змінні витрати і ціни залишаються незмінними протягом усього планового періоду;
структура продукції не змінюється протягом планованого періоду;
поведінка постійних і змінних витрат може бути точно обмірювана;
на кінець аналізованого періоду у підприємства не залишається запасів готової продукції (або вони несуттєві), тобто обсяг продажів відповідає об'єму виробництва.
Точка беззбитковості - це обсяг випуску, при якому прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто обсяг, при якому виручка дорівнює сумарним витрат. Іноді її називають також критичним об'ємом: нижче цього обсягу виробництво стає нерентабельним.
Алгебраїчним методом точка нульового прибутку розраховується виходячи з наступної залежності:
I = S-V - F = (P * Q) - (V * Q) - F = 0, (1.19)
де I - величина прибутку;
S - виручка;
V - сукупні змінні витрати;
F - сукупні постійні витрати.
Звідси знаходимо критичний обсяг:
Q '= F / (P-V), (1.20)
де Q '- точка беззбитковості (критичний обсяг у натуральному вираженні).
Критичний обсяг виробництва та реалізації продукції можна розрахувати не тільки в натуральному, але й у вартісному вираженні:
S = F * P / (P - V) = Q '* P, (1.21)
де S - критичний обсяг виробництва та реалізації продукції, у вартісному вираженні..
Економічний зміст цього показника - виручка, при якій прибуток дорівнює нулю. Якщо фактична виручка підприємства більше критичного значення, воно одержує прибуток, в іншому випадку - збиток.
Наведені вище формули розрахунку критичного обсягу виробництва та реалізації в натуральному і вартісному вираженні справедливі лише, коли випускається тільки один вид продукції або коли структура випуску фіксована, тобто пропорції між різними видами продукції залишаються незмінними. Якщо випускається декілька видів товару з різними граничними витратами, тоді необхідно враховувати структуру виробництва (продажу) цих товарів, а також частку постійних витрат, що припадають на конкретний вид продукції.
Точка закриття підприємства - це обсяг випуску, при якому воно стає економічно неефективним, тобто при якому виручка дорівнює постійним витратам:
Q "= F / P, (1.22)
де Q "- точка закриття.
Якщо фактичний обсяг виробництва та реалізації продукції менше Q ", не виправдовує підприємство свого існування і його слід закрити. Якщо ж фактичний обсяг виробництва та реалізації продукції більше Q", йому слід продовжувати свою діяльність, навіть якщо воно одержує збиток.
Ще один аналітичний показник, призначений для оцінки ризику, - «межа безпеки», тобто різниця між фактичним і критичним обсягами випуску і реалізації (в натуральному вираженні):
Кб = Оф - Q ' , (1.23)
де Kб - межа безпеки;
Оф - фактичний обсяг випуску і реалізації продукції.
Корисно розрахувати відношення кромки безпеки до фактичного обсягу. Ця величина покаже, на скільки відсотків може знизитися обсяг випуску і реалізації, щоб уникнути збитків.
К% = Кб / Qф * 100% , (1.24)
де К% - відношення крайки безпеки до фактичного обсягу.
Межа безпеки характеризує ризик підприємства: чим вона менша, тим більший ризик того, що фактичний обсяг виробництва та реалізації продукції не досягне критичного рівня Q 'і підприємство опиниться в зоні збитків.
Дані про величину маржинального доходу та інших похідних показників отримали досить широке розповсюдження для прогнозування витрат, ціни реалізації продукції, допустимого подорожчання її собівартості, оцінки ефективності та доцільності збільшення обсягу виробництва, у вирішенні завдань типу «робити самим або купувати» і в інших розрахунках з оптимізації управлінських рішень.
Багато в чому це пояснюється порівняльною простотою, наочність та доступністю розрахунків точки беззбитковості. Разом з тим необхідно мати на увазі, що формули моделі беззбитковості годяться тільки для тих рішень, які приймаються в межах прийнятного діапазону цін, витрат і обсягів виробництва та продажу. Поза цього діапазону ціна реалізації одиниці продукції і змінні витрати на одиницю продукції вже не вважаються постійними, і будь-які результати, отримані без урахування таких обмежень, можуть привести до неправильних висновків. Поряд з безсумнівними перевагами модель беззбитковості володіє певними недоліками, які пов'язані насамперед з допусками, закладеними в її основу.
При розрахунку точки беззбитковості виходять з принципу лінійного нарощування обсягів виробництва і продажів без урахування можливостей стрибка, наприклад, внаслідок сезонності випуску і збуту. При визначенні умов досягнення беззбитковості і побудові відповідних графіків важливо правильно поставити дані про ступінь використання виробничих потужностей.
Аналіз точки беззбитковості є одним з важливих способів вирішення багатьох проблем управління, оскільки при комбінованому застосуванні з іншими методами аналізу його точність цілком достатня для обгрунтування управлінських рішень в реальному житті.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ НА
ВАТ «КЦЗ-ПУШКА»
2.1. Характеристика підприємства і задачі аналізу
ВАТ «КЦЗ-Пушка» - це підприємство промисловості будівельних матеріалів потужністю 580 тис. тонн цементу в рік. Цементне виробництво відноситься до масового типу, для якого характерні потокові форми організації технологічного процесу і високий рівень спеціалізації. Тут кожне робоче місце і агрегат спеціалізовані на одній або декількох однорідних операціях, робочі місця розташовані по ходу технологічного процесу, що сприяє максимальному скороченню транспортувань при передачі продукції від однієї операції до іншої, при цьому процес виробництва стає стабільним, строго нормованим і повторюваним. Для цементного виробництва характерні наявність спеціалізованого високопродуктивного обладнання, комплексна механізація і автоматизація виробничого процесу, безперервний процес виробництва, коротка тривалість технологічного циклу.
Все це дозволяє забезпечити високопродуктивну і ритмічну роботу підприємства, ефективно використовувати основні виробничі фонди, матеріальні і трудові ресурси, що сприяє досягненню високої продуктивності праці і низької собівартості продукції.
Основними структурними підрозділами підприємства є цехи. У своєму складі цементний завод має комплекс основних і допоміжних цехів. Основні цехи цементного заводу спеціалізуються по технологічній ознаці, тобто виконують окремі частини загального технологічного процесу (видобування, підготовку сировини, випалення, розмол). До них відносяться: сировинне, випалення клінкеру, розмол. Вони зв'язані в єдину потокову систему, розділену на паралельно працюючі технологічні лінії.
Основним переділом виробництва є випалення клінкеру, робота всієї решти переділів направлена до забезпечення високопродуктивної, ритмічної, безперебійної роботи печей, що обертаються.
Допоміжні цехи забезпечують основне виробництво енергетичними ресурсами, здійснюють ремонт всіх видів обладнання і інших основних фондів, транспортні роботи, обслуговування і ремонт контрольно-вимірювальних приладів, апаратів автоматичного регулювання виробничих процесів.
В цілях охорони навколишнього середовища технологічні агрегати підприємства оснащені ефективними пиловловлюючими пристроями (ектрофільтрами).
Сировинні матеріали, необхідні для виробництва цементу (крейда, глина), видобуваються в кар'єрах, що знаходяться поблизу заводу. Вони є крупними високомеханізованими підрозділами, добувними до 850 тис. тонн горної породи в рік. Сировинні матеріали з кар'єру за допомогою трубопровідного транспорту поступають на територію заводу в сировинний цех. З метою забезпечення безперебійної роботи на заводі є об'єднаний склад сировини, гіпсу і добавок. Склади обладнані механізмами для вивантаження прибуваючих вантажів і завантаження їх при передачі у виробництво на переробку.
Виробництво цементу на заводі організоване за мокрим способом, що дозволяє регулювати мінералогічний склад цементу шляхом введення в сировинну суміш коректуючих добавок. Виробництво цементу складається з наступних основних процесів: приготування сировинної суміші, її випалення і розмолу обпаленого продукту (клінкеру) в порошок.
На цементному заводі застосовується попередільний метод калькуляції собівартості цементу. Розрахунок собівартості цементу здійснюється підсумовуванням статей витрат по кожному переділу в наступній послідовності: визначається собівартість видобування сировини, потім продукції окремих переділів, і, нарешті — повна собівартість цементу. Розділивши суму витрат на об'єм випуску, визначають собівартість однієї тонни цементу.
При розрахунку собівартості сировини застосовують простий метод калькуляції, при якому всі витрати гуртуються по окремих статтях, а потім розподілом загальної суми на кількість сировини, що видобувається, визначають собівартість одиниці (т або м3). Процес видобування сировини складається з буропідривних, видобування і транспортних робіт, витрати по яких входять в загальну собівартість сировини. Таким чином виробництво цементу відноситься не тільки до оброблювальної, але і добувної галузі.
У звітному році завод планував виробити 580 000 тонн цементу, проте фактичний випуск склав 545 200 тонн,
Зниження об'єму виробництва на 6% пояснюється падінням останніми роками попиту на цемент з причини різкого скорочення будівельно-монтажних робіт через обмежене бюджетне фінансування, а також різким збільшенням вартості паливно-енергетичних ресурсів.
Собівартість однієї тонни цементу є показником, що характеризує рівень і динаміку витрат на його виробництво і реалізацію. Собівартість однієї тони цементу визначається на основі розробки планових і звітних калькуляцій.