Предметна спеціалізація полягає в тому, що підприємства різних країн спеціалізуються на виробництві та експорті завершеного виробу (легкового автомобілю, персонального комп’ютера) або напівфабрикату (поліметалевих руд, пластмаси, льону), доведеного до рівня середнього використання як сировини для їхньої галузі промисловості.
По детальна спеціалізація відрізняється від предметної більшою стабільністю. Є основою розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві. Для ефективного використання її слід забезпечити високий рівень стабільності транспортування комплектуючих деталей між партнерами, ритмічність міжнародної кооперації, розв’язати проблеми ціноутворення, відшукати джерела розрахунків з партнерами.
Технологічна спеціалізація виступає як наслідок поділу єдиного технологічного процесу на окремі стадії між підприємствами різних країн.
Міжнародний туризм в сучасному світі став досить значною специфічною формою міжнародних економічних відносин. Яка в своєму економічному вираженні пов’язана з наданням послуг. В багатьох країнах він перетворився в одну із провідних галузей економіки як надійне джерело поповнення бюджету. Іноземний туризм як високоефективні джерело валютних доходів і найвигідніша форма експорту послуг дає змогу успішно вирішити багато соціально-економічних проблем в тих країнах, які активно розвивають цю галузь. Частка доходів від загальної світової торгівлі туристичними послугами становлять 7 %. При цьому в абсолютному вираженні вони поступаються тільки доходам від торгівлі на світовому ринку нафтою і нафтопродуктами та автоекспорту, майже вдвічі перевищуючи доходи від торгівлі мало виробами, майже втричі – від торгівлі тел – та радіоапаратурою, більше ніж утроє – від торгівлі зерном і газом.
За міжнародними даним доходи від іноземного туризму за період 1996 до 2005 р. мають подвоїтись. Практика свідчить, що зростання міжнародного туризму є віддзеркаленням розширення зовнішньо економічних зв’язків у світовій системі. Щодо України, то в ній розвиток іноземного туризму тільки започатковується, набирає все більших темпів.
Така характеристика основних форм міжнародних економічних відносин. Їх стрімкий розвиток в сучасних умовах привів до нагальної необхідності регулювання світогосподарських зв’язків.
2.3. Платіжний баланс як відображення економічного стану країни.
Міжнародні економічні відносини знаходяться в агрегативному вираженні у платіжному балансі, в якому вміщено систематизовані дані про всі економічні операції однієї країни з іншими за певний період часу (як правило за рік). Платіжний баланс представляє собою співвідношення фактичних платежів, отриманих даною країно від іноземних держав і міжнародних економічних організацій та здійснених нею для них.
На відміну від платіжного балансу розрахунковий баланс – це співвідношення вимог і зобов’язань даної країни іноземними державами і міжнародної економічно організаціями на певну дату (наприклад, за рік). Розрахунковий баланс відрізняється від платіжного, тим що в нього входять не лише фактично здійсненні надходження платежі, а й непогашені вимоги й зобов’язання.
Отже, платіжний баланс – це баланс платежів певної країни від інших країн і міжнародних економічних організацій та платежів першої останнім. Він може бути активним чи пасивним, тобто мати позитивне чи від’ємне сальдо (від лат. – розрахунок, залишок) як різницю між сумою вимог та зобов’язань країни. Позитивне сальдо означає перевищення усіх надходжень в дану країну над її платежами іншим країнам і міжнародним економічним організаціям, від’ємне – перевищення платежів даної країни над її надходженнями з інших країн і міжнародних організацій.
Основними міжнародними економічними операціями, що систематизуються в платіжному балансі країни, є: рух товарів, послуг, відсотків і дивідендів, дари, інвестиції, поставки валюти, рух золота. Кожна операція збільшує або зобов’язання з-за кордону заплатити, що записуються як кредит (наприклад, експорт товарів та послуг, притік капіталів), або зовнішні вимоги по оплаті, що записуються в дебет (наприклад, імпорт товарів і послуг, вивіз капіталу). Кожна кредитна проводка в платіжному балансі однієї країни автоматично записується по дебету в балансі іншої країни.
Основне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб в стислому вигляді показати стан міжнародних економічних відносин даної країни. Він є індикатором для грошової, валютної, податкової та іншої політики уряду.
Платіжні баланси включають три основні частини:
1. Торговельний баланс – співвідношення експорту та імпорту товарів, з яких платежі фактично здійснені або мають бути негайно погашені.
2. Баланс послуг і некомерційних послуг – надходження і платежі по транспорту, страхуванню, поштово-телеграфному і телефонному зв’язку, комісійних операціях, туризму, культурному обміну, некомерційних переказах (заробітна плата, спадщина, стипендія, пенсії), по утриманню торговельних і дипломатичних представництв, відсотки і дивідендів з капіталовкладень, платежі за ліцензії, технічну допомогу, гонорари, військові витрати за кордоном тощо. Міжнародна статистика об’єднує ці статті платіжного балансу в поняття “невидимі операції”. Обсяг цих операцій в розвинених країнах доходить до половини надходжень поточного платіжного балансу, який охоплює торговельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів.
3. Баланс руху капіталів і кредитів – приплив іноземних інвестицій і позичок в країну та надання їх іншим країнам. Цей баланс має особливе значення, оскільки вивіз капіталу, міжнародна інвестиційна діяльність з однієї з основних найважливіших форм міжнародних економічних відносин в умовах, коли вона стала перехідною до стратегічних їх форм. В цій частині платіжного балансу існує стаття “Помилки та пропуски”, яка інколи досягає значних величин.
Баланси міжнародних розрахунків займають важливе місце в системі агрегативних економічних показників. При визначенні ВНП, національного доходу враховують чисте сальдо міжнародних вимог і зобов’язань країни. В платіжному балансі країни виражаються глибокі процеси, що відбуваються в економіці як цієї країни, так і світовій. На його стан впливає ряд чинників: нерівномірність розвитку окремих країн, регіонів підсистем світового господарства; циклічні коливання економіки; інфляція; структурні кризи; зміни в умовах міжнародної торгівлі; валютна криза та коливання валютних курсів; розширення масштабів руху капіталів; зростання закордонних державних витрат, в тому числі на військові цілі.
Складною проблемою платіжних балансів є їх дефіцит (від’ємне сальдо) з поточних операцій в багатьох країнах світу з різних підсистем світового господарства. Особливо гострою ця проблема є для більшості країн, що розвиваються та переходять до ринкової економіки. Для ліквідації незбалансованості платіжного балансу здійснюють певні заходи.
Традиційно для погашення дефіциту платіжного балансу використовують іноземні кредити та ввіз капіталу. Проте цей метод тимчасового балансування, оскільки згодом необхідно виплачувати як відсотки і дивіденди, так і суму боргу. Наприклад, зовнішні борги країн, що розвиваються, розвиненим країнам сягнули 2 трлн. дол. США. Методом урівноваження платіжного балансу служить використання офіційних золотовалютних резервів країни, якщо вона їх має в необхідному обсязі. Надзвичайним джерелом погашення пасивного сальдо платіжного балансу може бути в окремих випадках зовнішня допомога у формі субсидій, пільгових кредитів.
Однак стратегічно для ліквідації дефіцитного платіжного балансу країна повинна вживати усіх необхідних заходів, спрямованих га стійкий, збалансований, урівноважений розвиток національної економіки. Це досягається через розвиток імпортозамінюючих виробництв, стимулювання експорту, а головне через загальне зростання національної економіки на конкурентноспроможній, пропорційній основі.
Щодо України, то її поточний платіжний баланс дефіцитний. Від’ємне сальдо поточного балансу обумовлене значним дефіцитом торговельного балансу, який утворюється в основному за рахунок імпорту енергоносіїв. Становище дещо пом’якшується за рахунок позитивного сальдо балансу послуг та торговельного балансу з багатьма країнами, звідки не ввозяться енергоносії.
Оскільки валютні резерви країни складають незначну суму, фінансування від’ємного сальдо поточного платіжного балансу здійснюється за рахунок зовнішніх джерел, що призводить до зростання зовнішньої заборгованості.
Звідси стратегічне вирішення проблеми дефіциту платіжного балансу України знаходиться на шляху структурної трансформації усієї економіки. Для цього потрібен час і відповідна, на основі чіткого державного регулювання, економічна політика з обов’язковим урахуванням соціальних проблем.
2.4. Регулювання світових господарських зв’язків.
Ускладнення міжнародного економічного життя та розвиток його суперечностей закономірно породжують об’єктивну необхідність регулювання світових господарських зв’язків. Основним суб’єктом їх регулювання є держава. Напрацьовується система міжнародного економічного регулювання на регіональному та глобальних рівнях. До першого належать такі структури економічних об’єднань, як ЄС, зона вільної торгівлі в Північній Америці та багато інших. Другий рівень становлять передусім численні економічні організації та установи ООН.
Міжнародні економічні відносини втілюються в життя за допомогою відповідної зовнішньоекономічної політики держави, що є не тільки основним суб’єктом, а й базовим рівнем регулювання світових господарських зв’язків.
Історично з розвитком ринкової системи склалися два основних різновиди зовнішньоекономічної політики держави:
1) фритредерство – полягає у проведенні лібералізації зовнішньої торгівлі та інших зовнішньоекономічних зв’язків країни при мінімальному втручанні держави в приватнопідприємницьку діяльність. Ця політика зародилась в Англії і була пов’язана із промисловим переворотом.