5. Реальні та номінальні величини. Цінові індекси
Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних
де q. - обсяг виробництва ї'-го товару в поточному році; - ціна і-го товару в поточному році.
Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси: 1) динаміка обсягу виробництва;
2) динаміка рівня цін.
Реальний ВВП — це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:
де
Враховуючи описане, реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін
Звідси випливає, що
Якщо величина індексу цін менша за одиницю (/ < 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається гнфлю-ванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (/ >1), то відбувається дефлювання - коригування номінального ВВП у оік зменшення (мал. 2.1).
Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ла-спейреса, Пааше і Фішера (цінові дефлятори).
Індекс Ласпейреса (або аґреґатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.
Індекс має вигляд:
де
Цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.
Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого "кошика" споживчих товарів і послуг (qk), називають індексом споживчих цін:
Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів— компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.
Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.
Індекс Паагие частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року. Індекс має вигляд:
де
Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:
Оскільки
Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:
• дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а-індекс споживчих цін — тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;
• дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;
• третя, найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що дефлятор ВВП є
поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно
зваженим (індекс Ласпейреса).
Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.
Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:
6. ВВП та економічний добробут
Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як най-обґрунтованіша характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні недоліки.
По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативных факторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо), які пов'язані з його виробництвом і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.
По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.
По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відображається повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.
Далі, незважаючи на те, що в переглянутому варіанті СНР 1993 року економічне виробництво охоплює також і тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції, створений тіньовим сектором. Це призводить до заниження офіційного рівня ВВП.
Наша мета — максимально "покращити" показник ВВП, з тим щоб він міг бути дійсно адекватною характеристикою економічного добробуту. Тому із офіційного обсягу ВВП потрібно: /
• відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;
• додати вартісну оцінку неринкових операцій;
• додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;
• додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.
Ці перетворення дають показник чистого економічного добробуту {ЧЕД). Його вивели в 1972 році професори Вільям Нордгауз і Джеймс Тобін з Єльського університету.
ЧЕД не підраховується на підставі тієї методики і тієї інформації, що наявна в нашому розпорядженні. Він головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного добробуту. Проте, як би там не було, але це найкращий макроекономічний показник, який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Долай Э. Дж., ЛипдсейД. Е. Макроэкономика. — СПб.: СПб-Оркестр: Литера Плюс, 1994. — Гл. 3.
2. Дорпбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. — К.: Основи, 1996. — Част. I. - Розд. 1, 2.
3. Иванов Ю. Я., Карасева Л. А., Казаринова С.Е. и др. Система национальных счетов - инструмент макроэкономического анализа: Уч. пособие / Под ред. Иванова Ю. Н. — М.: Финстат-информ, 1996.
4. Мэпкыо Н.Грэгори. Макроэкономика. — М.: Изд-во МГУ, 1994. — Гл. 2. (Пер. с англ.)
5. Сакс Д., Ларреп Ф. Макроэкономика. Глобальный подход. — М.: Дело, 1996. — Гл. 2. (Пер. с англ.)
6. Семюелсоп П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995. — Розд. 6.