Заощадження та інвестиції в умовах розвитку ринкової економіки (стр. 5 из 12)

Результати розвитку економіки в період 2006-2008 рр. свідчать про те, що особливо в 2007 р. виникають ризики стабільності національної валюти. Це пов’язано з тим, що грошово-кредитна політика була спрямована на підтримку інфляції на рівні 5,8-6,3 %, а за фактом на ІІ квартал 2007 р. рівень інфляції за індексами споживчих цін виріс на 50-70 %.

Подібна ситуація спричиняє два негативні моменти. По-перше, банки будуть змушені підвищити рівень відсоткових ставок, що зробить кредити менш доступними для суб’єктів господарювання і фізичних осіб. Крім того в умовах політичної та економічної нестабільності підвищуються ризики кредитної діяльності. По-друге, необхідність приведення до оптимального співвідношення депозитних і кредитних ставок в банківській системі може призвести до зниження обсягів заощаджень населення в національній та іноземній валютах.

Обидва вказані негативні моменти можуть знизити стимули до інвестиційної спрямованості в діяльності банків і в цілому ліквідність банківської системи[11].

Аналізуючи обсяг заощаджень, необхідно врахувати, що у макроекономічному аналізі використовують декілька показників, які характеризують процес заощадження у межах економіки країни. Валові національні заощадження визначають як різницю між валовим доходом та кінцевими споживчими витратами. Валові внутрішні заощадження знаходять як різницю між ВВП та кінцевими споживчими витратами. Віднявши від валових національних заощаджень обсяг спожитого основного капіталу, отримують чисті національні заощадження[51].

Як видно з рис. 2.2, валові національні заощадження як частка ВВП в Україні сягали напередодні та у перші роки трансформаційного спаду 33-36 %. Після різкого спаду у 1999 р. та досягнення мінімуму у 2001 р. (18,7 % ВВП) надалі цей показник зростав і у 2008 році перевищив рівень 31,5 %. Динаміка валових внутрішніх заощаджень, які відрізняються від валових національних на сальдо доходів від власності та поточних трансфертів з іншими країнами, упродовж 1996-2004 років була цілком подібною, лише у 2005-2008 рр. цей показник виявився на 3 % нижчим. Частка чистих заощаджень у ВВП, яка у 2001-2002 рр. знизилася майже до нуля, 2008 р. сягнула рівня 18 %, що відповідає її значенням на початок перехідного періоду. Водночас у реальних величинах ситуація виглядає значно менш оптимістично. Скажімо, у точці мінімуму (2001р.) реальні валові заощадження становили лише 21,8 % від рівня 1994 р., а реальні чисті заощадження – 0,4 % від значення 1994 р.. У 2008 р. ці показники зросли відповідно до 53,8 % та 59,7 % від значень 1994 року[6].

Рис. 2.2 Національні заощадження як частка ВВП

Така динаміка національних заощаджень не була екстраординарною на фоні інших країн. Помітне зниження рівня національних заощаджень у період ринкової трансформації економіки простежувалося майже в усіх країнах Центрально-Східної Європи та країнах, що утворилися на теренах колишнього СРСР.

У 2007 р. з України в економіку інших країн світу спрямовано суттєві обсяги прямих інвестицій – 6006,6 млн дол. США. Понад 90 % обсягу інвестовано у вигляді цінних паперів. Майже 89 % прямих інвестицій здійснено підприємствами, що зареєстровані за видом економічної діяльності „операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям”[5].

Значні обсяги інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості – 8138,0 млн дол. США (27.6 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної – 6941,0 млн дол. США та добувної – 1059,5 млн дол. США. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – 1685,6 млн дол. США, у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 1564,0 млн дол. США, машинобудування – 1049,6 млн дол. США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 838,8 млн дол. США[36]. Якщо детально характеризувати інвестиції в основний капітал за видами промислової діяльності ми спостерігаємо ситуацію, що у 2008 році освоєно (використано) інвестицій: у добувній промисловості 16767,1 млн грн, в тому числі при добуванні паливно-енергетичних корисних копалин 10983,6 млн грн, при добуванні корисних копалин крім паливно-енергетичних 5783,5 млн грн; у переробній промисловості 48975,9 млн грн, в тому числі при виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 13130,5 млн грн, у легкій промисловості 440,3 млн грн, в тому числі при текстильному виробництві (виробництво одягу, хутра та виробів з хутра) – 365,5 млн грн, при виробництві шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – 74,8 млн грн; при обробленні деревини та виробництві з деревини крім меблів – 768 млн грн, при целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності – 2558,1 млн грн, при виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення – 2093,8 млн грн; у хімічній та нафтохімічній промисловості 5106,6 млн грн, в тому числі при хімічному виробництві – 3500,2 млн грн, виробництві гумових та пластмасових виробів – 1606,4 млн грн, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – 7045,5 млн грн, металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – 10503 млн грн; у машинобудуванні – 6189,3 млн грн, в тому числі при виробництві машин та устаткування – 1786,4 млн грн, виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування – 1924,3 млн грн, виробництві транспортних засобів та устаткування – 2478,6 млн грн; у інших галузях промисловості – 1140,8 млн грн, при виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – 10874,7 млн грн. [44].

У фінансових установах акумульовано 4793,9 млн дол. США (16,3 %) інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 3056,4 млн дол. США (10,4 %) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 2550,6 млн дол. США (8,6 %)[15].

В ринкових умовах господарювання статус регіону визначається його фінансовими ресурсами, в структурі яких поряд з іншими елементами важливе місце займають доходи населення. Внаслідок перевищення доходів над поточними витратами виникають певні заощадження, абсолютний розмір яких залежить від величини одержуваного населенням доходу, цін на споживчі товари та послуги, а також конкретних важелів системи оподаткування. Власне процес забезпечення трансформації доходів в інвестиційний ресурс регіону є багатофакторним: він залежить від результативності державної політики доходів, економічної активності населення та суб’єктів фінансового ринку, рівня розвитку відповідної інфраструктури. За сприятливих соціально-економічних умов наявні кошти населення перетворюються на активну складову інвестиційного потенціалу регіону, який в умовах глобалізації значною мірою впливає на рівень його конкурентоспроможності.

Інвестиційна складова фінансових ресурсів регіону є основою його перспективного розвитку: пропорція між частинами доходу, призначеного для поточного споживання та заощадження є індикатором розвитку економіки та макроекономічного впливу рівня податків, ставки банківського відсотка, інфляції. Сучасна теорія макроекономічної рівноваги виходить з того, що заощадження та інвестиції завжди тотожні, проте це скоріше ідеальне бачення цієї проблеми, ніж реальне, оскільки інвестування здійснюється різними суб’єктами та за різними мотивами, що дає підстави для висновку про їх залежність від об’єктивних та суб’єктивних чинників[48].

Населення регіону є активним учасником фінансового ринку, за його допомогою заощадження домогосподарств спрямовуються до тих об’єктів, які потребують цих ресурсів. Особисті заощадження населення через канали кредитного ринку та ринку цінних паперів трансформуються в інвестиційний капітал. При необхідності фінансування житлового будівництва або купівлі товарів тривалого користування населення є споживачем інвестиційних ресурсів. Рух інвестицій, сформованих за рахунок доходів населення, можна уявити таким чином: доходи – приріст нагромаджень – витрати – приріст капітального майна – прибуток – інвестиції. На відміну від населення, фінансові потреби корпорацій, підприємств, як правило, перевищують їх заощадження, а тому вони виконують переважно функції кінцевого позичальника[14].

Трансформація заощаджень в інвестиції здійснюється в межах двох сегментів інвестиційного ринку – фондового і кредитного. Перший варіант інвестування відіграє помітну роль в розвинутих країнах світу. В залученні заощаджень населення в економічний обіг помітну роль відіграють структури кредитної системи. Власне процес трансформації заощаджень в інвестиції здійснює мережа фінансових посередників, сформована не тільки банками, але й небанківськими фінансово-кредитними установами – страховими, інвестиційними, фінансовими компаніями, пенсійними фондами, кредитними союзами.

Значення заощаджень населення як джерела інвестування регіонального розвитку зростає у зв’язку з обмеженням вільних коштів для депозитного заощадження з боку суб’єктів господарювання. З метою активізації інвестиційних можливостей населення необхідно забезпечити привабливий інвестиційний клімат у регіонах, повернути довіру населення до банківських структур, сформувати конкурентний страховий ринок.

За даними Держкомстату України, станом на 01.01.2008 р. загальна сума доходів населення України становила 475200 млн грн., з яких найбільша питома вага (43,2 % або 205224 млн грн.) припадала на заробітну плату. Це значно нижче, ніж у розвинутих країнах світу. Зростання доходів населення збільшує його інвестиційний потенціал[50].

У додатку 1 наведено дані, що характеризують динаміку вкладень населення в установах комерційних банків, а також їх диференціацію в розрізі регіонів. За 2007 р. вклади населення зростали у всіх регіонах країни, в 8 регіонах темпи приросту перевищували середні в країні. В Україні у 2007 р. порівняно з попереднім заощадження населення зросли на 45,8 %. Важливе значення в плані збереження доходів населення, їх примноження та інвестування має рівень розвитку інфраструктури фінансового ринку.