Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком (стр. 3 из 6)

n = 5; d = 0,4:

а) x_i0 = 0,01; p_i = 0,0l; х_i(t0) = 0,5; t = 1;

б) x_i0 = 0,065; p_i = 0,008; х_i(t0) = 0,4; t = 0,8;

в) x_i0 = 0,0065; p_i = 0,0l5; х_i(t0) = 0,1; t = 1;

г)x_i0 = 0,005; p_i = 0,0l5; х_i(t0) = 0,065; t = 0,7;

д) x_i0 = 0,01; p_i = 0,025; х_i(t0) = 0,25; t = 1.

2. Аналіз впливу параметрів системи x_i0 , x_i (t₀ ), dна обсяг пропозиції x_iі-го суб'єкта ринку.

Як уже було показано на малюнку 1.4 еволюція системи (1.13), при повній відсутності керування або в результаті некомпетентного керування приходить до монополізму (n = 1). У розглянутій системі з n підприємств відбувається конкурентна боротьба. У результаті виживає тільки одине, усі інші стають неплатоспроможними. Від чого ж залежить успіх того або іншого підприємства? Спробуємо з'ясувати це шляхом аналізу розглядаємої моделі, а точніше проаналізувавши динаміку змін параметрів x_i0 , x_i (t₀ ), d. Для спрощення аналізу простежимо динаміку зміни вищевказаних параметрів на прикладі одного підприємства, тобто перевіримо як буде змінюватися рівень пропозиції підприємства в залежності від зміни того або іншого параметра при фіксованих інших.

Дуже важливу роль відіграє параметр x_i0. Ця величина разом з величиною х_ifвизначає ліву та праву границі інтервалу беззбитковості виробництва для того чи іншого суб’єкта ринку (при умові відсутності конкурентів). Цей результат було отримано в першій частині даної роботи, однак не було сказано жодного слова про те, що в залежності від параметра конкурентоспроможності р точка x_i0 може визначати праву або ліву границі. Взагалі кажучи, це очевидно випливає з виразу (1.11). Подивимось, коли ж саме параметр x_i0 визначає праву границю, а коли ліву. З формули (1.11) випливає, що існує таке р*:

що як тільки р < р* Þx_i0 < x_if(x_i0 визначає праву границю інтервалу беззбитковості);
як тільки р < p* Þx_i0 > x_if (x_i0 визначає ліву границю інтервалу беззбитковості).

Оскільки величини x_i0 та x_if визначають інтервал беззбитковості, то цілком очевидним є той факт, що якщо підприємство буде працювати за межами цього інтервалу, то воно збанкрутує.

Однак повернемось до аналізу параметру х_i0та інтервалу [ x_i0; x_if]. Очевидно, що, чим ширше цей інтервал, тим нижче розташована крива собівартості по відношенню до кривої цінового коефіцієнту на графику, тим більший прибуток отримує підприємство. Крім того, маленька величина x_io означає, що підприємство може стартувати навіть при дуже невеликому початковому капіталі і при цьому не терпітиме збитків. В якості прикладу можна навести ринок дефіцитних товарів. Величина d на такому ринку досить велика,що є причиною дуже високих цін, в той час як витрати на виробництво цих товарів в середньому можуть бути невеликими. Подібний приклад не може свідчити про ефективність ведення діяльності, він говорить лише про інтуіцію власника даного підприємства, який вчасно і вдало вклав гроші, іншими словами “влучив”. Однак, тривалий час така ситуація не зберігатиметься. "Прибутковість" ринку приверне увагу багатьох підприємств, і товар перестане бути дефіцитним. І в такому випадку уціліють лише ті підприємства, які через ефективне керування та використання ресурсів, зможуть реально знизити собівартість своєї продукції. Ну, а якщо величинаx_i0= 0, то яким би не був рівень виробництва ( звичайно, він повинен бути відмінним від нуля, инакше це означає, що підприємство взагалі не веде ринкової діяльності ), підприємство завжди буде отримувати прибуток. Підводячи підсумок, можна відмітити, що між величиною товарної пропозиції підприємства та параметром х_i0простежується зворотній зв’язок: чим менший мінімальний стартовий рівень пропозиції х_i0може собі дозволити підприємство при інших фіксованих умовах, тим краще воно функціонує, тим більший обсяг випуску продукції х_i воно може проводити. Подібна ситуація представлена на малюнку 2.1:

а) d = 0,2 ;p_i= 0,015 ;t_i= 1 ;х_i0= 0,01 ;х_i0(t₀) = 0,4;

б) d = 0,2 ;p_i = 0,015 ;t_і = 1 ; х_i0 = 0,025 ; х_i0(t₀) = 0,4;

в) d = 0,2 ;p_і = 0,015 ;t_і =1; х_i0 = 0,05 ;х_i0 (t₀) = 0,4;

г) d = 0,2 ;p_i = 0,015 ;t_i= 1; х_i0 = 0,012 ; х_i0(t₀) = 0,4;

д) d = 0,2 ;p_і = 0,015 ;t_і =1; х_i0 = 0,015 ; х_i0 (t₀) = 0,4.

Розглянемо вплив зміни тривалості виробничого цикла t(при фіксованих інших параметрах) на обсяг пропозиції і-го суб’єкта ринку х_i. Чим коротше виробничий цикл товара, тим скоріше будуть обертатися вкладені у виробництво кошти. Так, якщо підприємству вдається скоротити свійвиробничий цикл ( при незмінних інших показниках господарської діяльності ), то його прибуток збільшиться. А оскільки дана модель побудована, виходячи з припущення про те, що швидкість зміни пропозиції пропорційна швидкостізміни прибутку, то логічно зробити такий висновок : чим менше тривалість виробничого цикла підприємства, тим більше обсяг виробництва продукції. Іншими словами, хто швидше крутиться, той “крутіше”. Дана ситуація илюструється малюнком 2.2:

а) d = 0,2 ;p_i= 0,015 ;t_i = 1 ; х_i0 = 0,001 ; х_i0(t₀) = 0,4;

б) d = 0,2 ;p_i = 0,015 ;t_і = 0,9 ; х_i0 = 0,001; х_i0(t₀) = 0,4;

в) d = 0,2 ;p_і = 0,015 ;t_і =0,8; х_i0 = 0,001; х_i0 (t₀) = 0,4;

г) d = 0,2 ;p_i = 0,015 ;t_i= 0,7; х_i0 = 0,001; х_i0(t₀) = 0,4;

д) d = 0,2 ;p_і = 0,015 ;t_і =0,5; х_i0 = 0,001 ; х_i0 (t₀) = 0,4.

В завершенні аналізу впливу параметрів системи на обсяг пропозиції необхідно також сказати про дефіцит ринку d. З ростом дефіциту на той чи інший товар, ціна на нього також буде змінюватися в сторону збільшення. Це означає, що прибуток, який отримує підприємство, буде збільшуватись. Отже, чим більший дефіцит на ринку, тим краще на ньому працювати підприємству.

3. Знаходження оптимального обсягу випуску продукції.

Як було встановлено раніше точки перетину графіків цінового коефіціенту та витрат співвідносяться наступним чином :

Беззбитково працювати підприємство може лише в області обмеженій точками перетину х_i0 <х_i <х_if. При інших значеннях х_i діяльність підприємства буде збитковою через перевищення витрат над ціною. Важливим показником для підприємства є обсяг випуску при якому буде досягатися максимальний прибуток. Для знаходження оптимального обсягу виробництва (пропозиції) розглянемо добуток обсягу виробництва х_i на різницю між ціною та собівартістю:

З точки зору графічної інтерпритації це означає, що необхідно знайти прямокутник, одна сторона якого буде дорівнювати величині віпуску продукції x_i, а друга - різниці між ринковою ціною та собівартістю, тобто прибутку на одиницю продукції при такому обсязі виробництва, при цьому площа прямокутника повинна бути максимальною.

Знайдемо похідну цього виразу та прирівняємо її до нуля. Звідси отримаємо вираз для оптимального значення обсягу виробництва (пропозиції) і-го підприємства:

Цей вираз визначає такий об’єм пропозиції (виробництва) і-того підприємства, при якому величина прибутку цього підприємства буде максимальною. Але підприємству не завжди доцільно намагатися максимізувати прибутки в конкретний момент часу, тому що притримуючись такої стратегії можна втратити частину ринку. Така стратегія може бути застосована у випадку, коли підприємство зацікавлене в отриманні максимального прибутку в короткий термін з подальшим виходом з ринку. Наприклад, компанії терміново потрібні значні фінансові ресурси для покращення свого становища на основному ринку (підриву позицій конкурентів). Для цього вона може інвестувати кошти в інший бізнес, вклавши основну частину в оборотний капітал – закупівля сировини та матеріалів. При цьому звівши до мінімуму капітальні вкладення – придбавши не найкраще, а можливо й не нове обладнання. Це дасть змогу при необхідності вийти з ринку з найменшими втратами і швидко. Вираз “при необхідності” використано не випадково, оскільки обставини можуть скластися таким чином, що новий ринок буде більш привабливим і компанія взагалі переорієнтує свою діяльність.