.
Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.
Коефіцієнтний аналіззводитьсядовивченнярівнів і динамікивідносних показників фінансового стану, що розраховуються як відношення величин балансових статей або інших абсолютних показників, одержуваних на основі звітності або бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтів їхні значення порівнюються з базисними величинами, а також вивчається їхня динаміка за звітний період і за ряд суміжних звітних періодів. Як базисні величини використовуються:
- теоретично обґрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини відносних показників, що характеризують оптимальні або критичні значення з погляду стійкості фінансового стану підприємства;
- усереднені по часовому ряді значення показників даного підприємства, що відносяться до минулих, сприятливих з погляду фінансового стану періодів;
- значення показників, розраховані за даними звітності найбільш щасливого конкурента;
- середньогалузеві значення показників.
Крім фінансових коефіцієнтів в аналізі фінансового стану велику роль грають абсолютні показники, що розраховуються на основі звітності, такі, як чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні кошти, показники забезпеченості запасів власними оборотними коштами. Дані показники є критеріальними, оскільки з їх допомогою формулюються критерії, що дозволяють визначити якість фінансового стану.
Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарське порівняння за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, зі середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.
Факторний аналіз — це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто, що полягає в роздробленні результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник[28].
В окрему групу необхідно виділити кількісні методи фінансового аналізу.
Кількісні методи фінансово-економічного аналізу підрозділяються на статистичні, бухгалтерські і економіко-математичні.
Статистичні методи економічного аналізу:
- статистичне спостереження - запис інформації з певних принципів і з певними цілями;
- абсолютні і відносні показники (коефіцієнти, відсотки);
- розрахунки середніх величин: середні арифметичні прості, зважені, геометричні;
- ряди динаміки: абсолютний приріст, відносний приріст, темпи росту, темпи приросту;
- зведення й угруповання економічних показників по певних ознаках;
- порівняння: з конкурентами, з нормативами, у динаміку;
- індекси — вплив факторів на порівнювані показники;
- деталізація (наприклад, продуктивність праці річна залежить, по-перше, від продуктивності вартовий, по-друге, від використаного часу протягом року);
- графічні методи.
Бухгалтерські методи:
· метод подвійного запису;
· бухгалтерський баланс;
· інші бухгалтерські методи.
Економіко-математичні методи:
- методи елементарної математики;
- класичні методи математичного аналізу:диференціювання,інтегрування,варіаційне вирахування;
- методи математичної статистики: вивчення одномірних і багатомірних статистичних сукупностей;
- економетричні методи: статистичне оцінювання параметрів економічних залежностей, у тому числі виробничих функцій; міжгалузевого балансу народного господарства і т.д.;
- методи математичного програмування:оптимізація,лінійне програмування,квадратичне програмування,нелінійне програмування,блокове програмування,динамічне програмування;
- методи дослідження операцій: керування запасами, методи технічного зносу і заміни устаткування, теорія ігор, теорія розкладів, методи економічної кібернетики;
- евристичні методи;
- методи економіко-математичного моделювання і факторного аналізу, які використовуються для рішення специфічних задач фінансового аналізу[28].
Реальні об'єкти занадто складні, тому для їхнього вивчення створюють моделі - копії досліджуваних реальних об'єктів. З одного боку, моделі повинні бути доступні для вивчення, у силу чого вони не повинні бути занадто складні – виходить, вони неминуче будуть лише спрощеними копіями. Але, з іншого боку, висновки, отримані при їхньому вивченні, необхідно розповсюдити на реальні об’єкти - прототипи, отже, модель повинна відображати істотні риси досліджуваного реального об'єкта [18].
Моделювання як відображення дійсності виробляється за допомогою математичних формул.
Наприклад, продуктивність праці знаходиться як середній виробіток на одного працівника
: 
(1.1)де N - оборот або обсяг вироблення продукції на підприємстві;
R - чисельність працівників.
Типи моделей можуть бути:
1. адитивні (моделі додавання), наприклад собівартість (S):
S=A+M+U, (1.2)
де А - амортизація;
M - матеріали;
U — оплата праці з нарахуваннями;
2. мультиплікативні (моделі множення), наприклад, продукція знаходиться з вираження:
(1.3)де N — оборот, тобто сума засобів, виручених за розглянутий період від реалізації продукції (у цінах підприємства, тобто без ПДВ і інших непрямих податків);
- оборотність оборотного капіталу, тобто обсяг реалізованої продукції, що приходиться на 1 руб., вкладений в оборотні кошти підприємства;Е - середня (хронологічна) величина оборотного капіталу;
3. кратні (моделі розподілу), наприклад вищенаведена формула продуктивності праці [28].
Використовуються наступні методи моделювання:
1. методи подовження моделі. Наприклад, показник капіталомісткість продукції знаходиться з вираження
(1.4)У зв'язку з тим що
K=F+E, (1.5)
де F - необоротні активи (основний капітал),
Е — оборотні активи (оборотний капітал), капіталомісткість може бути розкладена в такий спосіб:
(1.6)Уводимо позначення:
- капіталомісткість (фондомісткість) продукції по основному капіталу, 
(1.7) - капіталомісткість продукції по оборотному капіталу, (1.8)В результаті одержуємо, що капіталомісткість продукції складається з капіталомісткості продукції по основному капіталу і капіталомісткості продукції по оборотному капіталу:
(1.9)2. методи розширення факторної системи. Наприклад, фондомісткість продукції по основному капіталу знаходиться з вираження
(1.10)Помноживши і розділивши на А (амортизація), одержимо
F/N=(F/A)*(A/N), (1.11)
де F/A - кількість років служби основних засобів;
A/N— амортизаціемісткість продукції(частка амортизації впродукції);
3. методи скорочення (розподілу) факторної системи (моделі).
Наприклад, рентабельність (
) 
, (1.12)де Р - прибуток;