4. Важливою особливістю вивозу капіталу стало те, що поряд з експортом підприємницького капіталу все більшої сили набирає експорт позичкового капіталу, особливо в країнах, що розвиваються та переходять до ринку.
5. З’явилися нові методи контролю материнських ТНК над своїми закордонними філіями через надання їм кредитів та новітньої технології. Це створює сприятливі умови для взаємопроникнення капіталів розкинених країн, що свідчить про зростання залежності економіки цих країн.
6. Значні зміни відбулися в експорті капіталу і за формами власності.
При введенні в країну інвестицій для іноземних підприємців особливе значення має інвестиційний клімат в ній. Його складовими є:
· політична і економічна стабільність;
· науково-технічний рівень;
· законодавча база пільги.
Звернемо увагу на те, що, попри всі пільги, іноземний інвестор піде в країну, коли для цього є відповідні політико-економічні та техніко-економічні умови. Надання кредитів розвиненими державами та міжнародними економічними організаціями, що знаходяться під її впливом, залежать насамперед від ринкової трансформації країни, стабільності її розвитку.
Міжнародна міграція робочої сили – це стихійне переміщення працездатного населення з одних країн в інші. До чинників, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, належать: безробіття, низький життєвий рівень, різниця в соціально-економічних умовах, високий ступінь відносного перенаселення в країнах з уповільненими темпами розвитку та нагромадження капіталу, з одного боку, та наявність потреби у додатковій дешевій робочій силі в країнах з більш інтенсивними темпами нагромадження капіталу, з другого боку. Останні намагаються залучити кваліфікованих фахівців і працівників для важких, непрестижних робіт. Як перші, та і другі залучаються за умов оплати набагато нижчих за власних працівників. При цьому тенденція така, що в період економічного піднесення, появи нових робочих місць імміграція іноземних робітників, фахівців зростає, а в періоди криз та спадів іммігранти поповнюють армію безробітних, в’їзд їх в країну різко обмежуються, приймаються та вступають в дію відповідні заходи державного регулювання.
Отже, різні форми відносного перенаселення, безробіття – не єдина причина міжнародної міграції робочої сили. Серйозною причиною є різниця в національних рівнях заробітної плати. За терміном переміщення всі види трудових міграцій населення поділяється на:
- безповоротну, тобто зміну місця проживання назавжди;
- тимчасову, тобто зміну місця проживання на визначений , але тривалий строк;
- сезонну, пов’язану, наприклад, із сільськогосподарськими роботами;
- маятникову, човникову, міграцію, тобто регулярні постійні поїздки для заробітку.
Характерні риси міжнародної міграції робочої сили в сучасних умовах такі:
1. Значно і постійно збільшуються її масштаби. З відходом від командно-адміністративної системи в міжнародний міграційний процес залучені народи практично усіх країн.
2. Основним напрямом міжнародної міграції робочої сили стала міграція з країн, що розвиваються та переходять до ринку, в розвинені країни.
3. В умовах ринкових відносин певних масштабів набуває також взаємна міграція робочої сили між розвиненими країнами, а також між країнами, що розвиваються і переходять до ринку.
Значно підвищилася серед мігруючих в розвинені країни частка висококваліфікованих фахівців. Справа в тому, що розвинені країни відбивають насамперед висококваліфікованих працівників і спеціалістів, отримуючи значні прибутки внаслідок економії витрат з підготовки відповідної їх кількості та кваліфікації. Значно збільшилася нелегальна імміграція, де все більше стає громадян із східноєвропейських країн, в тому числі нашої держави.
Сьогодні в Україні чітко проявилася тенденція збільшення відтоку населення за кордон. Цей відтік робочої сили в інші країни з великих міст (завдяки високій кваліфікації); районів, де природні ресурси вичерпуються (завдяки досвіду трудових сезонних міграцій в межах колишнього СРСР); областей Західної України (завдяки прикордонному положенню з далеким зарубіжжям, збереженню родинних зв’язків тощо).
У цілому процес міжнародної міграції робочої сили суперечливий. З одного боку, – це фактор суспільного розвитку людства, зростання ефективності суспільного виробництва, більш повного використання робочої сили, можливість суттєвого підвищення добробуту мігрантів і членів їх родин. З другого боку, цей процес розвивається нерівномірно щодо окремих груп країн світового господарства.
Міжнародні валютні відносини. На основі різноманітних форм міжнародних економічних відносин у світовій системі господарства складаються і розвиваються валютні відносини, що обслуговують світові ринки товарів, послуг, капіталів, робочої сили, науково-технічних досягнень. Їх еволюція пов’язана із зростанням міжнародного поділу праці, обсягу світового виробництва і обміну, а також із змінами у внутрішніх фінансово-грошових системах провідних країн світового ринкового господарства.
У своєму розвитку світова валютна система прийшла ряд етапів, серед яких основними є три.
Завершення становлення першого етапу безпосередньо пов’язане з утворенням світового господарства. Наприкінці XIX – на початку XX ст. основою міжнародної валютної системи був золотий стандарт, що забезпечував необмежений обмін національних валют, здійснення багатосторонніх розрахунків, вільний перерив капіталу між країнами, міжнародні платежі, стійкість грошового обігу.
Розвиток світового ринкового господарства і зростання його суперечностей призвели до відміни золотого стандарту, який не міг уже повною мірою обслуговувати світогосподарські зв’язки. Проте золото, продовжуючи виконувати функції вартості, засобу утворення скарбів та світових грошей, залишалось головним засобом кінцевого врегулювання взаємних грошових вимог і зобов’язань різних країн. Для міжнародних розрахунків як резерви платіжних коштів поряд із золотом почали використовувати деякі паперові національні валюти, головним чином долари США і англійські фунти стерлінгів. Цю систему називають золотовалютним стандартом, формування якого було завершене на основі Бреттон-Вудської угоди 1944 р., за якою долар США було прирівняно до золота у функції світових грошей.
Нині відповідно до Ямайської угоди 1976 р. формується нова міжнародна валютна система – валютний стандарт – на основі “демонетизації” золота, відміни золотих паритетів і офіційної ціни золота.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. Формально він встановлюється через визначення паритетів – співвідношення між грошовими одиницями різних країн – офіційними органами (національними банками чи іншими виділеними для цього фінансовим установами). Реально на валютних ринках обмін валют здійснюється не за їх офіційним валютним курсом, а за валютним курсом, який відхиляється від паритету залежно від дійсних попиту і пропозиції на певну валюту.
В Україні валютний курс встановлюється НБУ. Найважливішою валютною проблемою в країні та однією з гостріших проблем в цілому, що постали перед молодою державою, є розвиток національної валютної системи, яка має відповідати інтересам як розвитку національної економіки, так і участі її в міжнародних економічних відносинах.
Валютний курс встановлюється на основі співвідношення попиту і пропозиції на ті чи інші валюти, стану платіжного балансу, рівня інфляції та інших факторів. Якщо попит перевищує пропозицію, відбувається зростання валютного курсу, і навпаки. Таким чином, основою визначення валютного курсу є співвідношення купівельної спроможності національних валют, які виражають середні національні рівні цін на товари і послуги.
Фактором що суттєво впливає на валютний курс, є стан зовнішньоторговельного балансу в країні. При перевищенні експорту над імпортом зростає валюту даної країни за кордоном, оскільки вона потрібна для оплати експортних товарів, що впливає на підвищення валютного курсу. Якщо ж імпорт у вартісному виразі перевищує експорт, то для його оплати потрібна даною країною іноземної валюти, що призводить до зростання пропозиції національної валюти і зниження на цій основі валютного курсу. Зниження валютного курсу підвищує ефективність експорту, але знижує ефективність імпорту, сприяє притоку іноземного капіталу. Завищений валютний курс підвищує ефективність імпорту, але знижує ефективність експорту, стимулює відтік іноземного капіталу.
Міжнародна кооперація виробництва. Це відносини зв’язку між спеціалізованими учасниками виробництва з різних країн, їх обміну різними видами діяльності і продукції у світовому господарстві. Взаємопов’язаність міжнародної соціалізації і міжнародного кооперування виробництва й забезпечує єдність світового виробничого процесу на всіх його стадіях відповідно до рівня розвитку продуктивних сил і характеру економічних відносин.
Різновиди міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва визначають розвиток міжнародного поділу праці від між галузевого до внутрішньофірмового. За галузевою ознакою міжнародний поділ праці може проявити між-так і внутрішньогалузеві спеціалізації окремих країн.
Між галузева спеціалізація – це взаємовідносини між державами при обміні продуктів праці різних галузей виробництва у межах загального та деяких форм часткової поділу праці.
Внутрішньогалузева спеціалізація втілюється в міждержавному обміні продуктивними силами праці в межах однієї галузі виробництва. Водночас вона може проявлятися як прояв одиничного і окремих форм часткового поділу праці.