Розрахунок собівартості виготовлення деталей (стр. 4 из 4)
Кц.пл. = (44,84/100)* (0,08 +0,014) = 0,042 (грн.)
3.4 Розрахунок фактичної величини цехових витрат
У звітному періоді цехові витрати залишаються незмінними при незначних відхиленнях (у рамках
5%) від планового об’єму виробництва. Тому практично їх можна вважати умовно постійними.Фонд заробітної плати у звітному періоді може бути вище (нижче) планового, тобто можливі перевитрати (економія). На величину відхилення впливають такі фактори: зміна чисельності робітників і їх середня заробітна плата.
Фміс.ф. = Фміс.пл.*(1 J/100),де (20)
Фміс.ф. – фактичний місячний фонд заробітної плати виробничих робітників;
Фміс.пл. – плановий місячний фонд заробітної плати виробничих робітників;
J – відсоток відхилення (додаток 6) [1.].
Фактичний відсоток цехових витрат дорівнює:
%Кц.ф. = (Кsцех./ Фміс.ф.)*100% ,де (21)
Кsцех. – сума цехових (таблиця 4).
Фактична величина цехових витрат, що приходиться на деталь, дорівнює:
Кц.ф. = %Кц.ф.*(Зопл+Здпл)/100 (22)
1)Розраховую фактичний місячний фонд заробітної плати виробничих робітників (формула 20):
Фміс.ф. = 2885277,3 *(1+4/100) = 3000688,3 (грн..)
2) Знаходжу фактичний відсоток цехових витрат (формула 21):
%Кц.ф. = (1293852,7/ 3000688,3)*100% = 43,12%
3) Розраховую фактичну величину цехових витрат, що приходиться на деталь (формула 22):
Кц.ф. = 43,12/100*(0,18 +0,032) = 0,091 (грн.)
Розділ 4. Калькулювання собівартості деталі
Планова і фактична собівартість заданої деталі визначається на основі попередніх розрахунків.
Розрахунки попередніх розділів заношу в таблицю 5. Визначаю відхилення фактичних затрат від планових і за найменшими відхиленнями обчислюю їх відсоток до планової суми даної статті, а також до загальної суми планових цехових затрат. Для визначення економії або перевитрат від фактичної величини витрат віднімаю планову величину витрат.
Таблиця 5
Калькуляція цехової собівартості на шестерню
| № рядка | Найменування статті | Умовне позначення | Величина витрат, грн. | Відхилення економії(-), перевитрат (+) | Відхилення, % | ||
| План | Факт | до плану по даній статті | до підсумку планової цехової собівартості | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 1 | Сировина і матеріали (за відрахування зворотних відходів) | Мо | 1,67 | 1,75 | 0,08 | 4,79 | 3,9 |
| 2 | Основна заробітна плата виробників | Зо | 0,08 | 0,18 | 0,1 | 125 | 4,88 |
| 3 | Додаткова заробітна плата виробників | Зд | 0,014 | 0,032 | 0,018 | 128,6 | 0,89 |
| 4 | Відрахування на соціальне страхування із заробітної плати виробників | Зс | 0,035 | 0,078 | 0,043 | 122,9 | 2,1 |
| 5 | Витрати на утримання і експлуатацію устаткування | Ро | 0,21 | 0,0004 | -0,2096 | -99,8 | -10,22 |
| 6 | Цехові витрати | Кц | 0,042 | 0,091 | 0,049 | 117 | 2,39 |
| 7 | Всього цехова собівартість | Сц | 2,05 | 2,13 | 0,08 | - | 3,94 |
Висновок
Перша стаття: сировина і матеріали (за відрахування зворотних відходів) – це найбільша стаття витрат при розрахунку собівартості важеля включення. В даному випадку фактичні витрати перевищують витрати, які були заплановані. Оскільки планові витрати становлять 1,67 грн. на одну деталь, а фактичні 1,75 грн. Це пов’язано з тим, що планові витрати на матеріал для деталі залежать лише від початкової маси матеріалу і не враховують можливі відходи після його обробки. На виготовлення важеля включення було використано 0,38 кг чавуну, тоді , як планувалося лише 0,36кг.
Друга стаття: основна заробітна плата виробників. Планова основна заробітна плата робітника за одну деталь становить 0,08 грн. Але це на 0,1 грн. менше ніж було оплачено (фактична заробітна плата становила 0,18 грн.). Збільшення запланованої суми відбулося через нарахування відсотку доплат до прямої заробітної плати, що пов’язані з виконання операцій які не входять в технологію виробництва (1% доплати до прямої заробітної плати) та невідповідності інструментів для обробки деталі (0,5% доплати).
Третя стаття: допоміжна заробітна плата виробників – найменша стаття витрат. Планова величина витрат становить 0,014 грн. але фактичні витрати перевищують її майже на 129% ( фактичні витрати становлять 0,032 грн.). Це пов’язано із значним впливом двох коефіцієнтів: коефіцієнта, що враховує доплату за фактично відпрацьований час і дорівнює 0,08 та коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату за невідпрацьований час – 0,1.
Четверта стаття: відрахування на соціальне страхування із заробітної плати виробників. Планова величина становить 0,035 грн., фактична величина перевищує її майже на 123% і становить 0,078 грн., отже маємо 0,043 грн. перевитрат. Така значна різниця пояснюється тим, що маємо значне відхилення планової та фактичної величини основної і додаткової заробітної плати.
П’ята стаття: витрати на утримання та експлуатацію устаткування включає в себе чимало окремих статей (амортизацію устаткування та транспортних засобів, витрати на ремонт устаткування, вартість енергії, води та ін.). Фактична величина цієї статті становить 0,0004 грн., що на 99,8% менше ніж планувалося витратити( планові витрати становлять 0,21 грн.), отже було зекономлено 0,2096 грн.
Шоста стаття: цехові витрати також складається з чималої кількості окремих статей (утримання апарату управління цеху, амортизації та ремонту будівель і споруд, витрати на опалення). Планувалося на цехові потреби витратити 0,042 грн., але витратили на 117% більше (фактичні витрати становлять 0,091 грн.). Це пов’язано з збільшення кількості робітників на 2% та із зменшенням їх середньої заробітної плати.
Отже, планова цехова собівартість одного важеля включення становить 2,05 грн., фактична цехова собівартість – 2,13 грн., це на 3,94% більше ніж планувалося. Звідси слідує, що при даному виробництві виникають перевитрати у розмірі 0,08 грн. на виготовлення однієї деталі. При широкомасштабному випуску такої продукції ці перевитрати можуть сягнути сотень і навіть тисяч гривен. Якщо підприємство не зменшить використання ресурсів, кількість робітників чи не проведе технічне переобладнання устаткування( на більш новіше і економніше при використання ресурсів та робочої сили), то буде змушене піднімати ціну на свою продукцію.
В умовах ринкової економіки, це може призвести до зменшення прибутку підприємства і навіть до його банкрутства. З одного боку воно не зможе конкурувати з іншими постачальниками на ринок такої продукції (продукція буде мати однакову якість, але вони зможуть продавати її за нижчою ціною ніж дане підприємство). З іншого боку перевитрати можуть привести до заборгованості перед різними постачальниками, кредиторами та інвесторами і підприємство можуть закрити, розформувати чи забрати за несплату боргу.
Список використаної літератури:
1. Шаповалова І.Л. Методичні рекомендації до виконання курсової роботи «Розрахунок собівартості виготовлення деталей». – Кіровоград: Кіровоградський інститут комерції, 2002. – 24 с.
2.Закон України “Про підприємство в Україні”. Нове законодавство України. Випуск З.К., 1992.- Ст.1
3. Економіка підприємства: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп./ За ред. С.Ф. Покропівного. - К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
4. Покропівний С.Ф. Економіка підприємства: структурно-логічний навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2001. – 457 с.
5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. – К.: Вища школа, 2002. – 480 с.
6. Економіка підприємства / За ред. А.В. Шетча. – К.: Либідь, 2002. – 335с.
7. Економіка виробничого підприємства / За ред. Й.Н. Петровича. – К.: Вища школа, 2002. – 405 с.
8. Витрати підприємства / За ред. Ю.С. Цал-Цалко. – К.: А.С.К., 2002. – 652 с.
9. Економіка підприємства / За ред. Т.О. Примак, – К.: Знання, 2002. – 176 с.
10. Економіка підприємства / За ред. В.О. Протопопова, А.Н. Полонського, – К.: Діалектика, 2002. – 220 с.
11. Свіщов Н.В. Внутрішньовиробниче планування на промислових підприємствах, – К.: Вища школа, 2005. – 528 с.
12. Економіка підприємства / За ред. Л.І. Шваб, – К.: Либідь, 2004. – 568с.
13. Цигилик В.П. Економіка підприємства в питаннях і відповідях, – К.: А.С.К., 2004. – 168 с.
14. Економіка підприємства / За ред. О.О. Гетьмана, В.Н. Шаповал, – К.: Вища школа, 2006. – 488 с.
15. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) від 6 вересня 1996 року №1975».