Складання середнє – і короткострокових планів відноситься до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства.
Тактичне планування по певних ознаках істотно відрізняється від стратегічного планування.
Можна виділити три аспекти цієї відмінності.
Перший аспект – тимчасової: стратегічне планування пов’язано з рішеннями, наслідки яких виявлятимуться протягом тривалого періоду; тактичні ж плани конкретизують і доповнюють стратегічні.
Другий – по обхвату сфер впливу: стратегічне планування робить більш широкий і глибокий вплив на всі сторони діяльності підприємства, а тактичне планування є значною мірою вузьконаправленим.
Третій – сутнісно-змістовний: якщо стратегічні плани обкреслюють місію і підлеглі цій місії цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні повинні чітко визначити всю сукупність конкретних практичних заходів, необхідних для здійснення намічених цілей.
Короткострокові плани розробляються на 1 рік.
Середньострокові плани розробляються на період в декілька років для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного планування.
Можна затверджувати, що середньостроковий план – це кількісно певна на значний період стратегія підприємства по всіх (або по найважливіших) субстратегіях.
Середнє – і короткострокові плани взаємопов’язані; вони складаються за єдиною методологією і мають приблизно однакову структуру (перелік розділів).
Характеристика тактичних планів передбачає також виділення показників (планових завдань) по певних ознаках.
1. По економічному змісту показники діляться на:
- натуральні;
- вартісні.
Натуральні показники необхідні для матеріально-речовинного виразу і обґрунтування плану: кількість продукції, що виготовляється, необхідні матеріали, устаткування і ін..
Вартісні показники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів і т. п.
Між натуральними і вартісними показниками існує тісний зв'язок і залежність. Вартісні показники розраховуються на основі натуральних, але одночасно, оперуючи узагальненою вартістю витрат і результатів, стимулюють раціональне використання ресурсі, зростання ефективності виробництва.
2. По економічному призначенню показники розділяються на:
- кількісні;
- якісні.
Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і споживчі ресурси: обсяги продукції, матеріалів, виробничі фонди, чисельність працівників і т. п.
Другі показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва: продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, фондовіддача, собівартість продукції і т. п.
Розрізняють також
- абсолютні;
- відносні показники.
Перші характеризують те або інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками. Зробити таке порівняння дозволяють відносні показники.
Наприклад, чисельність працівників як абсолютний показник дає інформацію про ступінь використання чинника живої праці, але якщо цей показник співвіднести з обсягом виробництва або порівняти обсяг виробництва з чисельністю працівників, то матимемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції або продуктивності праці одного працівника.
Система оперативного планування.
Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємств, а з іншого – засобом забезпечення поточного управління виробництвом.
В процесі оперативного управління здійснюється детальна прив’язка планів підприємства до його підрозділів – окремим виробництвам, цехам, виробничим ділянкам, бригадам, навіть до робочих місць - на невеликі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, доба, зміну).
Оперативне планування покликане забезпечувати ритмічну роботу підприємства, що особливо важливо для своєчасного виконання довгострокових зобов`язань.
Оперативне планування об’єднує два напрями.
Перший напрям - календарне планування, яке передбачає розробку планів-графіків виробництва; відвантаження продукції за добу, місяць і доведення їх до структурних підрозділів підприємства.
Другий напрям включає роботи, необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю і регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.
Цей напрям одержав назву диспетчеризації.
В процесі оперативного планування розв’язуються наступні основні задачі:
- забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані терміни) при ритмічній роботі всіх підрозділів підприємства;
- встановлення оптимального режиму роботи підприємства, який сприятиме найефективнішому і повному використовуванню устаткування і робочої сили;
- максимальне скорочення тривалості виробничого циклу незавершеного виробництва.