Аналіз й оптимізація витрат підприємства на виробництво продукції (стр. 2 из 16)
селективний, побудований на змістовному аналізі кожної статті та елементів витрат [47, c.235].
Мінімаксний метод можна застосовувати при наявності сезонних коливань обсягів виробництва, а також інформації про мінімальному і максимальному обсязі продукції і відповідних їм витратах. З огляду на те, що коливання обсягів виробництва викликає зміну тільки змінної їх частини, можна визначити змінні витрати на одиницю продукції, розділивши різниця у витратах на різницю в обсягах випуску:
, (1.2)де b – змінні витрати на одиницю продукції;
Z1, Z2 – мінімальні та максимальні витрати, грн;
х1,х2 – мінімальний та максимальний обсяг продукції, грн.
Дізнавшись змінні витрати на одиницю продукції, можна підрахувати суму постійних витрат (а):
а = Z2 - bx2 або а = Z1 - bx1. (1.3)
В умовах многопродуктового виробництва для знаходження суми постійних витрат замість кількості і-го виду продукції треба брати вартість валового випуску, а замість змінних витрат на одиницю продукції - питомі змінні витрати на гривню продукції (УПЗ).
Графічний метод знаходження суми постійних витрат полягає в наступному. На графіку, відкладаються дві точки, що відповідають загальним витратами для максимального і мінімального обсягу виробництва. Потім вони з'єднуються до перетину з оссю ордінат, на якій відкладаються рівні витрат.
Точка, де пряма перетинає ось ордінат, показує величину постійних витрат, яка буде однаковою для максимального і мінімального обсягу виробництва.
Селективний метод дозволяє більш точно визначити суму постійних та змінних витрат, але він більш трудомісткий порівняно з розглянутими вище. Однак в умовах сучасних технологій обробки економічної інформації цей процес спрощується, якщо передбачити поділ витрат на постійні і змінні в комп'ютерних програмах та в первинних документах.
Деякі витрати мають частково змінний або частково постійний характер (витрати на ремонт машин і обладнання, витрати на рекламу). Тому з метою більш точного розділення їх на змінні та постійні необхідно експертним шляхом встановити коефіцієнт залежності певного виду витрат від обсягу виробництва продукції.
Аналіз собівартості продукції звичайно починають з вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у цілому і по основним елементам.
Зобщ=∑( Vзаг*Удi* b1)+А, (1.4)
де Ззаг – загальна структура витрат;
Vзаг – обсяг випуску продукції в цілому по підприємству, грн;
Удi – структура обсягу випуску продукції;
b1 – рівень змінних витрат на одиницю продукції,грн;
А – сума постійних витрат на весь випуск продукції (А).
У свою чергу собівартість продукції залежить від рівня ресурсномісткими виробництва (трудомісткості, матеріалоємності, фондоемкості, енергоємності) і зміни цін на що споживаються ресурси [47, c.240].
З метою більш об'єктивної оцінки діяльності підприємств та більш повного виявлення резервів при аналізі собівартості продукції необхідно враховувати вплив зовнішнього інфляційного чинника. Для цього фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції в звітному періоді потрібно помножити на зміну середнього рівня ціни по кожному виду ресурсів та результати скласти:
∆Зц=∑(∆Цi*Рi1), (1.5)
де ∆Зц - вплив зовнішнього інфляційного чинника;
∆Цi - фактична кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції;
Рi1 - зміна середнього рівня ціни по кожному виду ресурсів.
Необхідно при цьому врахувати інфляційний приріст амортизації, орендної плати, відсотків за кредит, спожитих послуг і т.д.
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню продукції, який характеризує іздержкоемкість продукції. Він вигідний тим, що по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Обчислюється його величина відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах:
ІЕ= Ззаг/ВП . (1.6)
де ІЕ - іздержкоемкість продукції;
У процесі аналізу вивчається динаміка, виконання плану й проводяться міжгосподарські порівняння за цим показником.
Наступний етап аналізу - визначення впливу факторів на зміну рівня даного показника.
Іздержкоемкість продукції безпосередньо залежить від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції та від зміни вартості виробленої продукції.
На загальну суму витрат впливає обсяг виробництва продукції, її структура, зміна рівня питомої змінних та суми постійних витрат, які у свою чергу можуть збільшиться або зменшитися за рахунок рівня ресурсномісткості продукції та цін, по яких споживаються ресурси.
Вартість виробленої продукції залежить від обсягу випуску, його структури та цін на продукцію. Взаємозв'язок перерахованих факторів показана на рис.1.2
Зростання рівня постійних і змінних витрат обумовлено, з одного боку, підвищенням ресурсомісткістю виробництва, а з іншого боку - збільшенням вартості спожитих ресурсів.
Для встановлення впливу досліджуваних факторів на зміну суми прибутку необхідно абсолютні прирости іздержкоемкості продукції за рахунок кожного фактору помножити на виручку за фактичний обсяг реалізації продукції звітного періоду за цінами базового періоду:
∆Пxi=∆ІЕxi*∑(VРПi1*Цi0). (1.7)
де VРПi1 - виручка за фактичний обсяг реалізації продукції звітного періоду.
Рис 1.2. Структурно-логічна модель факторного аналізу іздержкоемкості продукції
Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості аналізуються звітні калькуляції по окремим виробам, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановими і даними минулих періодів, інших підприємств в цілому і за статтями витрат [43, c.235].
Вплив чинників першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі:
, (1.8)де Ci - собівартість одиниці продукції I-го виду;
Аi - сума постійних витрат, віднесена на I-й вид продукції;
VBПi - обсяг випуску I-го виду продукції в фізичних одиницях;
BI - сума змінних витрат на одиницю на I-й вид продукції.
Залежність собівартості одиниці продукції від даних факторів показана на рис.1.3
С  |
постійні витрати на одиницю продукції
змінні витрати на одиницю продукції
 |
VBП, шт
Рис. 1.3. Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу її виробництва
Найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину та матеріали. Загальна сума витрат по цій статті (рис.1.4) залежить від обсягу виробництва продукції (VПВ), її структури (Удi) і зміни питомих матеріальних витрат на окремі вироби (УМЗi). Останні, в свою чергу, залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції (УРi) та їх вартості (Цi).
 |
Рис.1.4. Структурно-логічна факторних модель прямих матеріальних витрат
Взаємозв'язок даних факторів із загальною сумою прямих матеріальних витрат можна представити таким чином:
МЗзаг= ∑(VПВзаг *Удi*УРi *Цi) . (1.9)
де VПВзаг - обсяг виробництва продукції;
Удi – структура виробництва продукції;
УРi - кількькість (маса) витрачених матеріалів на одиницю продукції;
Цi – вартість витрачених матеріалів на одиницю продукції.
Сума матеріальних витрат на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:
МЗi= ∑VПВi *УРi *Цi . (1.10)
Якщо аналізується собівартість не всього випуску, а одиниці продукції, то розрахунок впливу факторів на зміну суми матеріальних витрат виробляються по моделі:
УМЗi= ∑УРi *Цi . (1.11)
Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції залежить від їхньої якості, заміни одного матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, технології та організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини і таке інше. Спочатку потрібно дізнатися зміну питомої витрати матеріалів за рахунок того чи іншого фактора, а потім отриманий результат помножити на ціни базового періоду і фактичний обсяг виробництва і-го виду продукції звітного періоду. В результаті отримаємо приріст суми матеріальних витрат на виробництво цього виду виробу за рахунок відповідного чинника:
∆МЗxi=∆ УРxi *VПВi0 *Цi1 . (1.12)
Рівень середньої ціни матеріалу залежить від ринків сировини, інфляційних факторів, внутрішньої структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготівельних витрат, якості сировини, і т.д. Щоб дізнатися, як за рахунок кожного з них змінилася загальна сума матеріальних витрат, необхідна зміна середньої ціни і-го виду чи групи матеріалів за рахунок j-го чинника помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідного виду в звітному періоді: