Що стосується судової практики з вирішення спорів щодо порушень прав на загальновідомі знаки, то, через вкрай обмежену практику по цьому питанню, українські юристи і судді цілком можуть використовувати досвід своїх закордонних колег, беручи на озброєння найбільш вдалі й ефективні методи боротьби з подібними порушеннями.
Природа товарних знаків така, що неможливо виробити універсальні правила для встановлення порушення, загальновідомості, ступеня схожості знаків. У цьому питанні переплітаються не тільки проблеми юридичного характеру, але і психологічні, соціальні, економічні фактори, а також мовні особливості. Кожна людина сприймає й оцінює конкретне позначення по-своєму, тому в багатьох конфліктних ситуаціях не можна однозначно відповісти на запитання: чи мало місце порушення чи ні, особливо коли справа стосується схожих знаків. Дуже важко установити границю, що відокремлює порушника від сумлінного власника схожого знака. Тому рішення відомств і судів про установлення факту порушення і неправомірного використання загальновідомого знака є суб'єктивними й у більшості випадків залежать від уміння сторін довести свою правоту. Про це свідчить і той факт, що часто рішення судів переглядаються у вищих інстанціях, а іноді по тій самій справі рішення на користь тієї чи іншої сторони міняється кілька разів.
Однак вивчення специфіки даної проблеми і використання практики закордонних відомств і судів може зіграти позитивну роль у процесі захисту прав власників загальновідомих знаків, а також запобігти можливі порушення в цій області.
2. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні
На сьогоднішній день в Україні вже створено необхідну нормативно-правову базу для регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності. Правовідносини тут регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Господарського, Митного кодексів, Кодексу України про адміністративні порушення, процесуальними кодексами, нормами окремих законів, підзаконними правовими актами, яких маємо близько ста. Сформовано дієздатну інфраструктуру, що забезпечує застосування правових норм щодо захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному та судовому порядку.
Процес формування та вдосконалення нормативно-правової бази в країні особливо активним є в останні роки. У 2001 – 2002, наприклад, було прийнято Кримінальний кодекс України та внесено важливі зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вступив у дію Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, який є правовою основою для боротьби з “піратством” у царині авторського та суміжних прав. Для запровадження дієвіших механізмів протидії виробництву та розповсюдженню підробок внесено зміни до Закону України “Про авторське право та суміжні права”. З цією ж метою прийнято й низку постанов Кабінету Міністрів України. Рівно рік тому розпорядженням уряду затверджено також Концепцію розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності. Всі ці кроки позитивно оцінені зарубіжними експертами.
Таким чином, вдосконалення правових засад у цій важливій сфері триває системно, послідовно й поетапно. Наші пріоритеті у цій справі відомі – вони зумовлені прагненням України приєднатися до Світової організації торгівлі й необхідністю гармонізації національного законодавства до норм і правил СОТ. Одним із найважливіших аспектів цього завдання є гармонізація у сфері відносин інтелектуальної власності. Тут орієнтиром для України є норми Угоди TRIPS, а конкретною формою досягнення поставленої мети – прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності”. Метою даного Закону є приведення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності в повну відповідність до норм Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності” (Угода ТРІПС), що прискорить приєднання України до СОТ. Закон спрямований на забезпечення належного захисту права інтелектуальної власності та посилення відповідальності за його порушення. Ним внесено зміни до багатьох законодавчих актів, які формують правове поле держави. До прийнятого Закону України увійшли положення щодо захисту прав інтелектуальної власності. Запропоновані до Кримінального кодексу України зміни пов‘язані з посиленням відповідальності за порушення права інтелектуальної власності. Цивільний та Господарський процесуальні кодекси доповнено положеннями, що дозволяють застосовувати швидкі та ефективні запобіжні заходи з метою попередити порушення права інтелектуальної власності чи зберегти докази стосовно заявленого порушення. Прийнятий Закон також удосконалює процедуру надання прав на об‘єкти інтелектуальної власності. Після прийняття Верховною Радою України зазначеного Закону, можна говорити, що в Україні створено законодавчу базу, яка забезпечує рівень захисту права інтелектуальної власності відповідний до промислово розвинених країн. Українське законодавство дотримується вимог міжнародних договорів, зокрема, Угоди TRIPS.
Слід також зазначити, що з 2004 року вступає в дію новий Цивільний кодекс України, в четвертій книзі якого чітко визначено поняття інтелектуальної власності і власності на торговельну марку зокрема. Цим питанням присвячено такі глави кодексу:
· Глава 35. Загальні положення про право інтелектуальної власності.
· Глава 36. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право).
· Глава 37. Право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права).
· Глава 38. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.
· Глава 39. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
· Глава 40. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.
· Глава 41. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.
· Глава 42. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин.
· Глава 44. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.
· Глава 45. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.
· Глава 46. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
Таким чином, згідно нового Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, якi придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.
Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видач i свідоцтва встановлюються законом.
Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів i послуг, якщо інше не встановлено законом.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1. право на використання торговельної марки;
2. виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4. iншi майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку припиняється в установленому законом порядку достроково у зв'язку з перетворенням торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за iнiцiативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.
Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.
Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.