Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком (стр. 4 из 6)

З іншого боку, коли метою підприємства є тривале знаходження на даному ринку, така стратегія є недоцільною. В таких випадках компанії скоріше прийдеться відмовитися від ідеї швидко “відбити” вкладені кошти на користь зміцнення своїх позицій та збільшення долі ринку. Адже пануваня на ринку варте того, щоб трохи зачекати.

4. Кількість підприємств на ринку.

Розглянемо параметр конкурентноздатності підприємства р. Цей параметр характеризується структурою витрат підприємства. Під структурою витрат розуміється процентне співвідношення постійних і змінних витрат. Так, якщо валові витрати виробничих підприємств “А” і “В” співвідносяться в такий спосіб:

підприємство “А”	підприємство “В”
Постійні витрати	35%	60%
Змінні витрати	65%	40%
Валові витрати	100%	100%

то можна зробити висновок, що ці підприємства мають різну структуру витрат.

Типовою причиною такої різниці може бути те, що підприємство “А” має менший ступінь автоматизації і, отже, великою потребою у використанні ручної праці. Постійні витрати фірми “А” на амортизацію виплату відсотків на капітал, використаний на придбання устаткування, та інше в зв'язку з цим будуть достатньо невеликі, у той час як змінні витрати на оплату праці, навпаки, значними. З підприємством “В” справа полягає протилежною образом: значна частка постійних витрат у складі валових може свідчити про високий ступінь автоматизації, гарній підготовці кадрів, у тому числі й управлінського персоналу, і відповідно про незначні змінні витрати на оплату ручної праці. Очевидно, що підприємство “В” у даному випадку є більш конкурентоспроможним, ніж підприємство “А”. Подібна ситуація і характеризується його великим параметром конкурентноздатності р (при фіксованих інших параметрах).

Крім того, можна відзначити, що існують такі складові валових витрат, що не підлягають керуванню з боку керівництва підприємства, наприклад, податки, обов'язкові відрахування в соціальні фонди. І чим вище будуть їхні процентні ставки, тим складніше буде працюватися підприємству. Подібні витрати включаються в змінні витрати, а отже з їхнім ростом величина параметра р буде зменшуватися.

Розглянемо випадок чистої конкуренції. Спробуємо знайти зв’язок між параметром конкурентоспроможності р_і та кількістю підприємств на ринку n при умові, що всі інші параметри системи сталі та на ринку працює n однакових підприємств, тобто вони мають однакові параметри р_і= p, х_i₀= х₀, х_i(t0) = x(t0), t_i. В цьому випадку рівні пропозиції всіх підприємств однакові і графіки, що ілюструють динаміку їх пропозицій однакові і зливаються в одну лінію (малюнок 4.1 ).

Проаналізуємо більш докладно цю ситуацію. Зі збільшенням кількості компаній на конкретному ринку, доля прибутку кожної з них буде зменшуватись. Оскільки будь-який ринок обмежений, то з зростанням його насиченості, при рівних можливостях підприємства, що працюють на ньому, будуть змушені ділити прибуток між собою на рівні частини, тобто чим більше суб’єктів, тим менша доля ринку припадає на кожного. Очевидно, що при деякій їх кількості, діяльність кожного з них стане збитковою.

Для знаходження зв’язку між nта p_i розглянемо граничний випадок, коли графіки виробничих затрат та цінового коефіціента мають лише одну спільну точку (мал. 4.2). В цьому випадку замінимо у виразі (1.2):

Вираз (1.2) матиме вигляд:

Прирівняємо виробничі затрати Fта ціновий коефіціент C:

З цього рівняння отримуємо квадратне рівняння для точок перетину х. Оскільки нас цікавить випадок дотику, тобто коли рівняння має один розв’язок, прирівняємо дискримінант до нуля. Отримаємо вираз:

Легко бачити, що вираз для nмає вигляд:

Отже, ми отримали залежність між параметром конкурентоспроможності р_і та кількістю підприємств на ринку n. Взагалі конкурентоспроможність характеризує його якості у порівнянні з аналогічними товарами інших виробників і можливість продаватися на ринку за ціною не нижчою за середньоринкову. Більш конкурентоспроможний товар краще відповідає вимогам ринку і виробляється та продається, як правило, з меншими затратами. Існує багато шляхів зменшення витрат. Наприклад, підвищенням ефективності керування та використання ресурсів, впровадженням нових ресурсозберігаючих технологій, автоматизація процесу виробництва. Все це характеризується параметром р_і. Дійсно, чим більше р_і, тим ефективніше працює підприємство,бо його витрати на одиницю продукції менші.

На малюнку 4.3 зображено графік залежності n від p, при х₀= ; d = 0,2. А на малюнку 4.4 графік логарифмічної залежності. Можемо бачити, що при p®0 кількість підприємств, що можуть працювати на ринку одночасно і отримувати прибуток, безмежно зростає. При збільшенні pдо безмежності гранична кількість підприємств прямує до певного значення.

Граничне значення nв цьому випадку дорівнює:

Мінімум функції (4.4) дорівнює 1. З формули (4.4) випливає, що значення р в цій точці дорівнює:

Це є те граничне значення параметру конкурентоспроможності, при якому відбувається перехід з області малих підприємств в область великих при збільшенні р.

Тобто, якщо р<p^*то ми маємо справу з малими суб’єктами ринку(на графіку зліва від мінімуму). Це можуть бути приватні підприємці або дрібні торгівельні фірми. В якості прикладу можна розглянути речовий ринок. Як відомо, на ньому працюють багато ідентичних суб’єктів (продавців), що пропонують однотипні товари. Постійні витрати складає щомісячна платня за торгівельне місце, що є малою порівняно з обсягом закупок товару (змінні витрати), наслідком чого є мала величина параметру р_і. Для цієї області характерним є те, що при зменшенні р кількість підприємств може збільшуватись майже необмежено. Безперечно, доля кожного з суб’єктів ринку, а отже і прибуток, будуть зменшуватись.

З іншого боку, при р>p^*ми маємо справу з великими підприємствами (на графіку зправа від мінімуму). Як видно, кількість абсолютно ідентичних підприємств, що працюють на конкретному ринку, росте зі збільшенням параметру конкурентоспроможності кожного з них. Це є закономірним з огляду на те, що зі збільшенням р зростає ефективність виробництва, тобто темп зменшення змінних витрат перевищує зростання постійних, і більша кількість підприємств має змогу одночасно працювати і отримувати прибуток на ринку. Прибуток на одиницю продукції визначається як різниця між ціною та середніми витратами на одиницю продукції. Це характерно для високотехнологічних галузей народного господарства.

Характерним для цієї області є існування і єдиність границі функції (15). Існування границі пояснюється тим, що ефективність виробництва не можна безмежно підвищувати. Легко бачити, що:

Граничні випадки зображені на малюнку 4.5 (d=1) і 4.6 (d=0). В першому випадку, при d=1, отримуємо :

В другому випадку, при d=0, отримуємо:

Отже, в якості висновку можна додати, що у випадку, коли дефіцит на ринку дорівнює 1 (d=1), туди можуть входити підприємства з будь-якими значеннями параметру конкуренто-спроможності ( р ). Адже ринок порожній і конкурентів немає. Саме час входити і отримувати надприбутки. Безумовно, кількість підприємств, які можуть одночасно входити на ринок е є безмежною і про це яскраво говорить малюнок 4.5. Але як свідчить статистика, одночасний вхід на новий ринок кількох підприємств відбувається дуже рідко. Завжди хтось намагається бути першим!