МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
Інститут економіки , управління і права
Кафедра з економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
на тему
Структурна перебудова економіки України , як умова подолання
економічної кризи
Виконала студентка групи ОПз-32/3
Томащук Оксана Іванівна
Науковий керівник :Забродський
Віктор Васильович
ТЕРНОПІЛЬ - 2001
Тема : Структурна перебудова економіки України ,як умова подолання економічної кризи
План
Вступ.
1. Структурне реформування.
2. Структурні зміни у виробництві споживчих товарів.
3. Тенденції та зміни в аграрній структурі.
4. Інвестиційна політика в структуроутворенні.
Висновки.
Зміст
Вступ. 4
1. Структурне реформування. 5
2. Структурні зміни у виробництві споживчих товарів. 10
3. Тенденції та зміни в аграрній структурі. 13
4. Інвестиційна політика в структуроутворенні. 16
Висновки. 20
Список використаної літератури. 22
Вступ
Структура економіки в її широкому розумінні охоплює всі сфери людської діяльності - від макро- до мікроекономічного рівня. Це не тільки галузева макроструктура в моделі міжгалузевого балансу за схемою "затрати - випуск". Вона, безумовно, є найважливішою і основною ланкою, своєрідним ядром загальної структури економіки. До речі, розгорнута економіко-математична модель міжгалузевого балансу в його динамічній будові, що відбиває міжгалузеві потоки, і сьогодні вважається визначним досягненням економічної дмки у справі пізнання кількісних структурних зрушень в економіці. За допомогою такої моделі групою під керівництвом професора В. Леонтєва проведено фундаментальне дослідження довготермінових структурних зрушень в американській економіці . Видатний вклад у розкриття цієї проблеми зроблено російськими і українськими вченими, за якими залишається певний пріоритет у створені та використанні блочної моделі шахматного балансу. Вперше розгорнутий міжгалузеаий баланс за матрицею певних затрат на випуск кінцевих продуктів складено та опубліковано у 20- ті роки статистиками Росії під керівництвом П.. Попова . Перший баланс народного господарства за 1923-1924 рр. було надруковано в 1926 р. . Не можна й не відзначити й розвиток теорії економічних структур академііка В. Нємчиновом і М. Федоренковим.
Масштабні інвестиції покликані не тільки зупинити спад і пожвавити виробництво, але й створити умови для розв"язання іншого, ще складнішого завдання - глибокої структурної перебудови народного господарства . Світовий досвід показує, що ті країни де ринкові реформи не супроводжувалися структурною перебудовою, не змогли вирватися з обіймів злиднів, створити ефективне ринкове господарство і увійти до "клубу" високорозвинутих держав .
На відміну від закритої, коомандної економіки, ринкове господарство має відкритий характер. Отже, внутрішній ринок даної країни входить до системи світових ринків, являючи собою сферу конкурентної боротьби не тільки вітчизняних підприємств, але й зарубіжних фірм, і втому числі - транснаціональних корпорацій. Відповідно, значна частина продукції вітчизняних підприємств реалізуються за кордоном, йде на експорт. Безпосередньою метою структурної перебудови є пріоритетний розвиток тих галузей економіки, тих підприємств, які можуть виробляти продукцію конкурентно спроможну на світових ринках, і в тому числі - на внутрішньому ринку даної країни в умовах низьких митних тарифів, отже - конкуренції імпортних товарів. Природно, що галузі, не здатні виробляти таку продукцію, повинні згортатися, а а їх підприємства - закриватися. Глибока структурна перебудова перехідної економіки є обов"язковою умовою використання переваг міжнародного поділу праці, і в тому числі - науково-технічних досягнень інших, розвинутіших країн. Спроби вписатися до системи міжнародного поділу праці, що не супроводжуються глибокою структурною перебудовою, приречені на провал.
1. Структурне реформування
Починаючи ринкові реформи, Українська держава, нібито, прагнула здійснити радикальні структурні зрушення в економіці України на користь випереджаючого розвитку галузей, які працюють на задоволення потреб людини і насичення внутрішнього споживчого ринку, тобто перейти від тоталітарного орієнтованої до соціально орієнтованої економічної структури і відповідного устрою всього суспільства. І це не одна з кардинальних проблем соціально-економічної політики демократичної держави. Проте за минулі роки майже жодного кроку в цьому вирішальному напрямі структурного трансформування економіки зробити не вдалося. Досить навести дані Мінстату України про динаміку пропорцій у співвідношенні виробництва (група "А") і виробництва предметів споживання (група "Б") у фактичних і порівняльних цінах (див. табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Співвідношення груп галузей "А" і "Б" у структурі промислової продукції України
| Роки | Продукція промисловості | Засоби виробництва | предмети споживання | ||
| 1 | (в цілому) | у факт. цінах | у порівняль них цінах | у факт. цінах | у порівняль них цінах |
| 1990 | 100 | - | 69,5 | - | 30,5 |
| 1991 | 100 | 62,9 | 67,1 | 37,1 | 32,9 |
| 1992 | 100 | 77.9 | 66,6 | 22,1 | 33,4 |
| 1993 | 100 | 74,0 | 64,9 | 26,0 | 35,1 |
| 1994 | 100 | 76,1 | 66,7 | 23,9 | 33,3 |
У фактичних цінах частка виробництва засобів виробництва не тільки не зменшилась, а навпаки - зросла до 76,1%, а частка виробництва предметів споживання - впала до 23,9%, тобто тенденція є прямо протилежною тій, якої прагнули. Розрахунки за порівняльними цінами дали збільшення випуску предметів споживання в 1994 р. лише на 2,8% пункта, при відповідному зменшенні частки виробництва засобів виробництва. Але такі, вкрай незначні, структурні зміни не справили відчутного впливу на стан внутрішнього споживчого ринку, за рахунок власних товаровиробників. Його насиченість формується переважно за рахунок імпорту, який витісняє з ринку вітчизняні товари. Таким чином, поки що переорієнтвція промислової структури в соціальному напрямі не відбулася.
Діюча макроструктура трансформується досить повільно і далеко не в кращу сторону. Про це свідчать також тенденції структурних змін у вирішальних агрегованих сферах господарської діяльності (див. табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Зміни в агрегованій структурі економіки України за 5 років її реформування (у фактичних цінах)
%
| Сфера матеріального виробництва | 1990 рік ССП | 1990 рік НД | 1991 рік ССП | 1991 рік НД | 1992 рік ССП | 1992 рік НД | 1993 рік ССП | 1993 рік НД | 1994 рік ССП | 1994 рік НД |
| Народне господарство в тому числі : | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
| промисловість | 60,2 | 41,5 | 42,4 | 66,6 | 66,6 | 49,0 | 39,6 | 59,0 | 58,5 | 42,6 |
| сільське-господарсто | 21,5 | 30,5 | 30,4 | 20,1 | 13,4 | 19,7 | 21,3 | 16,8 | 13,4 | 16,3 |
| будівництво | 8,0 | 10,2 | 10,7 | 8,5 | 8,5 | 11,9 | 11,0 | 8,5 | 12,5 | 16,3 |
| транспорт і зв"язок, торгівля, і мат.-тех. Постачання | 3,5 | 6,8 | 7,6 | 4,2 | 4,8 | 9,5 | 14,8 | 7,3 | 6,1 | 9,7 |
| інші галузі | 2,6 | 5,1 | 4,0 | 1,9 | 0,6 | 0,9 | 1,4 | 0,9 | 1,6 | 2,6 |
Характерно, що - при тенденції до спаду промислового виробництва (за 5 років - біліше, ніж на половину) - у 1992р. питома вага промисловості у ВСП не тільки не зменшилась, а навпаки - підвищилася (+6,4%); тим часом у 1994р. (порівняльно з даними 1990р.) вона дещо скоротилася (-1,7%). Частка ж промисловості в НД виявилася відповідно, на 7,5% і на 1,1% вищою. Все це - діяння виключно цінового фактора.
Гіперінфляційний шок спрацював на структурну деформацію повною мірою, бо, скажімо, сфера сільського господарства (при спаді виробництва лише на 1/3) стабільно утримувала свою питому вагу лише перші 2 роки, а потім, з початком цінової лібералізації, пішло обвальне падіння її частки у ВСП на 8,1%, а в НД - на 14,2% (у 1994р.). При цьому сама аграрна сфера (на відміну від промислової), при меншій частці у ВСП, переважає власну частку в НД. В умовах панування монополізму та гіперінфляції оптові ціни промисловості зростали швидшими темпами, ніж аграрні ціни, що, власне, і призвело до такого перекосу між двома вирішальними сферами суспільного виробництва.
Те саме стосується і будівництва, де обсяги інвестицій скоротилися до критичної межі, інвестиційна та інноваційна діяльність "заморожені" (в 1994р. валовий продукт будівництва скоротився (проти обсягів 1990р.) на 68%, а НД - на 59%), а його частка в галузевій народногосподарській структурі має тенденцію до стійкого зростання.