Заощадження та інвестиції в умовах розвитку ринкової економіки (стр. 1 из 12)

Вступ

Світовий досвід свідчить, що країни з ринковою економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій, джерелом яких є заощадження. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, заощадження та інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів і послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.

В економічному житті суспільства явища заощаджень та інвестицій відіграють дуже важливу роль у збалансуванні грошового обороту, а також попиту і пропозиції на грошовому ринку. Рух заощаджень та інвестицій відбиває різні аспекти однієї з особливостей руху капіталу між секторами. Ця особливість полягає в тому, що відбувається рух фінансових фондів від виробників споживчих товарів до виробників інвестиційних товарів. Заощадження відіграють важливу роль в інвестиційній політиці держави. Тому заощадження та інвестиції є складними та змістовними поняття, що інтегрують в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

Для більш наочного дослідження заощаджень та інвестицій необхідною умовою виступає розгляд їх різних форм, виявів та тісний взаємозв’язок зі споживанням.

Мета даної роботи – дослідження форм та видів інвестицій і заощаджень в умовах ринкової економіки, їх прояви в економічній системі України, аналіз їх обсягів, структурних зрушень та визначення тенденцій, що складаються в процесах інвестицій та заощаджень в Україні за останні роки, визначення основних сфер, методів та напрямів стимулювання державою процесу відтворення інвестиційного та заощаджувального потенціалу української економіки, виявлення динаміки доходів і витрат домогосподарств, а також прогноз тенденцій зміни заощаджень як складової частини національних інвестиційних ресурсів.

Об’єктом виступають заощадження та інвестиції в умовах ринкової економіки та в умовах розвитку економіки України, заощадження населення як різниця між доходами і витратами домогосподарств, інвестиційні ресурси як основна складова економічного розвитку держави.

Предметом дослідження роботи є теоретичні основи заощаджень та інвестицій, тобто їх склад і структура: функції заощадження, інвестиційний попит, валові та чисті інвестиції, гранична та середня схильність до заощадження, валові приватні та чисті приватні заощадження, неорганізовані заощадження, класифікаційні ознаки інвестицій, класичний та кейнсіанський механізми урівноваження заощаджень з інвестиціями, роль інститутів спільного інвестування, значення заощаджень та інвестицій в економічній системі України.

Завдання полягає в тому, щоб дослідити тенденцію економічних зрушень в сфері заощаджень та інвестицій, їх визначну роль в економічній діяльності суспільства та стратегію їх подальшого зростання і розвитку, визначити особливості перебігу процесів трансформації доходів населення в інвестиційний ресурс країни вцілому та її регіонів, виявити обмеження та ризики у цій сфері.

Дану проблематику широко досліджували ряд іноземних та вітчизняних науковців, серед яких можна виділити Дж. Кейнса, В.Геєць, Б.Кваснюк, І.Крючкова, М.Меламед, А.Мороз, С.Панчишин, І.Радіонова, М.Савлук та інші.

Методологічною основою для написання даної курсової роботи стала сукупність прийомів і методів наукового пізнання. Головним із них є загальнонауковий, діалектичний метод, який сформував підґрунтя комплексного використання інших методів.

У процесі дослідження використовувалися:

─ формально-логічний та системно-структурний методи для з’ясування поняття і змісту заощаджень та інвестицій в умовах ринкової економіки;

─ порівняльний метод, за допомогою якого виявлено і проаналізовано проблемні аспекти співвідношення елементів заощаджень та інвестицій, їх структури та видів;

─ загально-логічні методи – аналізу, синтезу, дедукції, індукції, моделювання – дозволили уточнити соціально-економічну природу заощаджень та інвестицій, обґрунтувати їх види.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатку.

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАОЩАДЖЕНЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 Економічна сутність заощаджень та інвестицій, їх класифікація та інструментарій

Ринковій економіці притаманними є форма власності, свобода підприємництва і свобода вибору, мотивація з урахуванням особистих інтересів, конкуренція та ціноутворення. В економічному житті суспільства явища заощаджень та інвестицій відіграють дуже важливу роль у збалансуванні грошового обороту, а також попиту і пропозиції на грошовому ринку. У західній літературі висловлюється думка про те, що рух заощаджень та інвестицій відбиває різні аспекти однієї з особливостей руху капіталу між секторами. Ця особливість полягає в тому, що відбувається рух фінансових фондів від виробників споживчих товарів до виробників інвестиційних товарів. Основними господарюючими суб’єктами в умовах ринкової економіки є підприємства (фірми) та домогосподарства. Сектор фірм може збільшити свої чисті інвестиції тільки за рахунок заощадження домашніх господарств. Тому заощадження відіграють важливу роль в інвестиційній політиці держави. Заощадження та інвестиції – це складні та змістовні поняття, що інтегрують в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.

Інвестиції – це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ. Оскільки інвестиції є одним з основних компонентів ВВП, то коливання інвестицій відображають закономірності циклічності розвитку економіки. Інвестиції визначають економічний ріст у довгостроковій перспективі. Заощадження дорівнюють тій частині наявного доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання. Заощадження – це кошти, які тимчасово вивільнюються з процесів виробництва і споживання[8].

Для більш наочного дослідження заощаджень та інвестицій необхідно розглянути їх різні форми, вияви та тісний взаємозв’язок зі споживанням.

Інвестиції поділяють на:

─ інвестиції в основний капітал підприємств;

─ інвестиції в житлове будівництво;

─ інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Найбільш чітко виявлена сутнісна характеристика інвестицій та їх подвійність у Дж. Кейнса: з однієї сторони він бачить у них величину акумульованого доходу з метою накопичення та обсяг ресурсів, тобто потенційний інвестиційний попит. З іншої сторони інвестиції виступають у формі вкладень, які визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані попит та пропозиція. Крім того, Дж. Кейнс трактував інвестиції як „поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду”. Це „ ... та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживання”[7].

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внесків у банки, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Інвестиції в основний капітал і в житлове будівництво називають капіталовкладеннями. Як відомо, розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції – це вартість усіх машин, будівель тощо, споруджених протягом року, в тому числі тих, які заміщують старі капітальні блага, що зносилися. Однак валові інвестиції не є точним вимірником збільшення капіталу країни. Вони вбирають у себе амортизацію, тобто вартість зношених капітальних благ. Щоб визначити чистий приріст капіталу, потрібно з валових інвестицій вирахувати вибуття капіталу у вигляді амортизації. Отже, чисті інвестиції дорівнюють валовим інвестиціям мінус амортизація.

Інвестиції в товарно-матеріальні запаси – це нагромадження запасів сировини для подальшого використання її у виробничому процесі, а також нагромадження запасів нереалізованої продукції.

Єдиним джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції завжди означають зменшення поточного споживання задля збільшення майбутнього споживання. Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом, або інвестиційною діяльністю.

Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Вона відображає зв’язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від’ємні заощадження. Додатні заощадження відбиває та частина функції, яка лежить вище від нульової лінії. Точка нульового заощадження міститься на нульовій горизонтальній лінії (рис. 1.1)

У макроекономічному аналізі великого значення надають змінам у заощадженнях, тобто граничній схильності до заощадження, яка є дзеркальним відображенням граничної схильності до споживання[9].

Гранична схильність до заощадження (MPS) – це величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження. Можна також сказати, що MPS – це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни у доході, яка викликала цю зміну в заощадженні: