В Україні спостерігається така ситуація: рівень заощаджень населення нижчий, ніж залишок тих коштів, що залишилися у розпорядженні населення після споживання. Для стабільного розвитку економічної системи ці показники мають збігатися. У разі, якщо заощадження перевищують залишок тих коштів, що залишилися у розпорядженні населення після споживання, можна говорити про високий рівень тіньових доходів населення.
Для держави важливо забезпечити передумови та ефективний механізм залучення коштів, що становлять потенціал заощаджень населення в банківську і пара банківську системи, для забезпечення оптимальних шляхів їх трансформації в інвестиції. В умовах високого рівня зовнішнього боргу наша держава має звернути увагу на внутрішнє джерело інвестицій – заощадження населення.
Слід зазначити, що в Україні довгий час виділялося недостатньо коштів на розширення виробництва. При цьому основна маса капітальних вкладень направлялася на нове будівництво, що в кінцевому підсумку поглиблювало технологічну диференціацію виробництва і в даній галузі, і в національній економіці вцілому. Збільшувались інвестиції у позанормативне незавершене будівництво, невстановлене устаткування і товарно-матеріальні запаси, відповідно зменшувались заощадження. Усе це призвело до невиправданого перенапруження української економіки, де питома вага спрацювання діючих основних виробничих фондів є значно більшою порівняно з впровадженням нових.
2.2 Структурні зрушення в процесах заощаджень та інвестицій економіки України
Здійснення заходів, спрямованих на перетворення України в європейську державу з відповідним рівнем добробуту громадян та конкурентоспроможною економікою, яке передбачене довгостроковою стратегією розвитку національної економіки, потребує здійснення структурних реформ, переорієнтації економіки на випереджаючий розвиток наукомістких, енергозберігаючих виробництв, розширення експортних можливостей. Забезпечення сталого економічного зростання, нарощування обсягів виробництва, досягатиметься за рахунок раціонального використання наявних ресурсів, зміцнення виробничого потенціалу, створення умов для підвищення привабливості вітчизняного виробництва, для залучення власних та іноземних інвестицій, раціонального використання цих інвестицій та комплексного нагромадження.
Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція підвищення частки ВВП, яка використовується на заощадження та нагромадження капіталу. Середньорічний темп приросту ВВП за 2003-2008 роки в Україні становив 7,7 %, і це свідчить про поліпшення економічної ситуації і подолання негативних явищ, які стримували розвиток економіки у попередні роки[55].
В останні роки заощадження та інвестиційна діяльність у всіх сферах економіки України помітно активізувалися. Триває процес нарощення виробничого і невиробничого потенціалу, хоча темпи і пропорції його формування відрізняються як по галузях, так і по регіонах України.
Перехід до ринкових методів господарювання супроводжується суттєвими змінами пріоритетних напрямів вкладення капіталу та його заощадження. У 2008 році заощадження та інвестиції в економіці України зросли порівняно з 2001 роком у 3,5 раза, а їхній обсяг перевищив 188 млрд. грн[42].
Під впливом різниці у темпах залучення інвестицій та збільшення заощаджень відбулися суттєві зміни в галузевій структурі заощаджень та інвестицій, передусім впродовж 2001-2008 років спостерігається тенденція до зниження ролі в цих процесах частки промисловості. В окремі роки такі зміни відбуваються також з інвестиціями та заощадженнями у розвитку транспорту. В той же час частка вкладень у розвиток торгівлі, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку зросла на 6,7 %. Така тенденція характерна для організацій, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренду та надання послуг підприємцям, і у 2008 році інвестиції у цій сфері становили 20,9 % проти 14,8 % у 2005 році, що негативно відбилося на заощадженнях підприємств, які вклали кошти в дані операції[34].
Проте недостатніми є вкладення коштів у розвиток об’єктів соціальної сфери. За даними статистичних органів, питома вага інвестицій, використаних на будівництво нових та розвиток діючих закладів освіти, у 2007 році становила лише 1 %, закладів охорони здоров’я – 1,5 % усіх освоєних вкладень, а на сферу культури та спорту припадало близько 2 %[32].
Зростання обсягів інвестицій і заощаджень в основний капітал економіки України триває впродовж останніх десяти років. Та досягти дореформеного рівня залучення інвестицій та збільшення заощаджень не вдалося, і нинішні обсяги вкладень в економіку на 12 % менші, ніж у 1990 році. Найбільш складною у цьому плані є ситуація у сільському господарстві, оскільки у 2007 році обсяги інвестицій і заощаджень у цій галузі були менші порівняно з 1990 роком у 4,5 раза, що значною мірою спричинило глибоку кризу в аграрній економіці і подолання якої потребує значних коштів та тривалого проміжку часу для прискореного інвестування галузі.
Масштаби здійснюваних інвестицій в основний капітал, структура їх галузевого і територіального розподілу, є закономірним підсумком проведеного курсу реформування економіки України. Була відсутня чітка концепція структурних перетворень, слабшав механізм державного регулювання інвестиційної діяльності, простежувалися явні прорахунки в бюджетній, податковій і фінансово-кредитній політиці. У сукупності це привело до того, що на полюсі інвестиційної активності зараз сконцентровано небагато тих галузей, які в умовах ринку володіють найбільшою, хоч і відносною, стійкістю, оскільки внаслідок об’єктивних причин не відчувають обмежень попиту на продукцію, яку виробляють[24].
В останні роки спостерігається суттєвий приріст іноземного капіталу в економіку України, що позитивно впливає на структуру заощаджень та розвитку економіки вцілому. На початок 2008 року в розвиток усіх галузей економіки залучено майже 30 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій.
Незважаючи на позитивну динаміку, досягнутий рівень залучення іноземного капіталу та нарощування заощаджень в економіці України є значно нижчим порівняно з аналогічними показниками розвинутих країн.
Суттєвим внутрішнім джерелом інвестицій у будь-якій країні є заощадження дрібних потенційних інвесторів, а найбільш поширеним та привабливим механізмом їх залучення до різних ланок економіки – спільне інвестування як об’єднання коштів багатьох суб’єктів з метою їх розміщення у цінні папери, що є предметом діяльності спеціальних підприємницьких структур – інститутів спільного інвестування.
Найважливішим елементом системи спільного інвестування являється компанія з управління активами. Компанія з управління активами створює інвестиційних фонд та приймає рішення, як розпорядитися залученими коштами, в які активи їх розмістити[60].
Згідно з Законом України „Про інститути спільного інвестування” [23] компанія з управління активами являється господарським товариством, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Так, відповідно до законодавства України компанія з управління активами здійснює такі операції:
─ здійснює створення інститутів спільного інвестування;
─ розміщує цінні папери інститутів спільного інвестування;
─ залучає агентів, які розміщують цінні папери серед інвесторів;
─ управляє активами інститутів спільного інвестування, після того, як грошові кошти зайшли на рахунок інститутів спільного інвестування, компанія з керування активами направляє їх на придбання активів для формування структури активів даного інституту спільного інвестування;
─ фахівці аналітичного відділу проводять аналіз ринку цінних паперів, нерухомості й інших ринків, інструменти яких знаходяться в активах інститутів спільного інвестування;
─ фахівці інвестиційного відділу проводять пошук нових об’єктів для інвестицій;
─ фахівці фінансового департаменту проводять щоденну переоцінку активів, оформляють договори по придбанню і продажу активів, готують звітність до державних органів, контролюючих роботу компаній з керування активами;
─ здійснює поточну діяльність інститутів спільного інвестування.
Щодо здійснення інвестиційної діяльності компанії з управління активами існує ряд обмежень, які сформульовано в „Положенні про склад та структуру активів інституту спільного інвестування” [41]. Згідно з даним положенням до складу активів інститутів спільного інвестування входять грошові кошти, цінні папери, корпоративні права, нерухомість, грошові вимоги за реалізовані активи інститутів спільного інвестування та видані позики, інші активи відповідно до вимог законів України.
Для формування власних активів, інститути спільного інвестування можуть купувати іноземну валюту та банківські метали через банківські установи, які мають відповідну ліцензію.
У „Положенні про склад та структуру активів інституту спільного інвестування визначаються різні вимоги щодо складу та структури активів диверсифікованих та недиверсифікованих інститутів спільного інвестування[41]. Так, активи диверсифікованого інституту спільного інвестування складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних банківських рахунках та депозитних рахунках, банківських металів, а також із цінних паперів, крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих та заставних цінних паперів. Активи корпоративного інвестиційного фонду можуть включати об’єкти нерухомості, необхідні для забезпечення статутної діяльності, за рахунок яких сформовано початковий статутний фонд такого інституту спільного інвестування.