4) Розглянемо перший показник фінансової стійкості – коефіцієнт надійності – співвідношення власного капіталу до залучених коштів. Мінімально допустиме його значення складає не менше 5% [2]. Якщо отримане значення менше за мінімальне, то рівень залежності банку від залучених коштів дуже високий. Розглянемо існуючи варіанти для досягнення оптимального значення:
а) дослідження зміни коефіцієнта надійності від зміни власного капіталу;
б) дослідження зміни коефіцієнта надійності від зміни залучених коштів;
в) дослідження зміни коефіцієнта надійності від одночасної зміни власного капіталу та залучених коштів.
5) Показник фінансового важеля –співвідношення зобов’язань банку і капіталу. Він має максимально допустиме співвідношення 1:20 [2]. Якщо розрахований показник нижче указаного співвідношення, то банк не виявляє активності у залученні вільних коштів на фінансовому ринку, а якщо вище, то банк підвищує активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку. Існуючи варіанти досягнення оптимального значення:
а) дослідження зміни коефіцієнта фінансового важеля від зміни власного капіталу;
б) дослідження зміни коефіцієнта фінансового важеля від зміни зобов’язань банку;
в) дослідження зміни коефіцієнта фінансового важеля від одночасної зміни власного капіталу та зобов’язань банку.
6) Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів або достатність капіталу – співвідношення капіталу і загальних активів. Оптимальне значення цього показника має бути не менше 10%. Якщо розраховане значення не досягає цього обмеження, тобто банк не має достатнього сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків [2]. Існуючи варіанти досягнення оптимального значення:
а) дослідження зміни коефіцієнта достатності капіталу від зміни капіталу;
б) дослідження зміни коефіцієнта достатності капіталу від зміни загальних активів;
в) дослідження зміни коефіцієнта достатності капіталу від одночасної зміни власного капіталу та загальних активів.
7) Коефіцієнт захищеності власного капіталу – співвідношення капіталізованих активів (основні засоби та нематеріальні активи) і капіталу. Для стійкого становища установи цей показник повинен або бути на рівні або мати ріст, що буде свідчить про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи [2]. Для росту показника необхідне, щоб темп росту капіталу перевищував темп росту капіталізованих активів. Розглянемо існуючи варіанти досягнення оптимального значення:
а) дослідження зміни коефіцієнта захищеності власного капіталу від зміни капіталу;
б) дослідження зміни коефіцієнта захищеності власного капіталу від зміни капіталізованих активів;
в) дослідження зміни коефіцієнта захищеності власного капіталу від одночасної зміни власного капіталу та капіталізованих активів.
8) Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом – співвідношення капіталу за мінусом недохідних активів та збитків і дохідних активів. Для того, щоб банк посилював захист дохідних активів мобільним власним капіталом, необхідне зріст показника [2]. Варіанти досягнення оптимального значення:
а) дослідження зміни коефіцієнта захищеності дохідних активів власним капіталом від зміни капіталу;
б) дослідження зміни коефіцієнта захищеності дохідних активів власним капіталом від зміни недохідних активів;
в) дослідження зміни коефіцієнта захищеності дохідних активів власним капіталом від зміни дохідних активів;
г) дослідження зміни коефіцієнта захищеності дохідних активів власним капіталом від зміни капіталу, дохідних та недохідних активів.
9) Коефіцієнт мультиплікатора капіталу – співвідношення загальних активів і засновницького (акціонерного) капіталу. Оптимальне співвідношення цього показника 12,0 – 15,0 разів [2]. Якщо менше норми, то ступінь покриття активів акціонерним капіталом замала та необхідно, щоб темп зростання акціонерного капіталу перевищував темп зростання активів, а якщо більше – навпаки. Розглянемо варіанти досягнення оптимального значення:
а) дослідження зміни коефіцієнта мультиплікатора капіталу від зміни загальних активів;
б) дослідження зміни коефіцієнта мультиплікатора капіталу від зміни засновницького капіталу;
в) дослідження зміни коефіцієнта мультиплікатора капіталу і від одночасної зміни засновницького капіталу та загальних активів.
10) Висновки відносно отриманих результатів комп’ютерного моделювання.
3 РОЗРОБКА МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА СТІЙКОСТІ БАНКУ
3.1 Аналіз та моделювання зовнішнього середовища на основі кореляційно –регресивного аналізу
Одним з найбільш загальних законів об’єктивного світу є закон загального зв’язку і залежності між явищами суспільного життя. Ці явища найбільш складні, оскільки вони формуються під дією багато чисельних і взаємозв’язаних факторів.
Усі явища суспільного життя існують неізольовано, вони органічно зв’язані між собою, залежать одні від одних, обумовлюють одні одних і знаходяться в постійному русі та розвитку. Розкриваючи взаємозв’язки і взаємозалежності між явищами, можна пізнати їх суть і закони розвитку. Тому вивчення взаємозв’язків є основним завданням аналізу.
Причинна залежність є головною формою закономірних зв’язків, які діють в певних умовах місця і часу. Отже, для появи наслідку потрібні і причини, і умови, тобто відповідні фактори.
Суспільні явища або окремі їх ознаки, які впливають на інші і обумовлюють їх зміну, називаються факторними, а суспільні явища або окремі їх ознаки, які змінюються під впливом факторних, називаються результативними.
За характером залежності явищ розрізняють функціональні і кореляційні зв’язки.
Функціональним називається зв’язок, при якому певному значенню факторної ознаки завжди відповідає одне або декілька значень результативної ознаки. Функціональні зв’язки характеризуються повною відповідністю між причиною та наслідком. Внаслідок цього функціональна залежність виражається точною математичною формулою. Функціональні залежності досить рідко використовуються для дослідження суспільних явищ [7].
Кореляційним називається зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки відповідає декілька значень результативної ознаки. В кореляційних зв’язках між причиною і наслідком немає повної відповідності, а спостерігається лише певне співвідношення. На відміну від функціонального зв’язку кореляційний проявляється не в кожному окремому випадку, а в середньому при великій кількості спостережень. Кореляційні зв’язки найчастіше використовуються при дослідження суспільних явищ.
За напрямом розрізняють зв’язки прямі і обернені.
Прямий зв’язок –це зв’язок, коли із зростанням факторної ознаки зростає і результативна ознака.
При оберненому зв’язку із збільшенням факторної ознаки результативна зменшується або навпаки, із зменшенням факторної ознаки результативна зростає.
За своїм аналітичним виразом (за формулою) зв’язки поділяються на прямолінійні і криволінійні.
При прямолінійній кореляційній залежності рівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають приблизно рівні зміни середніх значень результативної ознаки.
При криволінійній кореляційній залежності рівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні зміни середніх значень результативної ознаки.
За допомогою зв’язків кореляції вирішують такі завдання:
- визначаються форми зв’язку;
- вимірюється щільність (сила) зв’язку;
- виявляється вплив окремих факторів на результативну ознаку [7].
Стійкість банка залежіть не тільки від її внутрішньої діяльності, але і від зовнішнього середовища, яке постійно оказує на нього вплив. Якщо заздалегідь знати як та які процеси окажуть вплив на стійкість і рівновагу банку, то є можливість уникнути цій системі не передбачуваних ситуацій.
Таким чином, були проведені багаточисельні кореляційно – регресійні аналізи між основними показниками банка і показниками економічного і соціального стану України (зовнішнім середовищем) та виявлені найсильніші зв’язки.
Основні показники банка:
- кошти юридичних осіб;
- кошти фізичних осіб;
- кредити юридичних осіб;
- кредити фізичних осіб;
- активи.
З багаточисельних показників зовнішнього середовища обрані слідуючи основні показники економічного і соціального стану України, які мають найсильніші зв’язки з банківською структурою:
· обсяг промислової продукції;
· виробництво товарів народного споживання;
· грошові доходи населення;
· грошові витрати та заощадження населення;
· середньомісячна номінальна заробітна плата працівників.
Розрахунок коефіцієнта кореляції між показниками виробляється за вже наведеною формулою (2.15). Розрахункові таблиці представлені у додатку Б.
Таким чином, представимо кореляційні залежності в таблиці 3.1.
В даному випадку на результативну ознаку впливає не один, а декілька факторів. Між факторами існують складні взаємозв’язки, тому їх вплив на результативну ознаку комплексний і його не можна розглядати як просту суму ізольованих впливів.
Багатофакторний кореляційно – регресійний аналіз дозволяє оцінити міру впливу на досліджуваний результативний показник кожного із введених у модель факторів при фіксованому на середньому рівні інших факторів. При цьому важливою умовою є відсутність функціонального зв’язку між факторами.
Математично завдання зводиться до знаходження аналітичного виразу, котрий якнайкраще відображав би зв’язок факторних ознак з результативною [7].