3. Напрямки розвитку глобального моделювання, характеристика моделей, їх суть
Американський дослідник Джей Форрестер одним з перших зробив спробу створення динамічної світової моделі, в якій були взаємопов'язано населення, капіталовкладення, географічний простір, природні ресурси, забруднення і виробництво продуктів харчування. В ході дослідження були використані так звані «імітаційні системи» – машинні моделі соціальних систем, розроблені за допомогою комп'ютерів. Їх переваги Форрестер бачить в здатності комп'ютерної техніки відстежувати взаємодії будь-якої специфічної системи взаємозв'язків без яких-небудь сумнівів і помилок. «тільки людський розум здатний в даний час формувати структури, в яких можуть бути синтезовані окремі ізольовані шматки інформації, – пише він. – Але коли ці шматки взаємозв'язані, розум стає вже недостатнім для цілей передбачення, для вивчення динаміки поведінки, яка властива системі».
Системна динаміка, як метод імітаційного моделювання, включає структуризацію об'єкту; побудову системної діаграми об'єкту, де указуються зв'язки між елементами; визначення змінних для кожного елемента і темпів їх зростання; ухвалення гіпотез і залежність кожного темпу зростання від змінних, формальний опис цих гіпотез; процес оцінки введених параметрів за допомогою наявної статистики. Для побудови і дослідження моделей за допомогою методу системної динаміки була розроблена спеціальна мова програмування DYNAMO [5, с. 165]. Проте багато прогнозів і висновків Американського ученого не виправдали очікувань, головним чином, внаслідок того, що їм не була розглянута вся сукупність умов, що роблять взаємний вплив. Зокрема, Форрестер виказує серйозні сумніви щодо ефективності програми контролю над народжуваністю як засобу регулювання чисельності населення. Зменшення народжуваності насправді збільшує об'єм капіталовкладень на душу населення і здібність до накопичення капіталу. Отже, вторинним результатом проведення програми контролю над народжуваністю буде збільшення народжуваності і зменшення ролі тих явищ, які викликають необхідність введення обмеження зростання населення». Проте, при такій постановці питання не береться до уваги та важлива обставина, що накопичення капіталу приводить до підвищення рівня життя, яке в багатьох західних країнах супроводжується зменшенням народжуваності. Через ці і інші обставини деякі інші припущення Форрестера теж виявилися помилковими. Згідно запропонованої їм моделі, населення планети повинне досягти свого максимуму в 2020 р., після чого воно стане убувати у зв'язку з виснаженням природних ресурсів. Причому, за його оцінками, запаси ресурсів повинні були катастрофічно зменшуватися, починаючи з 2000 р.
Одним з методологічних недоліків моделей Американського ученого академік Н. Моісеєв відзначає те, що в них не беруться до уваги закони збереження матеріальних потоків, роль яких в економіці грають балансові співвідношення. В результаті може виявитися, що інвестиції перевершують сумарний продукт і т.д. [6, с. 272]
«Оцінюючи результати аналізу світового розвитку за допомогою моделей системної динаміки, дослідники обережні у висновках, – пише С.В. Дубовській. – Високий рівень агрегації моделей без розділення на країни і регіони не дозволяє врахувати структурні особливості системи. Не були представлені в явному вигляді можливості науково-технічного і соціального прогресу, заміни виснажених ресурсів новими ресурсами, управління розвитком за допомогою адміністративних і ринкових механізмів. Моделі будуються за допомогою важкоперевіряємих гіпотез; частина гіпотез не злагоджена із загальноприйнятою теорією економічного зростання і науково-технічного прогресу. Тому отримані результати мають тільки попередній, повчальний характер» [5, c.166]. Проте, головне наукове досягнення Форрестера полягало «в його спробі використовувати методи досліджень, зібраних в природних і інженерних науках, для вивчення процесів еволюції, тобто зміни в часі характеристик явищ соціальної природи» [6, c.265].
Модель Форрестера, що отримала назву МИР-2, була допрацьована групою учених під керівництвом Донелла і Денніса Медоузів, які розробили і дослідили модель МИР-3. Ця модель також описує світ в цілому, без розділення на країни і регіони. Основні елементи світової системи: населення, економіка, сільське господарство, невідновлювані природні ресурси, забруднення навколишнього середовища. Проте ця модель набагато докладніша, ніж попередня. Наприклад, в блоці населення були виділено чотири групи (до 15 років, 15-44 року, 45-64 року, старше 65 років), загальна кількість причинно-наслідкових зв'язків в 3 рази більше, ніж у Форрестера. Розрахунки по цій моделі показали, що при інерційному розвитку до 2030 р. наступить обвальне зменшення всіх макропоказників системи, викликане виснаженням природних ресурсів, забрудненням середовища, обмеженістю сільськогосподарських площ і надмірним зростанням населення. Стабілізація умов життя і чисельності населення можлива, якщо з 1990 р. індустріальний капітал стабілізується, середній термін служби капіталу збільшиться в 1,5 рази, споживання ресурсів на душу населення зменшиться до рівня 1970 р., а забруднення середовища знизиться в 4 рази в порівнянні з рівнем 1970 р.
Дослідження Форрестера і Медоузів сходяться на тому, що світова система має межі зростання, і якщо індустріально розвинені країни не встануть на шлях інерційного розвитку, то вже в першій половині XXI в. людство зіткнеться з глобальною кризою. Проте, як ми вже відзначили, наявність у розроблених моделей методологічних недоліків привела до того, що багато хто із зроблених прогнозів вже не виправдався. В 1970-е рр. для реалізації проекту ООН «Майбутнє світової економіки», під керівництвом лауреата Нобелівської премії В.В. Леонтьева, була побудована глобальна міжгалузева модель, що охопила основні параметри розвитку 15 регіонів миру, з'єднаних в три групи: розвинені регіони; регіони, багаті природними ресурсами, що розвиваються; і бідні ресурсами країни, що розвиваються. Модель включала 2625 сумісних рівнянь, що дозволяють описати структурні міжгалузеві зв'язки 45 галузей, а також враховувала екологічні параметри забруднення, демографічні зміни і інші ендогенні параметри. На основі моделі були вироблено два основні сценарії на 1980, 1990 і 2000 рр., проте згодом жоден з них не підтвердився унаслідок несподіваних структурних зсувів [7, с. 69]. Метою подібних глобальних досліджень було з'ясування характеру розвитку кризових тенденцій у взаємостосунках між суспільством і довкіллям при незмінних соціально-економічних відносинах.
Разом з ними широко практикувалося моделювання конкретних кризових ситуацій. Так, в 1983 р., на базі унікальної моделі ноосфери, під керівництвом академіка Н.Н. Моісеєва було перевірено сценарії Американського астрофізика Карла Сагана. Дослідження дозволило встановити наслідки «ядерної ночі» і «ядерної зими», після яких в біосфері встановиться нова квазірівновага, в якій немає місця людині. Аналогічна модель була розроблена і Американськими ученими.
В даний час деякі дослідники бачать необхідність в розробці так званої глобальної багатовимірної міжцивілізаційної моделі. Така модель припускає дослідження взаємодії між цивілізаціями в шести різних аспектах. Відповідно в ній виділяються шість функціональних блоків (геодемографічний, геоекологічний, геотехнологічний, геоекономічний, геополітичний, геосоціокультурний), кожен з яких фактично є самостійною моделлю. Для вирішення цієї задачі необхідно здійснити системний аналіз теоретичних знань в області природних наук, соціології, економіки, психології і т.д. Передбачається, що ця модель, розробка якої вимагає значних фінансових витрат і часу, дозволить виявити і прогнозувати циклічність в динаміці геосистем, оцінювати взаємодію циклів різних видів [7, с.75].
Тим часом досвід попередніх досліджень дозволяє нам припустити, що виявлення характеру соціально-економічної динаміки на регіональному і глобальному рівнях є непродуктивним, оскільки соціальні процеси мають не лінійний, а поступально-хвилеподібний характер. Як відзначає І.А. Василенко, згідно принципу дискретності простору-часу, в точках бифуркации утворюються передумови для якісно нових станів, що дають якісно інше майбутнє. Це припускає, що механічні екстраполяції наявних тенденцій некоректні і не можуть служити підставою для довгострокового прогнозу [8, с. 22]. Крім цього, саме суспільство, як динамічна система, що самоорганізується, також схильна до ірраціональних змін. Потрібно відзначити, що останніми роками інтерес до використовування математичних методів в цілях створення моделей цивілізаційного розвитку і з'ясування кількісних меж реагування системи на якісні зміни значно впав. В той же час спроби створення сценаріїв історичного розвитку, що містять постановку проблеми, опис потенційних змін в системі і дій, необхідних для скорочення розриву між очікуваним і бажаним ходом розвитку, робляться багатьма дослідниками. У. Ганнерс указує на чотири можливі сценарії глобалізації. Він надає переваги до сценарію «дозрівання», або глобалізації без вестернізації. При цьому метрополії виступають як стимулятори, оживляючі розвиток периферії і сприяючі збагаченню місцевих культурних традицій. Разом з тим периферійні культури, істотно модифікуючи культурний потік, впливають на культуру метрополії. Сценарій «глобальної гомогенізації» припускає повне домінування в світі західної культури. Згідно сценарію «насичення» периферійні культури поступово вбирають в себе культурні зразки Заходу, що, зрештою, теж приводить до повної уніфікації і зникнення локальних культурних традицій. Нарешті, сценарій «периферійної корупції» приводить до звироднілості західної культури в процесі адаптації на периферії. І. Валлерстайну бачиться перспектива «грандіозної політичної боротьби» між двома таборами – тими, хто хоче зберегти міжнародну систему, яка забезпечує привілейоване положення Заходу, і тими, хто хотів би створення нової, більш елітарної і демократичної системи. Результат цієї боротьби Валлерстайн вважає непередбачуваним, але саме в цій непередбачуваності він убачає шанс для політичної дії, для людського втручання і творчості. На думку А.І. Уткіна, «в майбутній боротьбі супротивником Заходу буде не традиційний військово-політичний антагоніст, а інше бачення місця на планеті людини і Бога. Результат грядущої битви, перш за все, залежатиме від діяльності освітніх систем, від орієнтації мас-медіа, від переважаючої громадської думки, від сприйняття молодим поколінням нашого миру, від домінуючої культури і чинника рішучості захистити її». Деякі західні політологи були переконані в тому, що нинішній світовий порядок неминуче трансформований, і вирішальну роль в цьому процесі зіграють міжетнічні конфлікти. «сучасний світовий порядок існуючих державних меж, проведених з мінімальним обліком етнічних і культурних побажань що живе в межах цих меж населення, нині в своїй основі застарілий, – вважає колишній голова Національної ради з розвідки ЦРУ США Грехем Фуллер. – сили націоналізму і культурного самоутвердження, що Підіймаються, вже виготовилися, щоб затвердити себе. Держави, нездатні задовольнити компенсацію минулих образ і майбутніх очікувань, приречені на руйнування».