Якщо рівновага між заощадженнями та інвестиціями об’єктивно обумовлена, то виникає питання щодо механізму її забезпечення. В макроекономічній науці єдиної відповіді на нього не існує. Найбільш рельєфно на цю тему конкурують між собою класична та кейнсіанська теорії.
Згідно з класичною теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями досягається на фінансовому ринку завдяки коливанню процентної ставки під впливом попиту на позичкові кошти (інвестиції) та їх пропозиції (заощадження). Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями унаочнює рис.1.3.
Рис.1.3 Класичний механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями
За класичною теорією заощадження та інвестиції є високо еластичними до процентної ставки. При цьому заощадження знаходяться в прямій залежності від процентної ставки: чим нижчою є процентна ставка, тим меншими є заощадження. Тому на рис.1.3 крива заощаджень дає додатний нахил. Що стосується інвестицій, то вони знаходяться в оберненій залежності від процентної ставки. У зв’язку з цим їх крива дає від’ємний нахил.
Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями знаходить своє відображення на рис.1.4. У цьому варіанті інвестиції є менш еластичними відносно процентної ставки, ніж у класичному. Тому їх крива має невеликий кут нахилу. Але головною відмінністю кейнсіанського механізму врівноваження заощаджень з інвестиціями є нееластичність заощаджень до процентної ставки. У зв’язку з цим на рис.1.4 крива заощаджень набуває вигляду вертикальної лінії.
Рис.1.4 Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями
Кейнс не вважав, що зміна процентної ставки здатна суттєво впливати на бажання людей змінювати обсяг заощаджень. На його думку, вирішальний вплив на заощадження справляє дохід у тій частині, в якій він в процесі розподілу формує наявний дохід. Проте не лише Кейнс, а й сучасні макроекономісти піддають сумніву позицію класиків щодо існування високої еластичності процентної ставки до заощаджень або заощаджень до процентної ставки.
Якщо заощадження нееластичні до процентної ставки, то, очевидно, існує інший спосіб досягнення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Згідно з кейнсіанською теорією, цей спосіб спирається на пряму залежність заощаджень від доходу, а доходу від інвестицій.
Ще одна відмінність кейнсіанської теорії полягає в тому, що згідно з цією теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями може забезпечуватися в економіці, яка знаходиться в умовах неповної зайнятості. І дійсно, у кейнсіанців лише за рахунок скорочення фактичного ВВП порівняно з ВВП повної зайнятості обсяг заощаджень може зменшуватися до обсягу інвестицій.
Досі заощадження ринкової економіки розглядалися як єдине ціле. Насправді ж приватні заощадження – це структуризована система, яка складається з двох сегментів: заощадження домашніх господарств і заощадження підприємств.
Заощадження домашніх господарств визначаються згідно із загальним правилом – це та частина їхнього наявного доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання:
Заощадження Особистий Споживання
домогосподарств = наявний дохід - домогосподарств
Найпоширенішими формами заощаджень домогосподарств є депозитні вклади в комерційних банках, придбання акцій та облігацій.
Заощадження підприємств структурно поділяються на чисті та валові. В їх основі лежить відмінність між прибутком, чистим прибутком і валовим прибутком підприємств. Прибуток відображує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами, пов’язаними з її виробництвом. Прибуток мінус податок на прибуток – це чистий прибуток. За своєю суттю чистий прибуток є наявним доходом підприємств. Певна його частина у формі дивідендів спрямовується на приватне споживання. Звідси випливає формула чистих заощаджень підприємств:
Чисті Чистий
заощадження = прибуток - Дивіденди
підприємств
Валовий прибуток – це прибуток плюс амортизація, тобто споживання основного капіталу. Це дає підстави визначити валові заощадження підприємств за такою формулою:
Валові Чистий
заощадження = прибуток - Дивіденди + Амортизація
підприємств
або
Валові Чисті
заощадження = заощадження + Амортизація
підприємств
Отже, заощаджують як домогосподарства, так і підприємства. Проте майже всі інвестиції здійснюють підприємства. При цьому їхні потреби в інвестиційних коштах, як правило, перевищують їхні заощадження. За цих умов виникає певний дисбаланс: з одного боку, заощадження домогосподарств перевищують їхні потреби в інвестиційних ресурсах; з іншого – заощадження підприємств є недостатніми для фінансового забезпечення інвестицій. Це зумовлює як можливість, так і доцільність переміщення тимчасово вільних коштів домогосподарств у тимчасове розпорядження підприємств.
Отже, можна зробити кілька загальних висновків щодо взаємозв’язку заощаджень з інвестиціями:
1. Заощадження домогосподарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у ринковій економіці;
2. Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі „фірми”;
3. Заощадження населення, що надійшли на грошовий ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб, мають бути позичені сектором „фірми” для інвестування.
На підставі наведених трьох висновків можна формалізувати зв’язок між інвестиціями та заощадженнями в такому вигляді: Ip = З – Дп , де Ip – інвестиційні ресурси, що надходять у розпорядження фірм; З – загальна маса заощаджень, що надійшла на грошовий ринок; Дп – сума приросту державних позик, розміщених на грошовому ринку.
Дотримання цієї рівності є необхідною передумовою збереження рівноваги на грошовому ринку, а, отже, передумовою збалансованості грошового обороту, нормального функціонування банків та інших фінансових посередників, оскільки формування кредитних ресурсів буде відповідати попиту на кредит.
На різних фазах розвитку об’єктивна потреба економіки у нагромадженнях, тобто в інвестуванні в основні фонди, суттєво змінюється. Грошові заощадження мають свої закономірності, вони є більш стабільними і не обов’язково відповідають тому, що є необхідним для виробництва.
Балансування потреби у заощадженнях з їх фактичним обсягом через ставку є лише одним з міфів розлогої міфології, породженої абсолютизацією концепції попиту-пропозиції та її поширенням на всі сфери економіки, і все це при тому, що ця концепція є хибною навіть стосовно своїх основних сфер прикладання. Статистичних підтверджень залежності заощаджень від відсоткової ставки не існує. Проте у традиційному аналізі заощадження завжди дорівнюють інвестиціям і використовуються повністю, що не відповідає дійсності.
У проблемі „заощадження – інвестиції” важливе значення має не тільки нагромадження достатнього обсягу збережень у сімейному секторі, а й повна трансформація цих збережень в інвестиції. Грошовий ринок покликаний створити ефективний механізм такої трансформації.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ЗАОЩАДЖЕНЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ
2.1 Аналіз обсягів та особливостей заощаджень та інвестицій і їх використання в економічній системі країни
Україна перебуває в кризовому стані, який охопив усі сфери соціального життя – духовну, політичну, економічну. Відбувається руйнування ціннісних орієнтирів у більшості населення і не формуються нові, що спричиняє дезорієнтацію суспільства. Поляризація суспільства на багатих і забезпечених, з одного боку, і бідних – з іншого, відсутність середнього класу, який забезпечує основу ринкових відносин, а також безробіття, погіршення стану здоров’я нації, руйнування соціальної сфери породжують деструктивні настрої в суспільстві.
Знизився інтелектуальний потенціал країни, який визначає її роль і місце у світовому табелі про ранги. За прогнозами ЮНЕСКО, досягти високого рівня національного добробуту можуть тільки країни, які мають серед працездатного населення 40-60 % фахівців з вищою освітою.
У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Заощадження становлять кошти, які тимчасово вивільнюються з процесів виробництва і споживання.
Інвестиції та заощадження справляють вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання і добробуту населення країни, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.
При аналізі розвитку економічної системи виділяють три головні функції, які виконують інвестиції та заощадження у процесі розширеного відтворення: по-перше, заощадження та інвестиційні ресурси забезпечують економічне зростання та якісне оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки вцілому; по-друге, за рахунок заощаджень та інвестиційних ресурсів здійснюються прогресивні структурні зміни в суспільному виробництві, які зачіпають найважливіші макроекономічні пропорції; по-третє, за допомогою інвестицій та заощаджень реалізуються досягнення науково-технічного прогресу і здійснюється підвищення на цій основі ефективності виробництва як на мікро-, так і макрорівні. Серед цих функцій істотне значення має оптимізація найважливішої макроекономічної пропорції – співвідношення інвестицій, заощаджень і споживання. Від неї залежать темпи зростання виробництва, рівень споживання населення і ефективність суспільного відтворення.