Проблеми інтелектуальної в Україні.
ПЛАН
Вступ................................................................................................................ 3
1. Особливості охорони і використання загальновідомих торгових знаків 4
2. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні........ 9
3. Визнання торгового знаку загальновідомим як один з ефективних способів його охорони......................................................................................................... 14
4. Аспекти визнання знаків для товарів і послуг загальновідомими в Україні 18
Висновок........................................................................................................ 23
Список використаної літератури.................................................................. 26
Відкритий усім зовнішнім впливам глобалізируючий вільний ринок виявився вільний, як свідчить досвід, тільки для покупців. Останні, як правило, не бажають купувати занадто дорогу чи неякісну продукцію. Тому багато виробників товарів і послуг почувають себе на ринку незатишно і готові стимулювати платоспроможний попит будь-якими доступними методами і засобами. Найважливіший з таких методів - реклама, що практично неможлива без демонстрації потенційним покупцям товарних знаків і знаків обслуговування.
Цю потребу в торгових знаках, буквально „на власній шкірі” відчувають продавці всякого роду підробок, на яких красуються етикетки з написами „Rebok” замість „Reebok”, „BІ” замість „BІ’M”, „Chrіsom Dіana” замість „Chrіstіan Dіor” тощо. І хоча шахраїв досить багато, чесних виробників, що не займаються мімікрією і відкрито виходять на ринок з метою створити собі гарну репутацію, набагато більше.
Саме дослідженню проблеми захисту права інтелектуальної власності на торгову марку присвячена дана курсова робота. Робота складається з чотирьох розділів в яких послідовно розглядається дана проблема та шляхи її вирішення.
Останні десятиліття розвитку світової економіки характеризуються стрімким зростанням промисловості, розширенням торгових відносин і економічного співробітництва між державами. У зв'язку з цим істотно зросла роль знаків для товарів і послуг як позначень, що не тільки вказують на виробника, але і відображають його репутацію. У більшості випадків саме вдало придуманий логотип чи зображення стають запорукою успіху тієї чи іншої компанії на ринку, її візитною карткою. Знак робить конкретний товар чи послугу пізнаваної серед безлічі подібних, і споживач має можливість орієнтуватися на ринку і вибирати виробника, що сподобався йому. Часто знак, що добре зарекомендував себе на ринку визначених товарів чи послуг, стає згодом заставою популярності нової продукції того ж виробника. Покупець, довіряючи його якості, уже не буде сумніватися у виборі при покупці нової, ще невідомої йому продукції. Таким чином, знак для товарів і послуг став однією з основних умов просування товару чи послуги на ринку.
Однак розробка і введення нового знака в господарський оборот, створення масштабної рекламної кампанії і подальша його популяризація серед споживачів вимагає величезної кількості часу, чималих матеріальних витрат, а також залучення великого числа фахівців у даній області. До того ж це пов'язано з визначеним ризиком, тому що важко пророчити, наскільки добре сприйме знак споживач і чи буде позначення достатньо популярним і пізнаваним. Перш ніж увести новий знак на ринок, виробник повинний провести ґрунтовні дослідження, тести, соціологічні опитування і т.д. з метою виявлення впливу знака на потенційних споживачів, але і після цього він не застрахований від невдачі.
Тому все частіше стали мати місце випадки, коли несумлінні виробники, бажаючи "зняти вершки", грають на популярності добре відомих знаків, що шляхом тривалого використання і широкої реклами зарекомендували свого власника з найкращої сторони. Подібні ситуації можна спостерігати в багатьох країнах з досить розвитою торгівлею, причому прояви такого "піратства" можуть бути найрізноманітнішими .
1.Реєстрація і використання загальновідомого знака на території держави, де цей знак ще не має правової охорони чи навіть не використовується.
Приклад: Фірма А, виробник безалкогольних напоїв, починає свою діяльність на території держави N. Для маркірування продукції фірма реєструє знак "Холодок". Завдяки якості продукції і широкої рекламної кампанії, напої "Холодок" завоювали велику популярність серед споживачів країни N. У цей час фірма В, довідавшись про популярність напоїв "Холодок", реєструє знак "Холодок" на своє ім'я на території держави М. Через якийсь час фірма А розширює територію збуту своїх напоїв і виходить на ринок держави М.
Результат:
· фірма А стає порушником свого ж знака "Холодок";
· фірма А змушена вести переговори з порушником У відносно використання знака "Холодок".
2. Реєстрація і використання загальновідомого знака для неоднорідних товарів.
Приклад: Фірма З є виробником молочної продукції під товарним знаком "Му-му". Її продукція займає значний сегмент ринку молочної продукції, а знак "Му-му" відомий широкому колу споживачів. У цей час фірма D реєструє знак "Му-му" у відношенні виробництва дитячих іграшок і починає їхнє виробництво під цим знаком.
Результат:
· споживач введений в оману щодо виробника дитячих іграшок, тому що думає, що фірма З розширила свою діяльність;
· відбувається ослаблення розпізнавальної здатності знака "Му-му", тобто він перестає вказувати на одного виробника.
3. Підробка загальновідомого знака.
Приклад: На ринку є "розкручений", уже добре відомий споживачам знак „ОРТ ЕКС” фірми Е, що виробляє канцтовари. Користаючись популярністю цього знака, фірма F робить аналогічну продукцію під знаком „ОРЛЕКС”.
Результат:
· фірма Е зазнає збитків, тому що визначений відсоток продажів приходиться тепер на фірму F.
· споживач, плутаючи візуально схожі знаки, купує продукцію не того виробника, і, відповідно, іншої якості.
4. Реєстрація порушником загальновідомого знака як доменне ім'я в мережі Інтернет.
Приклад: На ринку побутової техніки існує велика компанія "TERRA", що має свої представництва в багатьох країнах. Знак "TERRA" відомий широкому колу споживачів цих країн. У цей час рядовий громадянин країни М створює сайт з адресою www.terra.m, реєструє його на своє ім'я і розміщає на ньому інформацію приватного характеру.
Результат:
· фірма "TERRA" не може розмістити про себе інформацію для користувачів країни М;
· користувачі Интренет і потенційні споживачі продукції фірми "TERRA" у країні М не знаходять цікавлячу їхню інформацію в глобальній мережі.
Дані випадки несумлінного використання загальновідомих знаків є найбільш розповсюдженими у світовій практиці. Однак існує ще багато можливостей використання популярності чужого знака для отримання власної вигоди. До того ж розвиток економіки і торгових відносин часто створює ситуації, що грають на руку порушникам. Проблема охорони загальновідомих торгових знаків є однієї з найбільш актуальних у сфері обігу товарних знаків на сьогоднішній день. Яким чином розробити ефективні заходи по недопущенню використання добре відомих позначень третіми особами? Як передбачити усі види можливих порушень і запобігти їм? Чи є універсальні критерії для чіткого встановлення границь порушення? Як однозначно вирішити, чи є знак загальновідомим чи ні? Подібні питання залишаються відкритими в законодавствах багатьох країн, незважаючи на спроби законодавців створити нормативно-правову базу для ефективної охорони загальновідомих знаків.
Відправною крапкою для розробки таких положень можна вважати статті 6 bіs Паризької конвенції по охороні промислової власності. Країни-учасниці взяли на себе зобов'язання не реєструвати чи відхиляти реєстрацію знаків, що являють собою імітацію, повторення чи переклад знака, визнаного в цій країні загальновідомим. Наступним кроком з вирішення проблеми охорони загальновідомих знаків стала Спільна резолюція про положення у відношенні охорони загальновідомих знаків. Цей документ одержав статус рекомендацій Генеральною асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Його положення не є обов'язковими, однак можуть використовуватися державами в процесі розробки законодавства в області охорони загальновідомих знаків.
Крім документів ВОІВ, загальновідомі знаки згадуються в Угоді по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТRІPS). Стаття 16 (3) визначає, що країни, які входять у СОТ, повинні надавати охорону загальновідомим знакам також щодо неоднорідних товарів, якщо таке використання буде вводити в оману споживача. Це відноситися, насамперед , до загальновідомих знаків, що придбали популярність серед широких кіл населення, незалежно від того, чи є вони споживачами цієї продукції. Вартість таких знаків часто перевищує вартість усіх матеріальних активів компанії.
Кожна держава вирішує проблему охорони загальновідомих знаків по-своєму. От кілька прикладів. У більшості країн рішення про визнання знака загальновідомим виносить суд у ході судового розгляду по питанню зіткнення знаків.
Насамперед потрібно ввести поняття "загальновідомий знак" у законодавчі акти; визначити обсяг охорони, що буде надаватися загальновідомим знакам; визначити компетентний орган, уповноважений виносити рішення про загальновідомість знака; на основі Спільної резолюції ВОІС виділити фактори, прийняті в увагу для визнання знака загальновідомим на території України; увести державний реєстр загальновідомих знаків; установити види покарань за порушення прав власників загальновідомих знаків.