МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський національний торговельно-економічний університет
Коломийський економіко-правовий коледж
на тему:
“Основи міжнародної економічної торгівлі”
Спеціальності “Облік і фінанси”
Васильківського Олексія
Володимировича
Керівник: Левандовська Оксана
Володимирівна
Коломия 2001р.
Зміст
І. ВСТУП.
II. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
2.1. Сутність міжнародних економічних відносин, їх трансформація . .
2.2. Характеристика основних форм міжнародних економічних відносин.
2.3. Платіжний баланс як відображення економічного стану країни.
2.4 Регулювання світових господарських зв’язків.
ІІІ. ВИСНОВОК.
I. Вступ.
Міжнародна торгівля – це торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить міжнародний поділ праці. Міжнародна торгівля виникла ще в період рабовласницького ладу. З розпадом світу на дві системи в міжнародній торгівлі виділились відносно самостійні підсистеми:
· торгівля між капіталістичними країнами;
· торгівля між розвинутими капіталістичними країнами і біль- шістю слаборозвинутих країн світу;
· торгівля між соціалістичними країнами;
· торгівля між соціалістичними країнами та капіталістичними розвинутими країнами світу.
Міжнародна торгівля між розвинутими країнами капіталу внаслідок досягнутого між ними високого ступеня міжнародного поділу праці велася переважно готовими виробами і насамперед машинами і устаткуванням. Об'єктами такої торгівлі між країнами з високим економічним розвитком і країнами, що розвивалися, були, з одного боку, промислові вироби, а з другого – аграрно-сировинні товари. Така ж ситуація складалася між соціалістичними країнами Східної Європи та країнами колишнього СРСР. Україна експортувала в держави колишнього Союзу переважно машини і устаткування, а імпортувала переважно товари сировинно-енергетичної групи.
З розвитком науково-технічної революції у сферу міжнародної торгівлі входять такі об’єкти інтелектуальної власності, як патенти, ліцензії, “ноу-хау”. Міжнародній торгівлі підлягають також об’єкти капітального будівництва шляхом здачі устаткування в оренду (міжнарод-ний лізинг) тощо. Після розпаду СРСР Україна значною мірою втратила традиційні ринки збуту своїх промислових товарів, а конкурентноспро-
можної продукції на світових ринках у неї дуже мало.
Міжнародна торгівля має велике значення: завдяки зовнішній тор-
гівлі наш графік споживчих альтернатив забезпечує нам більше різних товарів, ніж це може зробити графік внутрішніх виробничих альтернатив.
II. Економічні основи міжнародної торгівлі.
2.1. Сутність міжнародних економічних відносин, їх трансформація.
Економічні взаємозв’язки світового господарства як єдиної системи грунтується на розвитку міжнародних економічних відносин, які є матеріальною основою мирного співіснування, спілкування і взаємопереплетення інтересів різних держав. Міжнародні економічні відносини – це сукупність Міжнародних економічних зв’язків, що формуються під впливом розвитку продуктивних сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та інших чинників.
Об’єктивні потреби еволюції продуктивних сил втілюються у світо-
вих господарських відносинах. Натурально-матеріальний зміст міжнародних економічних відносин відбивається у міжнародних виробни-
чих відносинах усіх чотирьох фаз (виробництво, розподіл, обмін, споживання) єдиного процесу відтворення.
Міжнародні економічні відносини, пов’язані з фазами розподілу, обміну і споживання, є неперервними, такими, що походять від виробничих відносин фази виробництва. Міжнародні економічні відносини мають два аспекти. По-перше, кількісну характеристику, яка віддзеркалюється у показниках об’єктів зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій, курсів валют тощо. По-друге,– це якісна характеристика, яка відбивається в соціально-економічній природі зовнішньоекономічних зв’язків як міжнародних економічних відносин. Міжнародні економічні відносини – це внутрішні виробничі відносини, винесені за національні межі. Сьогодні в світі налічується три їх різновиди:
· між країнами з розвиненими ринковими відносинами;
· між країнами, що розвиваються;
· між країнами з перехідною економікою.
Міжнародні економічні відносини як глобальні відносини втілюються в життя через три рівні: макро, мето та мікро.
Макрорівень виявляється у міждержавних економічних відносинах, які визначають і забезпечують в сьогоднішньому світі загальні умови роз-
витку міжнародних економічних відносин на всіх рівнях.
Меторівень – це економічні зв’язки між регіонами, містами та окремих країн на міжгалузевому рівні.
Мікрорівень міжнародних економічних відносин являє собою зовнішньоекономічну діяльність підприємств, фірм. При цьому важливим суб’єктом міжнародних економічних відносин стали транснаціональні корпорації, що поєднують у своїй діяльності завдяки їхній організаційно-економічній структурі усі рівні міжнародних економічних відносин. Функціонування світового господарства відтінює дві основні тенденції:
а) цілісності світових економічних відносин;
б) їх суперечливість.
Однією з причин трансформації міжнародних економічних відносин є потреба у принципово новому механізмі функціонування світового господарства, зумовлена розширенням традиційної моделі міжнародного поділу праці, його реалізацією здебільшого на міжфірмовому рівні. Еволюція умов світового господарського життя, коливання економічної кон’юнктури, зрушення в балансі сил між основними учасниками зовнішньоекономічного обміну спричинюють зміни у критеріях можливих типів міжнародної спеціалізації – від трудомісткої і капіталоємної до високотехнологічної, наукоємної експортної продукції. Різні країни мають неоднакові можливості розвивати галузі, так чи інакше пов’язані з інформаційними технологіями, зокрема з комп’ютерними системами обробки інформації, транспортування в новому механізмі функціонування світових економічних відносин, новій структурі міжнародного поділу праці, розширення сфери дії загальних економічних законів.
Сутність проблеми трансформації міжнародних економічних відносин у світовому господарстві полягає в пошуках форм і методів (політичних, економічних, дипломатичних) розв’язання суперечності між сучасним характером цих відносин і обставинами в світі, що змінилися внаслідок прискорення тенденції до глобалізації економіки. Сучасний зміст і характер міжнародних економічних відносин відбивають розвиток економічних зв’язків. На зміну традиційним формам міжнародних економічних відносин, що охоплюють сферу обігу, приходять стратегічні, які охоплюють безпосередню сферу виробництва.
2.2. Характеристика основних форм міжнародних економічних відносин.
Процес інтернаціоналізації господарського життя і світові господарські зв’язки, що розвиваються на його основі, вступають у якісно новий етап, характерною особливістю якого є подальша інтернаціоналізація господарського життя.
У сучасних умовах інтернаціоналізації господарського життя міжнародні економічні відносини виступають у різних формах, що історично виникли у різні часи, проте нині усі наповнені сьогоденним змістом, відповідають теперішнім потребам світогосподарського спілкування. По-перше, міжнародні економічні відносини поділяються на три основні групи: традиційні, стратегічні та перехідні до стратегічних.
До традиційних, що виникли в глибоку давнину, належать різноманітні форми обміну у вигляді міжнародної торгівлі, що нині наповнені новими різновидами та виявами.
Стратегічними, за якими майбутнє розвитку світогосподарських зв’язків в умовах транснаціоналізації виробництва, є виробничо-інвестиційні зв’язки у формі спеціалізації та кооперування безпосередньо виробництва.
Перехідними до стратегічних формами міжнародних економічних відносин стали: вивіз капіталу та міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міграція робочої сили, науково-технічні зв’язки, міжнародні валютні відносини. Останні обслуговують розвиток усіх груп міжнародних економічних відносин.
Міжнародна торгівля. Розвиток зовнішньої торгівлі історично став першою формою економічних зв’язків між різними народами і країнами. Сьогодні міжнародна торгівля – одна із сфер міжнародних товарно-грошових відносин як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами і послугами, проте, як правило, під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю товарами на міжнародному ринку.
Багато держав, які мають обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, просто не в змозі виробляти з достатньою ефективністю усі товари, які, по-перше, необхідні для внутрішнього споживання, а по-друге, розраховані на масовий ринок. Для таких країн зовнішня торгівля є вагомим засобом отримання потрібних товарів в обмін на реалізацію своїх. Зовнішньоторговельний оборот може досягати в таких країнах значної частки ВНП.
Загалом міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва. В цілому країни так само, як і окремі особи чи регіони їх, мають змогу виграти за рахунок спеціалізації на товарах, які вони можуть виробляти з найбільшою відносною ефективністю, та наступного їх обміну на товари, які вони не в змозі їх самі виробляти. В основі більш поглибленого розкриття питання “чому країни торгують?” знаходяться дві обставини. По-перше, економічні ресурси (природні, людські, інвестиційні, товари) розподілені між країнами світу нерівномірно; країни суттєво різняться щодо своєї забезпеченості економічними ресурсами. По-друге, ефективне виробництво різноманітних товарів потребує різних технологій або комбінацій ресурсів.