До економічних параметрів відносять: енергомісткість та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції або здійснюваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин; чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.
Отже для визначення інтегрального показника конкурентноздатності необхідно:
1. Визначити груповий параметричний показник за технічними параметрами;
2. Визначити груповий параметричний показник за економічними параметрами;
3. Визначити інтегральний показник конкурентноздатності;
4. Порівняти інтегральний показник з еталоном і зробити висновок про рівень конкурентноздатності товару.
Груповий параметричний індекс по технічних та економічних параметрах визначається залежністю:
(3) ;де аі – значення впливу одиничного показника, долі одиниці;
pi – параметричний індекс.
№ п/п | Одиничний показник | Значення % | Значення, долі одиниці | Оцінка | Параме-тричнийіндекс | Груповий параме-тричний індекс |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
1. | Швидкість нагрівання води | 40 | 0,4 | 5 | 1 | 0,4 |
2. | Наявність фільтру | 20 | 0,2 | 3 | 0,6 | 0,12 |
3. | Нагрів (поверхня) | 5 | 0,05 | 4 | 0,75 | 0,0375 |
4. | Тривале зберігання тепла | 20 | 0,2 | 4 | 0,75 | 0,15 |
5. | Метод нагрівання | 15 | 0,1 | 4 | 0,75 | 0,1125 |
ВСЬОГО | 100 | 1 | - | - | 0,82 |
В колонці 4 вказано значення одиничного показника в долях одиниці (колонка 3 /100). Параметричні індекси (колонка 6) визначаються на основі тестування споживачів (колонка 5), тобто по оцінці, яку отримав кожен із 5 параметрів. Оцінці “відмінно” відповідає параметричний індекс 1, “добре” – 0,75, “задовільно” – 0,6, “з недоліками” – 0,2, “з великими недоліками” – 0,1.
Колонка 7 – добуток параметричного індексу (колонка 6) та значення відповідного одиничного показника в долях одиниці (колонка 4). Значення отримане у рядку “ВСЬОГО” колонки 7 і є тим значенням групового параметричного індексу за технічними параметрами.
Аналогічно визначається груповий параметричний індекс за економічними параметрами. До економічних параметрів відносять: енергомісткість виробу, вартість ремонтів, експлуатаційні затрати, вартість запчастин, сервісне обслуговування. Розрахунок проводять в табличній формі аналогічно таблиці 2.
№ п/п | Одиничний показник | Значення % | Значення, долі одиниці | Оцінка | Параме-тричнийіндекс | Груповий параме-тричний індекс |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
1. | Енергомісткість | 25 | 0,25 | 4 | 0,75 | 0,1875 |
2. | Вартість ремонту | 20 | 0,2 | 4 | 0,75 | 0,15 |
3. | Експлуатаційні затрати | 40 | 0,4 | 5 | 1 | 0,4 |
4. | Вартість запчастин | 10 | 0,1 | 3 | 0,6 | 0,06 |
5. | Сервісне обслуговування | 5 | 0,05 | 3 | 0,6 | 0,03 |
ВСЬОГО | 100 | 1 | - | - | 0,8275 |
Розраховується інтегральний показник конкурентноздатності товару (К) за формулою
(4);де
- груповий індекс конкурентноздатності товару за технічними параметрами; - груповий індекс конкурентноздатності товару за економічними параметрами.Отримане значення інтегрального показника порівнюємо із аналогічним значенням товару зразка (див. вихідні дані, табл. 1, № 4).
1.5. Планування ціни на товар підприємства
Ціна є важливим фактором, який визначає об’єми продажу та виручку від реалізації продукції.
При плануванні ціни необхідно досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається участь держави у регулюванні цін на певні види продукції.
Головними факторами, що впливають на формування ціни є: собівартість продукції, особливості товару, що приваблюють покупця, кон’юнктура ринку.
Існують такі методи встановлення ціни на продукцію: на основі витрат виробництва і реалізації продукції; забезпечення беззбитковості; середні витрати плюс прибуток; встановлення ціни орієнтованої на рівень конкуренції; поточної ціни; з орієнтацією на споживача; параметричні методи ціноутворення.
В курсовій роботі рекомендується використати метод орієнтований на забезпечення максимального прибутку.
В першу чергу необхідно встановити залежність між ціною на одиницю продукції та попитом на продукцію, тобто рівняння “кривої попиту”. Зобразимо “криву попиту” (див. рис. 2) згідно вихідних даних, табл. 10.
Для встановлення рівняння “кривої попиту” доцільно використати канонічне рівняння прямої, оскільки, як видно з рис. 2, залежність має лінійний характер.
Канонічне рівняння прямої має вигляд:
.Таким чином, щоб встановити залежність між ціною і попитом необхідно взяти дві точки для побудови кривої попиту і визначити параметри лінійного рівняння.
Дані для побудови кривої попиту мають вигляд:
Ціна (Ц), грн. | 10 | 20 | 30 | 40 | 50 |
Попит (N), шт. | 32000 | 24000 | 16000 | 8000 | 0 |
Візьмемо 1-у та 2-у точки, підставимо у канонічне рівняння прямої, отримаємо:
Спростивши даний вираз отримаємо:
N=-800*Ц+40000;
Таким чином параметри лінійного рівняння: а=-800; в=40000.
Нехай була встановлена залежність:
N = a*Ц + в (5);
Де N – попит на продукцію (обсяг реалізації), шт.;
Ц – ціна на одиницю продукції, грн.;
а, в – параметри лінійного рівняння.
Прибуток (П) визначається як різниця між доходом (Д) і витратами (В):
П = 230622-200321= 30301
Доход (Д) розраховується як добуток обсягу реалізації (N) на ціну за одиницю продукції (Ц):
Д = N * Ц (7);
Д = 5320*43,35=230622
Витрати (В) складаються з постійних та змінних затрат:
В = ВЗМПЛ * N + ВПОСТПЛ (8);
В = 36,70*5320+5077=200321
N – обсяг реалізації, шт.;
ВПОСТПЛ - постійні затрати підприємства вплановому році, грн., див. вихідні дані, табл. 1 № 5.
П = N * Ц – ВЗМПЛ * N – ВПОСТПЛ (9);
Підставивши у (9) замість N вираз (5) отримаємо залежність прибутку від ціни:
П = f (Ц) = а * Ц2 + в * Ц – ВЗМПЛ * а * Ц – ВЗМПЛ * в – ВПОСТПЛ =
а * Ц2 + (в – ВЗМПЛ * а)Ц – (ВЗМПЛ * в + ВПОСТПЛ) (10);
П’ = 2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) (11);
Як відомо функція досягає своїх максимальних і мінімальних значень у точках (критичні точки), в яких похідна дорівнює нулю. Тому прирівняємо вираз (11) до нуля і відшукаємо значення Ц, при якому П набуває максимального значення:
2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) = 0
(12);Ц= ½(36,70-40000/(-800)) = 43,35
зобразимо графічно:
1.6. Прогнозування об’ємів пО1.6.Прогнозування об”ємів продажу товарів підприємства.
Необхідно зазначити, що точних методів визначення майбутнього об’єму продажу товарів не існує. В попередньому параграфі було встановлено ціну на одиницю продукції, при якій буде досягнуто максимального прибутку. Маючи залежність N = а * Ц + в (5) , можна отримати приблизне значення обсягу реалізації продукції у плановому році в натуральних одиницях.
N=-800*43,35+40000=5320
2. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми