Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності (стр. 10 из 18)

Для підприємства, що створюється, у першу чергу потрібно вирішити, якого за наявної ринкової ситуації співвідношення між власним (акціонерним) та залученим (позичковим) капіталом можна досягти. Як відомо, суб'єкт господарювання (інвестор) прагне залучити на свій капітал якомога більше позичкового. При цьому він повинен врахувати дві найважливіші умови, тобто вартість позичкового капіталу і, по-друге, інвестиційні ризики, тобто можливість у майбутньому втрати не тільки очікуваних доходів, але і власного капіталу.

Таким чином, співвідношення між власним та позичковим капіталом визначається за допомогою розрахунків ефекту залучення позички, з одного боку, і оцінки ризиків та можливості виділення коштів на їх запобігання — з іншого.

Для вивчення можливості залучення позичкового капіталу інвестор вивчає кон'юнктуру ринку капіталів, тобто діючі відсоткові ставки: основну, вільну від ризику, депозитну, податку на прибуток. На підставі цього аналізу він розраховує бар'єрну ставку та внутрішню норму дохідності.

За допомогою показника фінансового леверіджу інвестор розраховує ефект залучення (генерації) позичкового капіталу (чим більше на власний капітал залучається позичкового, тим більше додаткових прибутків одержує інвестор).

2.3. Фінансові ресурси та інструменти їх залучення до інвестування

Фінансові ресурси — це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і спрямовуються на розвиток підприємницької діяльності, утримання об'єктів невиробничої сфери, на споживання і створення резервів [28].

Частина фінансових ресурсів, що йде на фінансування предметів та засобів праці, робочої сили та інших елементів виробництва, складає капітал підприємства у грошовій формі.

Поняття "капітал" має кілька визначень:

1) Сукупна вартість товарів, майна, інших активів, що використовуються для одержання прибутку.

2) У бізнесі — капітал власників (ownessequity).

3) Сумарні активи компанії (бізнесу) (totalassets).

4) Капітальні активи компанії (capitalassets).

5) У бухгалтерському обліку — сума, яка інвестована у бізнес.

6) Грошові кошти, доступні для інвестування або інвестовані.

7) Дисконтована вартість майбутнього прибутку від інвестицій [32].

Інвестований капітал — це кошти, які вкладаються в оборот і приносять прибуток інвестору, тобто лише ті кошти, які "роблять гроші" (на основі яких формується новостворена вартість).

Капітал, що інвестується, після завершення кругообігу повертається до інвестора з прирощеним доходом або збитком.

Капітал може бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капітал — це вкладення шляхом прямих чи портфельних інвестицій у будь-який проект з метою одержання прибутку чи прав управління або того та іншого разом. Позичковий капітал — це грошові кошти, що передаються у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал надає підприємцю кредитор у тимчасове користування з метою одержання позичкового відсотка.

Початковий підприємницький капітал формує статутний капітал (фонд)— основні та оборотні кошти. Статутний капітал — це сума внесків (паїв) засновників підприємства (компанії) не тільки у формі грошових активів, але й інших матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів, прав користування природними ресурсами, майном тощо.

Вартість внесків (паїв) оцінюється сумісним рішенням засновників підприємства (проекту). Порядок формування та розмір статутного капіталу, а також його зменшення або прирощення регулюються законодавством та установчими документами.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку;введення в дію об'єктів капітального будівництва за рахунок усіх джерелфінансування, у т. ч. банківських кредитів; індексації основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка згідно з чиннимзаконодавством збільшує балансовий прибуток підприємства; дооцінки оборотних коштів і засобів обігу.

Збитки зменшують суму статутного капіталу підприємства. Крім цього, зменшення капіталу може бути наслідком уцінки основних засобів і оборотних товарно-матеріальних активів, а також нарахування зносу основних засобів.

Інвестиції, що здійснюються до статутного капіталу в іноземній валюті, перераховуються на національну валюту за курсом НБУ. Порядок використання статутного капіталу як фінансового ресурсу визначається законодавством та установчими документами підприємства.

Прибуток — це фінансовий ресурс, що використовується як на споживання, так і на нагромадження.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [33], прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів.

Прибуток від реалізації товарної продукції (робіт, послуг) — це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без податку на додану вартість і акциз ого збору) ціною реалізованої продукції та її собівартістю. Він є складовою алансового прибутку, і для його зростання підприємство повинне не тільки арощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції, ліквідацію боргів у озрахунках з покупцями тощо.

Прибуток від іншої реалізації — це прибуток, одержаний від реалізації основ-их фондів та іншого майна, відходів виробництва, нематеріальних активів тощо, ін визначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю еалізацію. Якщо підприємство реалізувало цінності дорожче, ніж ціна їх при-бання, воно одержує прибуток, а якщо дешевше — збиток. Такі прибутки заве-ено називати мобілізацією внутрішніх ресурсів (МВР).

При фінансуванні будівництва господарським засобом до МВР належать планові нагромадження та економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, амортизація засобів праці, що використовуються в будівництві.

Сальдо за позареалізаційними операціями — це різниця між доходами та витратами від цих операцій (прибуток або збиток). Доходи від цих операцій включають:

- доходи, одержані від здачі майна в оренду;

- доходи, одержані від здійснення підприємством корпоративних прав (дивіденди на придбані акції акціонерних товариств, відсотки на внески до статутних фондів спільних підприємств тощо);

- надходження відсотків від вкладання коштів в облігації, банківські депозити тощо;

- присуджені або призначені боржнику штрафи, пеня, неустойки, інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також доходи від відшкодування збитків;

- доходи від дооцінки виробничих запасів та готової продукції;

- прибуток минулих років, що формувався у поточному році;

- позитивні курсові різниці за валютними рахунками, а також операціями в іноземній валюті;

- кошти, одержані безкоштовно у вигляді спонсорської допомоги;

- інші доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції [38].

Збитки від позареалізаційних операцій включають:

- витрати за анульованим виробничим замовленням;

- витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів;

- втрати від уцінки виробничих запасів та готової продукції;

- штрафи, пеня, неустойки, які належать до сплати;

- збитки від списання дебіторської заборгованості;

- збитки за операціями минулих років, які виявлені у поточному році;

- невідшкодовані збитки від стихійного лиха або інших непередбачених ситуацій (пожеж, аварій, крадіжок тощо);

- негативні курсові різниці від операцій з іноземною валютою [38].

Таблиця 2.2

Головні джерела фінансових ресурсів та їх цільове використання

Джерела	Використання фінансових ресурсів
інвестиціїй	споживання	резервів
Прибуток (чистий)	+ +	+	+ +
Мобілізація внутрішніх ресурсів	+	+
Амортизаційні відрахування	+	+
Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал)	+	+
Страхові внески до Пенсійного фонду	+ +	+
Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації цінних паперів інших емітентів	+ +	+	+
Кредиторська заборгованість	+ +	+
Кредити та позички	+ +	+
Спонсорство	+ +	+
Державні субсидії	+

Рис. 2.1. Схема формування та розподілу прибутку підприємства (компанії)

2.4. Визначення ефекту фінансового леверіджу

Визначити ефект фінансового леверіджу для чотирьох варіантів інвестування проекту (табл. 2.3).

Як видно з таблиці, при внутрішній нормі ефективності у 25% при збільшенні залучених коштів зростає ефект фінансового леверіджу. При бар'єрній ставці у 20% ефект фінансового леверіджу відсутній. При внутрішній нормі ефективності, меншій за 20%, відношення чистого прибутку до власного капіталу буде меншим, ніж вартість позичкових коштів, тобто за такої внутрішньої норми ефективності компанії буде вистачати прибутку тільки для сплати відсотків за кредит, але згодом потрібно буде відшкодувати всю позичку. Тому за графіком відшкодувань боргу компанія вираховує та обґрунтовує таку внутрішню норму ефективності, яка б дала змогу своєчасно розраховуватися з кредитною установою.