Госпіталізація. Транспортування лежачи на носилках в опікове чи хірургічне відділення.
4. Класифікація приміщень на виробництві
за вибухопожежною небезпечністю
Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди, пожежного відсіку) — це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю й пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.
Категорії приміщень визначаються шляхом послідовної перевірки належності приміщень до категорій, наведених у таблиці 1, від вищої А до нижчої Д згідно з НАПБ Б.07.005-86 ОНТП 24-86.
| Категорія приміщення | Характеристика речовин та матеріалів, які знаходяться (обертаються) у приміщенні |
| А(вибухопожежо-небезпечна) | Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С у такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні па-рогазоповітряні суміші, у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск у приміщенні перевищує 5 кПа; |
| Б(вибухопожежо-небезпечна) | Горючі пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху більше 28 °С, ГР у такій кількості, що можуть створювати вибухонебезпечні пилопо-вітряні або пароповітряні суміші, у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа; |
| В(пожежонебез-печна) | Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини й матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини й матеріали при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним здатні горіти тільки за умови, якщо приміщення, у яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б; |
| Г | Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини й матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини й матеріали при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним здатні горіти тільки за умови, якщо приміщення, у яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б; |
| А | Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Дозволяється зараховувати до категорії Д приміщення, у яких розміщені ГР у системах змащування, охолодження і гідроприводу обладнання, в яких не більше 60 кг в одиниці обладнання за умов тиску не більше 0,2 МПа, кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблі на місцях. |
Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень та будівель визначаються для найбільш несприятливого у відношенні можливості виникнення пожежі або вибуху періоду.
Визначення категорій на стадії проектування здійснюється проектувальниками (технологами). Для діючих підприємств категорії можуть визначатися технологами цих підприємств або організаціями, які мають відповідних фахівців.
Класифікація пожежонебезпечних зон виконується відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині і навколо приміщення (зовнішньої установки або навколо неї), в межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як при нормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. Ці зони в разі використання в них електроустаткування поділяються на чотири класи: П-І, П-ІІ, П-Па, П-ІП.
П-І
зони, розташовані в приміщеннях, у яких перебувають в обігу горючі рідини (ГР) з температурою спалахування понад 61 °С;
П-ІІ
зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування більше 65 г/мЗ до об'єму повітря;
П-Па
зонйі розташовані в приміщеннях, у яких перебувають в обІ* гу тверді горючі речовини;
П-ІП
зони, розташовані поза приміщень, у яких перебувають в обігу ГР з температурою спалаху більше 61 °С або тверді горючі речовини.
Класифікація вибухонебезпечних зон здійснюється у відповідності з ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок".
Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким виконується вибір і розміщення електроустановок, визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатаційної організації.
Клас вибухонебезпечних зон характерних виробництв та категорія і група вибухонебезпечної суміші повинні відображатися в нормах технологічного проектування або в галузевих переліках виробництв з вибухопожежонебезпеки.
Газо- пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні — вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22.
Вибухонебезпечна зона класу 0 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.
Вибухонебезпечна зона класу 0 може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.
Вибухонебезпечна зона класу 1 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи.
Мається на увазі, що нормальна робота — це ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів.
Вибухонебезпечна зона класу 2 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго.
Вибухонебезпечна зона класу 20 — простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.
Вибухонебезпечна зона класу 21 — простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.
Вибухонебезпечна зона класу 22 — простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися нечасто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.
1. Кодекс Законів про працю України
2. Закон України “Про охорону праці”
3. Виникурпова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці. – К., 2001.
4. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Львів, 2000.
5. Жидецький В.Ц., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів, 1999.
6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. – Львів, 1999.
7. Пижик Г.М., Савицький В.Е. Управління безпекою праці на основі стандартизації. – К., 1981.
8. Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Чебанова О.В. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К., 1997.