Заощадження та інвестиції в умовах розвитку ринкової економіки (стр. 4 из 12)

Економічні процеси на початку ХХІ ст. характеризуються рухом світових фінансових потоків. Для підтримання високих темпів зростання економіка України щороку потребує значних інвестицій. Масштаби залучення іноземного капіталу через низку причин досі залишаються порівняно невеликими. До того ж є вагомі підстави вважати, що повне усунення перешкод для припливу капіталу може спричинити серйозні збурення в економіці. Водночас навіть за швидкого зростання мобільності капіталу в умовах глобалізації зв’язок між рівнями національних заощаджень та інвестицій, виражений відомим парадоксом Фельдштейна – Хоріони, залишається достатньо стійким. Очевидно, що за таких умов спроможність мобілізувати достатні обсяги заощаджень та інвестицій у вітчизняній економіці є одним із ключових чинників успішного розвитку країни[13].

Різні грані проблеми національних заощаджень та інвестицій у період ринкової трансформації економіки України вивчали відомі вітчизняні науковці: В.Геєць, Б.Кваснюк, І.Крючкова, М.Меламед, А.Мороз, С.Панчишин, І.Радіонова, М.Савлук та інші.

Залучення іноземного капіталу в Україну є основним фактором надходження інвестицій в країну. Проте залучення іноземного капіталу в Україну відстає від інших країн світу. Інвестиції, що залучені в Україну, на сучасному етапі розвитку переважно орієнтовані на внутрішнього споживача і майже не сприяють входженню України до країн з гідним становищем у міжнародному поділі праці. Ці передумови зумовлюють дослідження особливостей іноземного інвестування в Україні. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених в Україну, станом на 1.01.2008 р. становив 29489,4 млн дол. США, що на 36,5 % більше за обсяги інвестицій на початок 2007 р. і в розрахунку на одну особу становив 636,5 дол. США[1].

Обсяги іноземних інвестицій, внесених інвесторами в Україну, наростаючим підсумком наведено на рис.2.1.

Рис. 2.1 Прямі іноземні інвестиції в Україну наростаючим підсумком з початку інвестування

Інвестиції надійшли із 123 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 5941,8 млн дол. США, Німеччина – 5917,9 млн дол. США, Нідерланди – 2511,2 млн дол. США, Австрія – 2075,2 млн дол. США, Сполучене королівство – 1968,8 млн дол. США, Російська Федерація – 1462,2 млн дол. США, Сполучені Штати Америки – 1436,8 млн дол. США, Франція – 1046,2 млн дол. США, Британські острови – 1045,7 млн дол. США, Швеція – 1006,6 млн дол. США[27].

Обсяги інвестицій є ключовим чинником економічного розвитку будь-якої країни. Одним із джерел фінансування, яке впливає на динаміку й обсяги інвестицій в реальний сектор економіки, є заощадження фізичних осіб і домогосподарств. В економічній системі з добре організованими фінансовими ринками заощадження ефективно направляють в інвестиції і вони стають важливим рушійним елементом трансформаційних перетворень[16].

Проблема заощаджень є однією з центральних в економічній теорії. Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску і послуг, рівень науково-технічного прогресу, а в результаті – могутність країни і добробут її населення. Однією з центральних проблем макроекономіки є розподіл домашніми господарствами своїх доходів між споживанням і заощадженням. На макроекономічному рівні сукупний ефект рішень домашніх господарств щодо обсягу споживання і заощаджень дає можливість прогнозувати темп зростання економіки, сальдо торгового балансу, обсягу випуску. Аналіз цієї проблеми грунтується на теорії життєвого циклу споживання і заощаджень. Перше положення цієї теорії таке: якщо домашнє господарство споживає більше за свій дохід, воно повинно витрачати заощадження або позичати фінансові активи, що в майбутньому призведе до скорочення споживання. Згідно з другим положенням, домашнє господарство ухвалює рішення про споживання сьогодні, виходячи з очікуваних обсягів майбутніх доходів, відсотків, які можна одержати від банківської системи, роблячи заощадження, і відсотків, що виплачуються за боргами.

В умовах нестабільності економіки України рівень реальних доходів домогосподарств, обсяги заощаджень та ухвалення рішень мають динамічний характер. Заощадження домашніх господарств є часткою приватних заощаджень в економіці. Теорія життєвого циклу споживання і заощаджень передбачає, у зв’язку з тим, що заощадження можна представити як різницю між доходом і споживанням, то сума внесків населення в банківську систему має відповідати одержаній різниці. У такому разі стає очевидною доцільність дослідження динаміки зміни доходів і витрат домогосподарств, що дозволить прогнозувати тенденції зміни заощаджень населення як інвестиційної складової відтворювальних процесів в економіці.

Потенціал заощадження населення – це засоби, що є в розпорядженні населення, які забезпечують економічне зростання при створенні механізму їх оптимального використання. Для визначення потенціалу заощаджень необхідно проаналізувати чинники, що впливають на їх розмір. До чинників, що безпосередньо впливають на заощадження населення відносять рівень доходів та рівень витрат населення (споживання).

Для створення моделей грошових доходів і витрат населення використані фактичні показники цих величин.

Таблиця 2.1 Грошові доходи, витрати і заощадження населення, млн грн.

Період	Грошові доходи	Грошові витрати	Залишок (доходи – витрати)	Заощадження населення
1998	26498	22404	4094	2380
1999	40311	31597	8714	7364
2000	50069	37590	12479	10343
2001	54379	41239	13140	12137
2002	61865	50098	11767	9420
2003	86911	71195	15716	12582
2004	109390	93030	16360	9804
2005	185073	168015	17058	17058
2006	215672	199395	16277	16277
2007	274241	243164	31077	31077
2008	381404	335753	45651	45651

За період 1998 – 2005 рр. грошові доходи зросли в 14,4 раза, витрати в 15 разів, а заощадження населення – в 19,2 раза, що свідчить по-перше, про переважання заощаджень над споживанням, по-друге – про зростання довіри населення до банківської системи, по-третє – про можливу наявність потенціалу зростання обсягів заощаджень, які можуть бути використані як інвестиційний ресурс. Динаміка свідчить про перевищення грошових доходів над витратами населення, що дозволяє зробити висновок про можливість населення формувати заощадження. За наявними статистичними даними ми можемо побудувати модель, яка відображає динаміку грошових доходів населення. Абсолютне відхилення грошових доходів населення від витрат утворює залишок засобів, які населення може зберігати.

Упродовж досліджуваного періоду спостерігається позитивна тенденція до зростання заощаджень населення України. Проте в 2004 році спостерігається значне зменшення обсягу заощаджень і засобів у розпорядженні населення, що можна пояснити зростанням в цей період споживчого кредитування. Як відомо, довгострокове кредитування знижує заощадження населення. Населення купує предмети тривалого використання за допомогою кредитно-фінансових установ, в основному, в особі банків, замість того, щоб накопичувати кошти на їх придбання[2].

Якщо розглядати такі тенденції в довгостроковому періоді, спостерігається така ситуація: при зростанні довгострокового кредитування відбувається пропорційне зниження заощаджень населення в кредитно-фінансових установах, що зменшує їхню ресурсну базу. Зниження ресурсної бази банків спричинює збільшення відсоткових ставок за кредитами і, отже, за депозитами навіть в умовах конкуренції, це призведе до банкрутства дрібних банків і втрати довіри з боку населення до кредитно-фінансових інститутів. Активізацію населення на ринку кредитних послуг можна пояснити незначним, але стабільним приростом реальних доходів. У наступному 2005 році спостерігалося збільшення обсягу заощаджень населення України – практично всі наявні засоби, що залишилися після споживання, спрямовувалися на заощадження, що, поза сумнівом, є позитивною тенденцією. Упродовж 2005-2008 рр. заощадження населення не цілком дорівнювали залишку засобів, населення самостійно зберігало кошти, що залишилися після споживання, а це свідчить про недостатню довіру населення до банківських установ.